справа № 462/9657/24
26 грудня 2024 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь земельну ділянку площею 0,0671 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4610165500:02:001:0342, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинка.
Подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 4,5 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Проте, у позові не викладено у повній мірі обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не в повній мірі обгрунтовано спосіб захисту прав позивачки.
Так, позивач стверджує, що їй на праві власності належить земельна ділянка в м. Львові-Рудно площею 0,06 га, яка належала на праві власності її померлому чоловікові на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 06 травня 1996 року Рудненської селищною радою народних депутатів № 225. Проте, рішенням Рудненської селищної ради № 867 від 15 червня 2018 року вказана ділянка була передана у власність ОСОБА_3 , вже як ділянка площею 0,0671 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4610165500:02:001:0342, цільове призначення для ведення садівництва, а у подальшому ОСОБА_3 відчужила вказану ділянку ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Проте, позивачка не зазначає у позові, який кадастровий номер був присвоєний її земельній ділянці в м. Львові-Рудно площею 0,06 га, яка належала на праві власності її померлому чоловікові на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 06 травня 1996 року Рудненської селищною радою народних депутатів № 225.
Також, до позову не долучено висновку експерта, у якому б встановлювалося, що земельна ділянка, яка належить на праві власності позивачці (земельна ділянка в м. Львові-Рудно площею 0,06 га цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинка) накладається на земельну ділянку, яка належить відповідачу ОСОБА_2 (земельна ділянка в м. Львові-Рудно,0671 га, кадастровий № 4610165500:02:001:0342, цільове призначення для ведення садівництва). При цьому, різниця в площі та цільовому призначені вже виключає повну тотожність вказаних ділянок. Крім цього, згідно зі сталою практикою Верховного Суду саме висновок експерта є належним та допустимим доказом, який би міг свідчити про накладення земельних ділянок одної на одну.
Також, при оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).
Разом з тим, враховуючи, що позов містить лише одну вимогу про витребування земельної ділянку, позивачка зобов'язана була долучити до позову доказ, який б свідчив, що рішення Рудненської селищної ради № 867 від 15 червня 2018 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 визнавалося незаконним. В іншому випадку позивачка повинна була б звернутися з вимогою про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення Рудненської селищної ради № 867.
Також, позивачкою не долучено до позову технічної документації на дві вищевказані земельні ділянки.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається з матеріалів справи ціна позову становить 330100,00 грн, відтак 1 % ціни позову буде становити 3300,00 грн.
Проте, позивачкою не долучено до позову документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3300,00 грн.
У відповідності до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачеві строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків такої.
Керуючись ст. 175, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали - 10 /десять/ днів.
Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання позивачкою ухвали.
Роз'яснити позивачці, що у разі не усунення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
Оригінал ухвали.