Номер провадження: 22-ц/813/3453/24
Справа № 495/10695/23
Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.
Доповідач Лозко Ю. П.
10.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним вище позовом в якому просила розірвати шлюб зареєстрований 02 лютого 2023 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 .
Позов мотивований тим, що 02 лютого 2023 року між сторонами укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , актовий запис №31 виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Від шлюбу подружжя дітей не має.
Сімейне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та несумісність характерів.
Позивачка вказувала, що не бажає зберігати шлюб із відповідачем, оскільки це суперечить її інтересам, водночас відповідач відмовляється розлучатись добровільно, що і стало підставою її звернення до суду із цим позовом.
У поданій до суду 06 листопада 2023 року заяві позивачка ОСОБА_2 просила не встановлювати строк для примирення, посилаючись на протиправні дії з боку відповідача відносно неї, зокрема психологічного насилля та спричинення тілесних ушкоджень, що завдає їй та її дітям шкоди ( а.с. 18-19).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 02 лютого 2023 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №31, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 .
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як передчасне та необґрунтоване, і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишити без задоволення.
За доводами апеляційної скарги , суд не надав оцінки усім обставинам справи, а також позбавив відповідача можливості бути почутим, оскільки проігнорував подану ним заяву, у якій він просив не розглядати справу без його участі, при цьому судом першої інстанції не взято до уваги те, що сторони фактично і не мали можливості примиритися у зв'язку із тим, що він є військовослужбовцем. Висновки ж суду про вчинення ним насилля у відношенні до позивачки є безпідставними та недоведеними.
Посилаючись на викладене вище, у тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 також зазначав про необхідність надання сторонам строку для примирення - 3 місяці.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_3 підтримуючи, викладені у позові обставини, наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У поданій до суду заяві позивачка просила розглянути справу без її участі.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним нормам.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 суд виходив з того, що збереження шлюбу сторін буде суперечити інтересам позивачки, з огляду на її стійке небажання продовжувати шлюбні стосунки з відповідачем.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Судом встановлено, що з 02 лютого 2023 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого дітей не мають, спільно не проживають.
Відповідач є військовим і на цей час перебуває у лавах Збройних Сил України, що підтверджується витягом з наказу та довідкою командира військової частини НОМЕР_2 та не заперечується позивачкою.
Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_2 зазначила, що між нею та відповідачем сімейне життя не склалось через різні погляди на життя, постійні сварки які відбувались на очах її дітей від попереднього шлюбу, що негативно відображається на їх психічному здоров'ї, тому подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам та інтересам її дітей, спільного господарства сторони не ведуть, проживають окремо.
Як убачається з поданої позивачкою до суду першої інстанції заяви ( а.с.18), ОСОБА_2 просила не встановлювати строк для примирення, посилаючись на протиправні дії з боку відповідача відносно неї, зокрема психологічного насилля та спричинення тілесних ушкоджень, що завдає їй та її дітям шкоди.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина 1 статті 24 СК України).
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини 3 статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Позивачка наполягає на розірванні шлюбу стверджуючи, що збереження шлюбу з відповідачем суперечить її інтересам.
Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї.
Добровільність шлюбу одна з основних його засад.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз/сім'ю/шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що збереження укладеного між сторонами шлюбу було б можливим у разі надання судом строку для примирення сторін, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад цивільного судочинства.
Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначена можливість суду у справі про розірвання шлюбу суд зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Системний аналіз ст. 51 Конституції України, ст. 111, 112 СК України, ст.2, 240, п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об'єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ.
За встановлених у справі обставин, та ураховуючи сталу позицію позивачки, яка наполягає на розірванні шлюбу, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви скаржника про надання сторонам строку на примирення, виходячи з такого.
Так, апеляційний суд зауважує, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідача про надання строку на примирення, апеляційний суд враховує: строк, який сплинув із моменту пред'явлення позову про розірвання шлюбу (9 місяців), поведінку сторін протягом перебування справи у суді, наявність або відсутність обставин справи, які свідчать про можливість примирення сторін.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 перебуває у зоні бойових дій, а тому зупинення провадження у справі з метою надання строку на примирення, не створить для сторін реальної можливості для примирення, у тому числі з урахуванням позиції позивачки викладеної нею у заяві від 06 листопада 2023 року (а.с. 18) у якій вона заперечує проти встановлення строку для примирення та неможливість збереження шлюбу з відповідачем, про що також зазначила у відзиві на апеляційну скаргу.
Окрім того, з часу відкриття провадження по цій справі позиція позивачки не змінилася.
Наведені вище висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 року № 127/16963/22.
Тож, зупинення провадження у справі у ситуації що склалась суперечитиме співмірності та дієвості такого заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ.
Апеляційний суд також приймає до уваги позицію позивачки під час апеляційного перегляду справи, яку остання не змінила та заперечує проти надання строку для примирення та задоволення апеляційної скарги, при цьому зауважує, що будь-які шлюбні відносини між нею та відповідачем суперечитимуть її інтересам.
Посилання ж скаржника ОСОБА_1 про позбавлення його можливості надати пояснення стосовно позову ОСОБА_2 особисто під час розгляду справи судом першої інстанції, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до положень цивільного процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2023 року було відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 14).
У вказаній ухвалі відповідачеві було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи убачається, що 02 листопада 2023 року відповідач, реалізуючи процесуальні права учасника справи, звернувся до суду із заявою, у якій заперечував проти розгляду справи без його участі, а також повідомив, що прибути у судове засідання, призначене на 06 листопада 2023 року не зможе через перебування у ЗСУ, у зоні бойових дій на території Херсонської області, при цьому доказів на підтвердження таких обставин суду не надав (а.с.16-17), відзив на позовну заяву та, відповідно, докази на підтвердження своїх заперечень проти позову також не подавав.
Таким чином, розгляд судом справи у порядку спрощеного позовного провадження не позбавив відповідача можливості, відповідно до п.3 ч.1 ст. 43, 174 ЦПК України подавати суду письмові заяви по суті справи, у яких навести свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Відтак, апеляційний суд вважає, що, з урахуванням предмету спірних правовідносин та положень ЦПК України щодо порядку розгляду справ, які є малозначними, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, за наявними матеріалами справи, забезпечивши сторонам право на справедливий суд.
Зважаючи на наведене, враховуючи встановлені обставини справи, конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), право особи припинити шлюбні відносини та недопущення примушування до збереження шлюбних відносин (ч.1 ст.24, ч.3, ч.4 ст.56 СК України), оскільки сторони однією сім'єю не проживають, позивачка послідовно не бажає поновлювати шлюбні відносини, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо можливості та доцільності розірвання шлюбу між сторонами.
Стосовно посилань скаржника в якості доводів апеляційної скарги про те, що суд безпідставно вважав встановленими обставини щодо вчинення ним фізичного насилля відносно позивачки ОСОБА_2 , колегія суддів зауважує, що вказане зазначено судом в оскаржуваному рішенні у якості обставин якими позивачка мотивувала свою позицію і заперечувала проти надання строку для примирення, і не є тими обставинами, які встановлено судом по справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, положення діючого національного та міжнародного законодавства, роз'яснення Верховного Суду України, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова