Справа № 129/3125/24
Провадження № 2-о/144/67/24
"18" грудня 2024 р. Теплицький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді - Германа О.С.,
присяжних - Олійника В.І., Пастух І.М.,
з участі секретаря судового засідання - Пігулі А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки над недієздатною особою,
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в обґрунтування заяви зазначив, що його дядько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи через загальне захворювання безтерміново, перебуває на пенсійному забезпеченні по інвалідності ІІ групи загального захворювання довічно з 21.03.2016 року. Заявник вказав, що проживає в одному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , разом із своїм дядьком ОСОБА_2 , який має ІІ групу інвалідності внаслідок психічного розладу та не здатний до самообслуговування, тому ОСОБА_1 здійснює за ним догляд. ОСОБА_2 має інвалідність ІІ групи внаслідок психічного розладу, він має обмеження до самообслуговування, до спілкування, до контролю своєї поведінки та потребує постійного стороннього догляду. Також заявник зазначив, що його батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на диспансерному обліку з діагнозом : падагра, хронічний подагричний артрит, АКШ ІІ ст. середнього ступеня важкості з ураженням дрібних суглобів, гомілково-ступеневих суглобів Rg ІІ ст. Порушення функції суглобів І ст. Остеоартроз з переаважним ураженням колінних суглобів - двобічний гонартроз І-ІІ ст. ПФС І ст. Хронічний бронхіт. Локальний пневмофібріоз S4 лівої легені. ТЕЛА (тромбоемболія) мілких гілок лівої легеневої артерії. Враховуючи вищевикладені обставини, заявник просить суд визнати ОСОБА_2 недієздатним та встановити над ним опіку, призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, де просить розглянути справу у його відсутність, вирішити питання про призначення судово-психіатричної експертизи в даному судовому засіданні.
Представник заінтересованої особи - Управління соціального захисту населення в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності до вимог ст. 80 ЦПК України - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Встановленню судом факту відповідають цивільні правовідносини про визнання фізичної особи недієздатною, які регулюються нормами ЦК України та ЦПК України.
Стаття 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі N 6-384цс16 зроблено висновок, що "за положеннями частини першої статті 39ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними. Висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Судом встановлено, щодядько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи через загальне захворювання безтерміново, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК 12 ААА № 049912 від 21.09.2015 року (а.с.12).
Пенсійним посвідченням ОСОБА_2 встановлено, що він перебуває на пенсійному забезпеченні по інвалідності ІІ групи загального захворювання довічно з 21.03.2016 року (а.с.13)
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 17.06.2024 року, заявник проживає в одному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , разом із своїм дядьком ОСОБА_2 , який має ІІ групу інвалідності внаслідок психічного розладу та не здатний до самообслуговування, тому ОСОБА_1 здійснює за ним догляд (а.с.16-17).
Відповідно до висновку ЛКК № 99 від 25.06.2024 року, ОСОБА_2 має інвалідність ІІ групи внаслідок психічного розладу, встановленої 21.05.2015 року (а.с.18).Разом із цим зазначено, що він має обмеження до самообслуговування, до спілкування, до контролю своєї поведінки та потребує постійного стороннього догляду.
Також заявник зазначив, що його батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на диспансерному обліку з діагнозом : падагра, хронічний подагричний артрит, АКШ ІІ ст. середнього ступеня важкості з ураженням дрібних суглобів, гомілково-ступеневих суглобів Rg ІІ ст. Порушення функції суглобів І ст. Остеоартроз з переаважним ураженням колінних суглобів - двобічний гонартроз І-ІІ ст. ПФС І ст. Хронічний бронхіт. Локальний пневмофібріоз S4 лівої легені. ТЕЛА (тромбоемболія) мілких гілок лівої легеневої артерії (а.с. 21).
Родинні зв'язки підтверджуються наступними документами: свідоцтво про народження дядька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серія НОМЕР_1 від 04.05.1993 року (а.с.23); свідоцтво про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Серія НОМЕР_2 від 21.07.1993 року (а.с.24)
Суд звертає увагу, що дієздатність - це категорія цивільного та цивільно-процесуального права. Набуття дієздатності, обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною встановлюються зазначеними галузями права та відбувається за рішенням суду. Обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною обмежує здатність фізичної особи самостійно вступати в правовідносини, та після визнання такого факту особі призначається опікун чи піклувальник.
Таким чином, недієздатність - втрата здатності здійснювати особою цивільні права та обов'язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії недієздатності психічно хворих визначені в Цивільному кодексі України. Стан недієздатності характерний тільки для фізичних осіб та встановлюється в судовому порядку після обов'язкового проведення судово-психіатричної експертизи.
Визнання особи недієздатною - це не тільки визначення стану здоров'я, але й складне юридичне поняття, яке містить в собі два критерії: медичний та юридичний (психологічний).
Під медичним критерієм слід розуміти "хронічний, стійкий психічний розлад". Другий, юридичний (психологічний) критерій, вказує на нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Але чіткого категоричного розмежування юридичного (психологічного) та медичного критеріїв існувати не може.
Подані до суду медичні документи не є достатніми підставами для визнання ОСОБА_2 недієздатною особою.
Крім того, заявник не подав до матеріалів справи клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи для встановлення, що у ОСОБА_2 виникає неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Виходячи з вищенаведеного, матеріали справи не дають жодних підстав для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу і внаслідок цього він не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, що є підставою для визнання особи недієздатною.
За встановлених обставин, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заява про визнання особи недієздатною та встановлення опіки над недієздатною особою, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки над недієздатною особою - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 27.12.2024.
Суддя
Присяжні: