Справа №:755/16578/24
Провадження №: 2-о/755/645/24
"13" грудня 2024 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті військовослужбовця,
ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Моценка Олександра Вікторовича, звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва в порядку окремого провадження з заявою про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, військовослужбовця, , загиблим (померлим) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області та пов'язаних із захистом Батьківщини.
30 жовтня 2024 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залишення без руху заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту та визначено строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання заявником ухвали суду.
12 листопада 2024 року (вх.№62120 представником заявника - адвокатом Моценко О.В. через систему «Електронний суд» подано нову редакцію заяви в порядку окремого провадження про оголення фізичної особи померлою.
Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 на предметом дотримання вимог цивільного процесуального законодавства та виконання вимог суду, які викладено в ухвалі суду від 30 жовтня 2024 року, суддя приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (стаття 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За змістом положень ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги. Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з ч. 1 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.
Процесуальні права та обов'язки сторін визначені ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України, тож відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви без руху, судом наголошено щодо обраного заявником способу захисту та норми чинного законодавства регулюють питання встановлення такої категорії фактів, крім того необхідність врегулювати спірні питання в досудовому порядку шляхом звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або письмової відмови відділу державної реєстрації актів цивільного стану про причини неможливості проведення такої реєстрації.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повертається у випадках, коли до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.
Отже, процесуальним законом позивачу надано право до відкриття провадження в цивільній справі подати лише заяву про відкликання позовної заяви.
До відкриття провадження у цивільній справі положення статті 49 Цивільного процесуального кодексу України (стосовно подання заяви про збільшення/зменшення позовних вимог, зміну підстав/предмету позову), застосуванню не підлягають, тому подання заяви в новій редакції на даній стадії цивільного процесу можливе лише у спосіб, передбачений п. 3 ч. 4 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України, тобто шляхом подання позивачем заяви про відкликання заяви та/або частини заявлених вимог.
В той же час, усунення недоліків не передбачає подання нової заяви (уточненої заяви) зі змінними вимогами, оскільки ці питання вирішуються судом, за клопотанням позивача (заявника), після відкриття провадження у справі.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктами шість, сім частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
При поданні вказаних заяв (клопотань) позивач (позивач за зустрічним позовом) має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Така позиція Верховного Суду викладена у постанові від 01 листопада 2021 року в справі №405/3360/17 (провадження №61-9545сво21)
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 подану від її імені заяву в порядку окремого провадження, у зв'язку з невиконанням ухвали суду про залишення заяви без руху в межах визначеного процесуального строку, оскільки заявник всупереч вимог цивільного процесуального законодавства, до відкриття провадження у цивільній справі, подав заяву нову заяву, в той же час наявність у справі двох окремих заяв з різним обсягом вимог, що унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Частиною 7 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 185, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті військовослужбовця, - вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію цієї ухвали направити для відома заявнику ОСОБА_1 та представнику заявника адвокату Моценко Олександру Вікторовичу.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.