Справа № 755/10140/24
м. Київ "23" грудня 2024 р.
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві об'єднані кримінальні провадження, внесене до ЄРДР за №12024105040000313 та №1202415040001036, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сватово, Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області за ч.1 ст. 309 до 1 місяця арешту, Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2024 засуджено у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України на підставі ст. 71,72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік 1(один) день.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст.263, ч.4 ст. 186 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
22.02.2024 приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , проходив повз будинок, що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Верховної Ради, 22-Б, де на землі поблизу будинку, під деревом помітив прозорий поліетиленовий зіп-пакет, в якому знаходилась кристалоподібна речовина світло-блакитного кольору. Будучи особою, яка періодично вживає психотропні речовини, ОСОБА_3 , припустив, що у знайденому прозорому поліетиленовому зіп-пакет знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, піднявши з землі знайдений ним прозорий поліетиленовий зіп-пакет, тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання, без мети збуту, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, помістив безоплатно зіп-пакет з кристалоподібною речовиною світло-блакитного кольору, під кришку від газового балончику, який в подальшому в закритому вигляді, разом з балончиком, помістив до внутрішньої кишені кофти, в яку був одягнутий та став незаконно зберігати при собі, для власного вживання, без мети подальшого збуту.
Після чого, ОСОБА_3 , зберігаючи при собі прозорий поліетиленовий зіп-пакет, в середині якого знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, попрямував далі у власних справах.
Того ж дня, 22.02.2024 приблизно о 17 годині 25 хвилин, дільничним офіцером поліції Дніпровського УП ГУНІІ у м. Києві майором поліції ОСОБА_6 , за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 12, було виявлено ОСОБА_3 , який повідомив, що зберігає при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP та під час проведення обшуку затриманої особи, що проводився на ділянці місцевості за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 12, ОСОБА_3 , в присутності двох понятих, на прохання працівників поліції, добровільно надав прозорий поліетиленовий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною світло- блакитного кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, який знаходився під кришкою від газового балончику, в закритому вигляді, разом з балончиком, знаходився у внутрішній кишені кофти, в яку був одягненим. Після чого, дізнавач відділу дізнання вилучив добровільно наданий ОСОБА_3 прозорий поліетиленовий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною світло-блакитного кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,171 г, який ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав для подальшого власного вживання без мети збуту.
Крім того, ОСОБА_3 12.07.2024 приблизно о 15 годині 30 хвилин, перебуваючи на Русанівській Набережній в місті Києві, де на пляжі побачив поліетиленовий зіп-пакет, будучи особою, яка періодично вживає наркотичні засоби підняв із землі знайдений ним поліетиленовий зіп-пакет та роздивившись його вміст впевнився, що в ньому міститься кристалічна речовина білого кольору, що за своїм зовнішнім виглядом відповідає особливо небезпечній психотропній речовині, обіг якої заборонено - «PVP», помістив його до кишені своєї сумки, яка була при ньому в той момент, тим самим вчинив безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання особливо небезпечної психотропної речовини та став незаконно зберігати при собі.
12.07.2024 приблизно о 16 годині 44 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Русанівська Набережна, 24/21 працівниками поліції зупинено ОСОБА_3 який повідомив, що зберігає при собі поліетиленовий зіп-пакет з «PVP». У подальшому, 12.07.2024 в період часу з 17 години 17 хвилин до 17 години 21 хвилин, під час проведення обшуку затриманої особи, що проводився на ділянці місцевості за адресою: м. Київ, вул. Русанівська Набережна, 24/21, ОСОБА_3 в присутності двох понятих, на прохания працівників поліції, добровільно видав поліетиленовий зіп-пакет всередині якого знаходилася кристалічна речовина білого кольору, що відповідно до висновку експерта від 18.07.202 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іль-пентан-1-он), масою 0,357 г, яку він незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.
PVP, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.200 №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу - PVP, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме до 0,15 грам.
Крім того, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 години 26 хвилин 28 квітня 2024 року та в невстановленому досудовим розслідуванням місці, придбав корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, які при конструктивному поєднанні в єдину конструкцію утворюють оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, після чого почав зберігати та носити при собі.
В подальшому ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв, бойових припасів, почав зберігати при собі корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 в кишені спортивної кофти, в яку був одягнений та промислово виготовлений споряджений вибуховою речовиною корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 - в кишені, в які був одягнений, без передбаченого законом дозволу.
В подальшому, утримуючи при собі оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, пішов до укриття, в якому останній тимчасово проживає, що розташоване у житловому будинку по АДРЕСА_3 , чим вчинив кримінальне правопорушення, яке виразилось у незаконному носінні та зберіганні бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
28 квітня 2024 року ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції та слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, було проведено особистий обшуку під час якого у ОСОБА_3 , за адресою: м. Київ, вул. Бажова, 9-А, в присутності двох понятих, було вилучено промислово виготовлений уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2 - з кишені спортивної кофти, в яку був одягнений та промислово виготовлений споряджений вибуховою речовиною корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 - з кишені шортів в які був одягнений.
Крім того, 21.07.2024, близько 09 год. 15 хв., ОСОБА_3 знаходячись у дворі будинку No19, що по бульвару Дарницькому, у м. Києві, реалізуючи свої кримінально противоправні наміри, направлені на відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення схопив рюкзак ОСОБА_7 , який знаходився біля останнього та почав бігти від місця пригоди не зважаючи на присутність ОСОБА_8 , який усвідомлював відкритий характер посягання на його майно та став переслідувати ОСОБА_3 викрикуючи останньому вимогу зупинитися та повернути викрадене майно, дістав з рюкзака ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Redmi Note 13», кольору «midhight black», IMEI1: НОМЕР_1 ,
IME12: НОМЕР_2 , вартістю 7999,00 грн. і поклав його до власних речей, а рюкзак з іншим його вмістом викинув під час руху, тим самим розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 7999 гривень 00 копійок.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини зазначені в обвинувальних актах та судом встановлено, що він вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати, цивільний позов заявлений ОСОБА_9 визнав.
Враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, обставини вчинених правопорушень, що викладені в обвинувальному акті, та беручи до уваги те, що показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо добровільності та істинності його позиції, також судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів у об'єднаних кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №12024105040000313 та №1202415040001036, у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінальних проваджень, відомості, що характеризують його особу, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 186 КК України при обставинах, встановлених судом доведена у повному обсязі.
Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 , - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження, тобто вчинення кримінального, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України; носіння, придбання, зберігання вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченогоч. 1 ст. 263 КК України; відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним корисливого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії тяжкого злочину, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують обвинуваченому покарання.
Зокрема, судом враховано, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра нарколога не перебуває, на утриманні дітей не має, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням ступеню тяжкості, обставин злочину, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, з метою забезпечення ефективного виховного впливу на нього, його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкцій ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, вважаючи саме такий вид покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити обвинуваченим покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, ОСОБА_3 вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2024 засуджено у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України на підставі ст. 71,72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік 1(один) день.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Зважаючи на те, що дане кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 вчинив після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тому остаточне покарання, слід призначати за правилами, передбаченими ст. 71, 72 КК України, з урахуванням вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2024, оскільки суд вважає, що таке покарання зможе забезпечити досягнення його мети, та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Згідно з положенням п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.
У об'єднаному кримінальному провадженні № №1202415040001036 потерпілим ОСОБА_7 було подано цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 7 999 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а саме у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із противоправною поведінкою щодо неї самої, чи знищенням її майна.
При вирішенні цивільного позову позивача (потерпілого) ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає, що розмір завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди ОСОБА_7 , знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, за допомогою відповідних доказів, тому вимоги ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3 , по стягненню матеріальної шкоди у розмірі 7 999 грн. - підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Так, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина з статті 23 ЦК України).
Крім того, Верховний Суд у справах № 202/1722/19-ц, 346/5428/17 наголосив на тому, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
З огляду на принципи розумності, пропорційності, виваженості та справедливості, оцінивши в сукупності викладені в позові обставини, суд вважає, що цивільний позов позивача ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн. завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення не підлягає задоволенню.
Питання речових доказів судом не вирішувалось, оскільки стороною обвинувачення суду не надавалися.
Згідно з ч. 2ст. 124 КПК України, з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, а саме: за проведення експертизи №СЕ-19/111-24/12335-НЗПРАП від 01.03.2024 - 3029 грн. 12 коп., за проведення експертизи №СЕ-19/111-24/26828-НЗПРАП від 10.05.2024- 2 271 грн. 48 коп., за проведення експертизи №СЕ-19/111-24/27001-ВТХ від 24.05.2024- 4 543 грн. 68 коп., за №СЕ-19/111-24/40696-НЗПРАП від 18.07.2024 - 3029 грн. 12 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50,70, 71,72 КК України, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 4 (чотирьох) роки позбавлення волі.
- за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2024 року, до покарання за даним вироком, з урахуванням положень ст. 72 КК України, остаточно визначити ОСОБА_3 , покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , у строк попереднього ув'язнення строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 06.06.2024 до 02.07.2024 та з 22.07.2024 по день набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання рахувати з дня проголошення вироку.
Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертиз в загальному розмірі 12 873 грн 40 коп.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 7 999, 00 грн.( сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять).
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: