Справа № 345/3923/24
Провадження № 33/4808/1048/24
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В.
Суддя-доповідач Васильєв
23 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Іваніва О.Б. на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік., -
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 до державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2024 о 02 год 58 хв ОСОБА_1 в с. Пійло по вул. Львівській керував транспортним засобом FORD, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора «Алкофор 507». Тест позитивний, з результатом 2,04 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Іванів О.Б. просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду від 24.10.2024 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає зазначену постанову суду необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також його прав та охоронюваних законом інтересів.
Посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та доданим до нього доказам. Не спростовано докази сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Адвокат Іванів О.Б. вважає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено безпідставно, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вважає, що додані до протоколу відеозаписи події не містять факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час, який відображений у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому у поліцейських не було законних підстав проводити огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 .
Стверджує, що свідки, які б могли підтвердити обставини керування транспортним засобом відсутні.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвокат Іванів О.Б. не з'явилися. Адвокат Іванів О.Б. подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Апеляційний суд звертає увагу, що учасники самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги захисника адвоката Іваніва О.Б. може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Іванів О.Б. посилаються на суд першої інстанції те, що прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №585079 від 30.06.2024 (а.с. 1) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 30.06.2024 о 02 год 58 хв ОСОБА_1 в с. Пійло по вул. Львівській керував транспортним засобом FORD, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора «Алкофор 507». Тест позитивний, з результатом 2,04 проміле. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським СРПП Калуського РВП сержантом поліції Русановським І.І. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 , що стверджено власноручним підписом останнього про час та місце розгляду справи. Від підпису про ознайомлення із змістом протоколу ОСОБА_1 відмовився.
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено дослівно: з протоком не згідний, всі пояснення дам у суді.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було тимчасово вилучене посвідчення водія НОМЕР_2 та виданий тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом НОМЕР_3 .
Зі змісту апеляційної скарги та доводів захисника адвоката Іваніва О.Б. вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факт перебування у стані сп'яніння та повністю визнає результати огляду на стан сп'яніння, однак стверджує, що складені відносно нього адміністративні матеріали не мають достатніх доказів керування ним транспортним засобом..
Разом з тим, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до роздруківки приладу «Алкофор 507», огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений 30.06.2024 о 03:03 год. за допомогою приладу «Алкофор 507», серійний номер IUL8R00341, дата калібрування 22.11.2023, тест №00109, результат - 2,04 проміле. Роздруківка приладу «Алкофор 507" підписана поліцейським. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності від підпису відмовилася. (а.с. 2).
Так, відповідно до Акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у зв'язку із наявністю в ОСОБА_1 ознак сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, нестійкою ходою, нечіткою вимовою слів, почервонінням обличчя, поліцейським було проведено огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Алкофор 507 та отримано позитивний результат огляду - , 2,04 % проміле, з яким водій ознайомлений, проте від підпису відмовився. (а.с. 3)
Згідно даних направлення в КНП «Калуська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова слів, почервоніння обличчя. Від огляду особа, що притягається до адміністративної відповідальності відмовився. (а.с. 4)
Так, відповідно до рапорту поліцейського СРПП Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції Русановського І.І. від 30.06.2024, 30.06.2024 року в складі СРПП Калуського РВП ГУНІ в Івано-Франківській області, спільно з старшим лейтенантом поліції Сачеком В.., 30.06.2024 року близько 02:57 год патрулюючи в с. Пійло по вул. Львівська, було виявлено автомобіль марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. с. Голинь, вул. Шевченка,43 який рухаючись у зустрічному напрямку не увімкнув ближнє світло фар, у зв?язку із чим його було зупинено. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» відповідний ТЗ було зупинено, водію роз'яснено причину зупинки, зачитані права особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектором СРПП старшим лейтенантом поліції Сачеком В.Е. було розглянуто справу про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та за результатами розгляду винесено постанову серії ЕНА N? 250567 за ч. 2 ст. 122 КУПАП. Під час розгляду справи у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, не чітка вимова слів, почервоніння обличчя, у зв'язку із цим водію - ОСОБА_1 , було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці у встановленому законом порядку за допомогою сертифікованого приладу «Алкофор 507», або проїхати в медичний заклад для проходження такого огляду. Водій погодився пройти огляд на місці, тест виявився позитивним, кількісний показник - 2.04 проміле. Від проходження повторного огляду в медичному закладі відмовився. У зв'язку із порушенням п. 2.9.А ПДР України на водія ОСОБА_1 зібрані матеріали та складено протокол серії ААД N? 585079 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування ТЗ в стані алкогольного сп'яніння. Від отримання копії протоколу та надання письмових пояснень водій відмовився. Посвідчення водія вилучено та видано тимчасовий дозвіл на право керування: серії ТЗ N? 213884. Водія відсторонено від керування майданчик для тимчасового утримання Т3 в м. Калуш по вул. Глібова шляхом його евакуації. Додаються акт огляду, роздруківка з приладу «Алкофор 507», направлення на огляд, акт відсторонення, акт затримання ТЗ, копія постанови, копія посвідчення водія, заява на отримання судових повісток, відеофіксація (а.с. 8).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Також до матеріалів справи долучені: акт відсторонення особи від керування транспортним засобом (а.с. 5), копія акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 6), копія постанови серії ЕНА №2505667 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 9), копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 11), декларація про відповідність продукції вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. (а.с. 12), копія сертифікату відповідності (а.с. 13), копія сертифікату перевірки типу (а.с. 14).
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 11).
Відеозаписом зафіксовано, як автомобіль рухається по узбіччю дороги та зупиняється на вимогу працівників поліції. На вимогу працівників поліції водій ОСОБА_1 надає своє посвідчення водія. Водія повідомляють, що причиною зупинки транспортного засобу було те, що він рухався із увімкненим дальнім світлом та не користувався ременем безпеки. Водія повідомляють, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, а також почервоніння обличчя. Йому запропоновано пройти оглядна стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Алкофор 507», проїхати до медичного закладу чи відмовитися від огляду, що прирівнюється до перебування в стані алкогольного сп'яніння. Водій повідомив, що готовий пройти огляд на місці зупинки. Йому надані документи, які стверджують про справність газоаналізатора за допомогою якого буде проведений огляд, а також надано мундштук. Далі з відеозапису видно, як водій продуває газоаналізатор, результат - 2,04 проміле.
Зі змісту відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував щодо позитивного результату огляду та в подальшому під час складання протоколу про адміністративне правопорушення неодноразово просив працівників поліції не складати протокол про адміністративне правопорушення, оскільки за умовами своєї роботи повинен мати право керування транспортним засобом.
Працівниками поліції було його повідомлено, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Далі йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені законодавством України. Із відеозапису видно як працівниками поліції складаються відносно ОСОБА_1 адміністративні матеріали. Згодом водія ОСОБА_1 ознайомлено із складеним відносно нього протоколом про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.
Із наступного файлу із відеозаписом видно, як ОСОБА_1 надає свої письмові пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення. Від підпису щодо вилучення документів відмовився. Щодо підписання протоколу також відмовився.
Відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля вбачається, що транспортний засіб, яким керує ОСОБА_1 рухається по зустрічній смузі руху із ввімкненим дальнім світлом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.
Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.
Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 4).
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 та його перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката Іваніва О.Б. залишити без задоволення.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв