Провадження № 2/641/2799/2024 Справа № 641/2674/24
24 грудня 2024 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Онупко М.Ю.,
за участю секретаря Робочої М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (далі - ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2/3192892від 21.07.2021 року в розмірі 187 075,31 грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 21.07.2021 року Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - АТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2/3192892 відповідно до умов якого відповідачу було надано 170 000 грн, зі сплатою 12 % річних, комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,50% та строком користування 72 місяців, тобто до 12.07.2027 року.
29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 4-2023, відповідно до умов якого АТ «Креді Агріколь Банк» відступило на користь ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за договором № 5/2353119.
Таким чином, ТОВ «ФК «ГЛОБАЛ СПЛІТ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 187 075,31 грн., з яких: 41 792,23 грн. - рахунок строкової заборгованості; 47 646,93 грн. - рахунок простроченої заборгованості; 745,33 грн. - рахунок нарахованих відсотків, 16 140,82 грн. - рахунок прострочених відсотків, 4250 грн. -рахунок комісії, 76 500 - рахунок простроченої комісії, а також стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.09.2024 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 червня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини своєї не явки суду не повідомив.
Представник відповідача Герасименя О.Ю. до судового засіданні не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що відповідач визнає позов частково в розмірі 106 325,31 грн., в частині стягнення комісії просив відмовити в повному обсязі.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 21.07.2021 року Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - АТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2/3192892 відповідно до умов якого відповідачу було надано 170 000 грн, зі сплатою 12 % річних, комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,50% та строком користування 72 місяців, тобто до 12.07.2027 року.
Відповідно до п.1.4.3 кредитного договору, протягом строку дії Договору розмір процентів та комісії залишається незмінним, крім випадків внесення змін до Договору за згодою сторін в порядку, визначеному п. 5.8 Договору.
Згідно до п.1.5 кредитного договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та на умовах страхування життя Позичальника, які є публічною та невід'ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку: зобов'язаний сплачувати Банку: www.credit-agricole.ua.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № UA623006140000029096000615415 в Банку.
Пунктом 2.2 кредитного договору, Позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти за комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на Рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на
позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо зазначений день повернення кредиту є неробочим, позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день.
Також пунктом 2.3 кредитного договору, підписанням Договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі і повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.
Відповідно до п. 2.4 кредитного договору, Позичальник відповідає за виконання своїх зобов'язань за Договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно до п. 2.6 кредитного договору, Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за Договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.
Відповідно до п.п. 4.6, 4.7 кредитного договору, Банк має право залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію; права і обов'язки Банку, передбачені цим розділом Договору, поширюються також на нового кредитора (у разі відступлення Банком права вимоги за Договором) та колекторську компанію (у разі її залучення Банком або новим кредитором); сторони домовились збільшити
строк позовної давності за вимогами, що випливають з Договору, та встановити його тривалістю 10 років.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 4-2023, відповідно до умов якого АТ «Креді Агріколь Банк» відступило на користь ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за договором № 2/3192892.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що у відповідності до умов договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Встановлено, що в період дії договору відповідач не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором № 2/3192892 від 21.07.2021 року в розмірі 187 075,31 грн., з яких: 41 792,23 грн. - рахунок строкової заборгованості; 47 646,93 грн. - рахунок простроченої заборгованості; 745,33 грн. - рахунок нарахованих відсотків, 16 140,82 грн. - рахунок прострочених відсотків, 4250 грн. - рахунок комісії, 76 500 - рахунок простроченої комісії.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 2/3192892 від 21.07.2021 року сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідачка у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України), а саме в розмірі 12 % річних.
Відповідно до розрахунку заборгованості по відсоткам та виписки по рахунку, наданої позивачем до матеріалів справи вбачається, що заборгованість за простроченими та нарахованими відсотками становить 16 886,15 грн., заборгованість з строкової та простроченої заборгованості становить 89 439,16 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог позивача про стягнення комісії в розмірі 4250 грн. та простроченої комісії в розмірі 76500 грн., суд зазначає наступне.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі
№ 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з матеріалів справи у пункті 1.4.2 кредитного договору № 2/3192892 від 21.07.2021 року сторони обумовили, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості (далі - комісія): щомісячно, в розмірі 2,50% від суми кредиту, зазначено в п. 1.1 договору. Підписанням договору позичальник замовляє у банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахункове-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслужування в режимі 24/7 та через довідковий центр Банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Зі змісту кредитного договору, що є предметом дослідження у цій справі вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В свою чергу банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору, а також доказів того, що споживач користувався такими послугами.
За таких обставин суд приходить до висновку, що пункт 1.4.2 кредитного договору № 2/3192892 від 21.07.2021 року, яким передбачено сплату ОСОБА_1 комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35 % у місяць від суми кредиту, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим позовні вимоги у частині стягнення суми комісії в розмірі 745,33 грн. та простроченої комісії в розмірі 16 140,82 грн. необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23), від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2/3192892 від 21.07.2021 року в розмірі 106 325,31 грн., в межах пред'явлених позовних вимог підлягають частковому задоволенню.
Орім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279,280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» заборгованість за кредитним договором № 2/3192892 від 21 липня 2021 року в розмірі 106 325 (сто шість тисяч триста двадцять п'ять) грн. 31 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 77 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони по справі :
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ», юридична адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 5 Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 41904846.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст виготовлено 27.12.2024 року.
Суддя М.Ю.Онупко