Номер провадження: 22-з/813/401/24
Справа № 522/22794/17
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
12.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
розглянув у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васюк Микола Миколайович, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича, -
В провадженні Одеського апеляційного суду перебувала цивільна справа за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Синько Олена Анатоліївна на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
19 вересня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Синько Олена Анатоліївна залишено без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця залишено без змін.
24 вересня 2024 року Одеським апеляційним судом отримано заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васюк Микола Миколайович, про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу. У поданій заяві представник просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Синько Олена Анатоліївна, до суду надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу. Скаржник вважає, що під час апеляційного провадження представник Васюк М.М. керувався вже наявними процесуальними документами та аналізом правової бази, що виготовив під час провадження в суді першої інстанції, крім того, адвокат, на думку скаржника, керувався попередньо сформованим аналізом документів клієнта та судовою практикою, яка вже була наявна в нього. З огляду на вказане, Костенко Н.М. просить суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення понесених витрат на правову допомогу.
В судове засідання, призначене на 12 грудня 2024 року об 16 год 00 хв сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням та довідкою, наявними в матеріалах справи (а.с. 212-217).
Від приватного виконавця Носенка С.Б. до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до суду надійшла заява про проведенення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення без участі заявника та його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Васюка М.М. підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що представником апелянта під час звернення із апеляційною скаргою було заявлено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правової допомоги у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, який становить 10 000 грн.
Також, апелянтом вказано, що відповідні докази та розмір фактично понесених судових витрат буде надано суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення по суті. Слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Також вбачається, що представником апелянта подано заяву про ухвалення додаткового рішення 24 вересня 2024 року через підсистему Електронний суд.
Тобто, строк на подання заяви пропущено не було, підстави для залишення заяви без розгляду відсутні.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно вимог ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Васюком М.М. надано: Договір №106 про надання правової допомоги від 16.11.2021, Додаток №4 від 25.09.2023 до Договору №106 про надання правової допомоги, Акт наданих послуг від 24.09.2024 згідно Договору №106 про надання правової допомоги, Звіт про обсяг наданих послуг від 24.09.2024 згідно Договору.
Так, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до роз'яснення в п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Із наданого представником Іконнікова Д.М. Акту наданих послуг вбачається, що сума правової допомоги складається із проведення правового аналізу наданих документів Клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі, підготовка та подання заперечення на апеляційну скаргу - 8 000 грн, участь у судовому засіданні 10.09.2024 в режимі відеоконференції - 2 000 грн.
Слід наголосити, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Крім того, у постановах Верховний суд неодноразово наголошував, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним зі складністю виконаних адвокатом робіт.
Апеляційний суд вважає, що стороною відповідача надано належні докази на підтвердження надання правової (правничої) допомоги і надання відповідних послуг.
Колегія суддів бере до уваги правову позицію, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, де вказано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, а тому відповідні квитанції про оплату не є обов'язковим для подання доказом.
В свою чергу, при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Під час розгляду заяви про стягнення витрат на правову допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаних присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.
Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васюк М.М., була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а представниками надано правову допомогу ОСОБА_1 в усіх інстанціях, тому, відповідно, адвокат був обізнані у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи представником Іконнікова Д.М. було подано відзив на апеляційну скаргу та заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Слід зазначити, що правова позиція представника, викладено у відзиві на апеляційну скаргу є тотожною правовій позиції, якої притримувався представник в суді першої інстанції під час розгляду справи, а тому є незрозумілим посилання адвоката на такі складові правової допомоги як проведення аналізу законодавчої бази та вивчення судової практики, що вже було складовою правової допомоги у даній справі в суді першої інстанції.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , в розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст. ст. 12, 137, 141, 270, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васюк Микола Миколайович, про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн (три тисячі) гривень.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 23 грудня 2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік