Справа № 953/9547/24
Провадження № 3/953/2797/24
15 листопада 2024 року м. Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Глос М. Л., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Департаменту патрульної поліції УПП у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
04.10.2024 року о 23 год. 24 хв. в м. Харкові по вул. Гіршмана, 17 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN NAVVARA, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Такий стан водія було встановлено за результатами огляду, проведеного у передбаченому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, згідно з якими вміст алкоголю у крові ОСОБА_1 становив 1,37 проміле.
Правопорушник викликався у судове засідання в установленому законом порядку із завчасним повідомленням про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення повісток на номер телефону, зазначений ним під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Проте до суду ОСОБА_1 не з'явився і причин неприбуття не повідомив.
За таких обставин, вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , суд виходить із того, що одним з елементів гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) права людини на справедливий судовий розгляд є здійснення судового провадження упродовж розумного строку. З метою дотримання такого строку суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, участь якої відповідно до ст. 268 КУпАП у справах даної категорії не є обов'язковою.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (за наявності), документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись наведеними вимогами закону, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться поданими органом поліції доказами в їх сукупності і взаємозв'язку.
Зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у нетверезому стані беззаперечно підтверджується даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 143042 від 05.10.2024 року; акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів і чека алкотестера Drager 6820 ARHF-0032 про виявлення за результатами огляду у крові ОСОБА_1 алкоголю на рівні 1,37 проміле; рапорта інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Майорова Д. А.; відеозапису з бодікамери поліцейського (а. с. 1, 9-11).
Даючи зазначеним обставинам правову оцінку, суд виходить із такого.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Зазначений огляд, як унормовано ч. 2 ст. 266 КУпАП, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з застосуванням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд відповідно до частини 3 цієї ж статті проводиться в закладах охорони здоров'я.
Наданими суду і дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами підтверджено дотримання службовими особами органу патрульної поліції зазначеної вище процедури. Зокрема, огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено на місці зупинки автомобіля з використанням поліцейськими спеціального технічного засобу за добровільною згодою водія з застосуванням відеофіксації. До протоколу про адміністративне правопорушення долучено відповідний відеозапис з повною інформацією про хід і результати огляду. Цих результатів ОСОБА_2 під час оформлення адміністративного матеріалу не заперечував.
Виходячи з наведеного суд бере до уваги результати медичного огляду особи на стан сп'яніння, зафіксовані у належних документах, як допустимі і достовірні докази.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження повторності вчиненого правопорушення до матеріалів справи долучено копію постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.03.2024 року у справі № 577/1421/24 (провадження № 3/577/426/24) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 1 ст. 130 КУпАП, а також довідку поліцейського Управління патрульної поліції в Харківській області про повторність (а. с. 5-7).
Виходячи з викладеного суд кваліфікує дії ОСОБА_1 , котрий керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння і раніше впродовж року притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічний проступок, за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ЄСПЛ у рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року акцентував увагу на тому, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів несе потенційні ризики спричинення серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого проступку, який становить грубе порушення Правил дорожнього руху і ставить під загрозу життя, здоров'я, безпеку інших осіб. Бере суд до уваги і дані про особу ОСОБА_1 , котрий є людиною молодого віку, проходить військову службу, вдруге притягується до адміністративної відповідальності за аналогічний проступок. Передбачених ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність, суд за результатами розгляду справи не встановив.
У пункті 2 ст. 35 цього кодексу законодавець відносить до обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Проте зазначена обставина є елементом об'єктивної сторони кваліфікованого складу правопорушення, поставленого ОСОБА_1 за провину, а тому не може повторно враховуватися ще і як така, що обтяжує адміністративну відповідальність. Інших обставин, передбачених ст. 35 КУпАП, суд за результатами розгляду справи не встановив.
У санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП законодавець передбачає для водіїв альтернативні стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративного арешту на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
З огляду на відсутність обставин, які б обтяжували адміністративну відповідальність і підвищували небезпечність скоєного порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною правовою нормою, суд вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_1 альтернативне більш м'яке за видом адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно з довідкою Управління патрульної поліції у Харківській області автомобіль NISSAN NAVVARA, державний номерний знак НОМЕР_1 , за обліковими даними Інформаційного порталу Національної поліції України не належить ОСОБА_1 , а тому суд не може застосувати додаткове стягнення у вигляді вилучення транспортного засобу.
Як унормовано ч. 3 ст. 30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий, передбачений частиною другою цієї статті.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області постановою від 19.03.2024 року наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. До закінчення строку дії такого стягнення правопорушник знову вчинив адміністративний проступок, за який суд застосовує стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
З огляду на викладене на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП суд частково приєднує до зазначеного вище стягнення, застосованого у цій справі, невідбуте стягнення за постановою від 19.03.2024 року.
Положення статті 40-1 КУпАП покладають на особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, обов'язок сплатити судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення на неї адміністративного стягнення.
Разом із тим, пунктом 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» для військовослужбовців встановлено пільгу у виді звільнення від сплати судового збору під час виконання службових обов'язків. Зазначена правова норма не встановлює жодних винятків залежно від категорії, суті судової справи, юрисдикції, процесуального становища військовослужбовця, а також змісту рішення, прийнятого судом за результатами розгляду справи.
Як видно з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 є військовослужбовцем і станом на зараз виконує обов'язки військової служби, а тому судовий збір не підлягає стягненню з нього на підставі п. 12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 33, ч. 2 ст. 130, 248, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без вилучення транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративного стягнення, застосованого у цій справі, частково приєднати невідбуте стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.03.2024 року у справі № 577/1421/24 й остаточно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 5 (п'ять) місяців без вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати ОСОБА_1 , штрафу у розмірі 34 000 грн. у строк, встановлений частиною 1 ст. 307 цього Кодексу, з ОСОБА_1 підлягатиме стягненню на користь держави подвійний розмір штрафу у сумі 68 000 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя М. Л. Глос