Єдиний унікальний номер 142/688/24
Номер провадження 2/142/306/24
іменем України
18 грудня 2024 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Нестерука В.В.,
з участю
секретаря судового засідання Яворської О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Зянько Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
21 серпня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразово у сумі 22 899,50 грн. та у сумі 3 000,00 грн. щомісячно.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб відповідно до Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області. 27 вересня 2012 року шлюб з Відповідачем було розірвано відповідно рішення Піщанського районного суду справа №219/1648/12 від 27.09.2012 року. Від цього шлюбу вони мають спільну дитину. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Піщанського районного суду № 219/1648/12 від 27.09.2012 зобов'язано Відповідача сплачувати аліменти на її користь на утримання дитини, у розмірі 1/4 всіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 вересня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що їхня спільна дитина весь цей час проживала з нею та перебувала в основному на її утриманні. Ті аліменти, які сплачує на сьогоднішній день відповідач є мізерними та такими що не можуть забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, належний рівень освіти. Також позивач зазначає, що відповідно до Наказу начальника коледжу ВСП «Морехідний фаховий коледж ім. О.І. Маринеска Національного університету «Одеська морська академія» № 233-у від 13.08.2024 року «Про зарахування на навчання» ОСОБА_3 зараховано з 01.09.2024 року курсантом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти. Відповідно витрати на утримання дитини суттєво збільшилися. З метою забезпечення можливості навчання дитини нею було придбано форму, яка є обов'язковою для навчання в коледжі на суму 15 800.00 грн. та ноутбук на суму 29 999,00 грн. Відповідно просить суд стягнути з відповідача одноразово половину її суттєвих витрат на забезпечення освіти дитини, а саме 22 899,50 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача 1/2 плати за оренду приміщення згідно договору оренди квартири від 15 серпня 2024 року у сумі 3 000,00 грн. щомісячно до кінця навчання сина. Вказує, що вона не в змозі самостійно утримувати їхнього сина та повністю забезпечити необхідні витрати на навчання дитини, оскільки її заробітна плата складає біля 9 800.00 грн. з вирахуванням податків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2024 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 22 серпня 2024 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
09 серпня 2024 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь за № 1458 від 28 серпня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 10 вересня 2024 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено по цивільній справі судове засідання на 09 годину 00 хвилин 07 жовтня 2024 року.
07 жовтня 2024 року за клопотанням відповідача судове засідання було відкладено на 09 годину 00 хвилин 06 листопада 2024 року.
31 жовтня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зянько Н.Г., яка діє на підставі доручення Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 18 жовтня 2024 року № 004-0205763 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача заперечує проти задовоелння позовних вимог. Зокрема, у відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач не має достатніх доходів, в зв'язку з чим не може нести ватрати, які заявлені в позовній заяві, а також вказує, що позивачем не доведено, що додаткові витрати, які просить стягнути позивач викликані саме особливими обставинами. Зокрема, представник відповідача вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підствердження того, що витрати на придбання форми на суму 15800 грн. для їхнього сина здійсненні саме позивачем, оскільки долучений до позовної заяви товариний чек від 05 серпня 2024 року відомостей про покупця товару не містить. Також зазначає про наявність на сайті навчального закладу інформації про можливість придбанння морського обмундирування для курсантів на 2024-2025 навчальний рік вартістю 10990 грн, а тому погоджується на відшкодування вартості форми в сумі, що становить саме 7900 грн. Також відповідач вважає, що витрати на придбанння ноутбуку вартістю 29999,00 грн є необгрунтованим, фінансово невиправданими та відносяться до категорії "розкіш", оскільки вважає, що для цілей навчання можна купити ноутбук меншої вартості. Також зазначає, що придбання ноутбуку не викликано особливими обставинами, оскільки на момент його придбання позивачем ОСОБА_1 21 січня 2024 року згідно видаткової накладної № 402151329 їхній спільний син ще не був курсантом коледжу, тому не зрозуміло для яких цілей був придбаний ноутбук. Також вказує, що відповідач не визнає позовну вимогу про стягненння 3000 грн щомісячно як 1/2 плати за оренду квартири для сина з тих підстав, що відповідно до інформації, яка розміщена на сайті навчального закладу коледж має гуртожиток. Крім того вказує, що навчання дитини у закладі освіти є звичайним здобуттям професійних навиків та компетентностей, та витрати на нього не можуть бути віднесенні до особливих обставин, це витрати, які батьки несуть на утримання дітей, виходячи з своїх матеріальних можливостей, а тому вважає, що витрати понесенні позивачем на проживання сина в окремі орендовані квартирі не викликані особливими обставинами, та не є додатковими у розумінні ст.. 185 СК України. Крім того, у відзиві зазначено, що з грудня 2022 року по вересень 2023 року відповідачем сплачувалися аліменти в розмірі частки всіх видів заробітку відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2012 року, що складало від 12000 до 28000 грн, сума яких в рази перевищувала реальні потреби дитини та відповідало вкладу матері в рівнозначне забезпечення дитини. Таким чином, вважає, що витрати позивача на придбання ноутбуку та оренду квартири є її добровільним волеви- явленням, та позивачем не було доведено, що такі витрати покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач. Також вказує, що на даний час він перебуває у шлюбі та на його утриманні перебуває малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також донька дружини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також має батьків похилого віку, які знаходяться на його утримання та потребують його допомоги. Окрім того, вказує, що його стан здоров'я значно погіршився та він потребує тривалого лікування, через що змушений був звільнитися зі служби у ЗСУ, а його дружина ОСОБА_6 має інвалідність 3 групи. З урахуванням викладеного вважає достатньою підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1
06 листопада 2024 року в судовому засіданні за клопотанням позивача в даній цивільній справі було оголошено перерву до 15 годину 00 хвилин 18 грудня 2024 року.
04 листопада 2024 року позивачем ОСОБА_1 на адресу суду було подано відповідь на відзив, в якій позивач, підтримуючи позовні вимоги, викладені в позовній заяві, щодо додаткових витрат на придбання форми зазначає, що не погоджується з доводами представника відповідача та вказує, що при покупці форми для сина вона враховувала не лише ціну, а й якість товару, оскільки економія на товарах низької вартості може призвести до додаткових витрат у майбутньому, оскільки неякісна форма вимагатиме частішої заміни. А тому вона обрала товар, який відповідає необхідним стандартам якості та надійності, що забезпечує довший термін служби. Доводи представника відповідача щодо того, що товарний чек від 05.08.2024 на суму 15 800 грн., де зазначено у графі назва товару «весь комплект ОМФК МРФ» не містить дані про покупця, а отже являється неналежним та недопустимим доказом позивач вважає юридично неправомірними, адже в товарному чеку не вказуються дані про покупця, там навіть не передбачено зазначення таких відомостей та підтвердження надає фото сина ОСОБА_3 у формі та його письмові пояснення. Щодо обґрунтованості витрат на ноутбук позивач вказує,що даний ноутбук використовується виключно для забезпечення процесу навчання сина, а також зазначає, що в умовах воєнного стану, з огляду на часті обстріли, в тому числі міста Одеса, часто виникає потреба у дистанційному навчанні і це наразі є очевидним фактом, і тому наявність комп'ютерної техніки для навчання дитини не підлягає сумніву та вважає, що дані витрати не погребують детального обґрунтування, адже відсутність необхідного обладнання може суттєво заважати навчанню, що є аксіомою в сучасних умовах. Щодо вартості ноутбука, позивач зазначає, що його придбання було здійснено з метою забезпечення якісного навчання, оскільки якісна техніка має більший термін служби та здатна витримувати інтенсивне використання. Таким чином, інвестиція в якісний ноутбук забезпечить економію в майбутньому, адже це зменшить потребу в частій заміні техніки, що також є важливим аспектом у витратах на навчання. Щодо стягнення додаткових витрат в сумі 3000грн. щомісячно позивач вказує, що умови проживання в гуртожитку можуть не відповідати вимогам та потребам кожного курсанта, не всі можуть адаптуватися до спільного проживання у кімнатах, що вміщують по 4 особи, з урахуванням відсутності особистого простору та комфорту. Вказує, що для належної організації навчального процесу та забезпечення ефективності навчання, її син потребує окремої житлової площі. А тому, витрати на оренду квартири є обґрунтованими, адже забезпечення окремого житла для дитини під час навчання є необхідним для її комфортного та продуктивного навчання. Відсутність приватного простору може суттєво вплинути на психоемоційний стан та навчальні результати дитини. Також зазначає, що в умовах воєнного стану, коли можливі обстріли, існує підвищена потреба у забезпеченні безпечного місця проживання для дітей, а оренда квартири гарантує, що її син буде перебувати в більш безпечному середовищі, що є особливо важливим під час його навчання. Також у відповіді на відзив позивач щодо перебування на утриманні відповідача доньки дружини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказує, що витрати на її утримання має нести її законний батько шляхом сплати аліментів. Крім того, стосовно батьків відповідача, позивач зазначає, що вони не є хворими і отримують пенсії, що підтверджує їхню фінансову спроможність, а батько відповідача працевлаштований оператором на АГЗС. Також позивач вказує, що дружина відповідача - ОСОБА_6 , є інвалідом 3 групи, проте отримує пенсію по інвалідності та має заробіток, оскільки працює. Також вказує, що найбільші суми аліментів відповідач сплачував за 2022-2023 роки, в той час як у 2024 році сума сплачених відповідачем аліментів була мізерною.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 18 грудня 2024 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Зянько Н. Г. в судовому засіданні 18 грудня 2024 року зазначила про невизнання відповідачем позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вказала про можливість відповідача частково відшкодувати вартість форми курсанта.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Під час судового розгляду на підставі наданих доказів судом встановлено, що сторони по справі являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.4)
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2012 року неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було залишено на вихованні матері, ОСОБА_7 , та було стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , працюючого в Піщанській ВК № 59, на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жительки с. Трудове Піщанського району Вінницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 вересня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.5)
Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 підтверджується, що прізвище позивача було змінено з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » після державної реєстрації шлюбу 26 вересня 2020 року з ОСОБА_10 (а.с.15)
Відповідно до довідки Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про розмір аліментів сплачених в грошовій сумі від 20 серпня 2024 року № 99/22.20-34/24, виданої ОСОБА_1 , вона отримувала аліменти з ОСОБА_2 у лютому 2024 року в сумі 3320,63 грн, у березні 2024 року в сумі 3320,63 грн, в березні 2024 року в сумі 1710,63 грн, у травні 2024 року в сумі 2817,50 грн., у червні 2024 року в сумі 2817,50 грн, у липні 2024 року в сумі 2384,42 грн. (а.с.9)
З копії наказу Відеокремленого структурного підрозділу «Морехідний фаховий коледж ім.. О. І. Маринеска Національного університету «Одеська морська академія» від 13 серпня 2024 року № 233-у «Про зарахування на навчання» та додатків до нього встановлено, що з 01 вересня 2024 року ОСОБА_3 було зараховано курсантом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за спеціальністю «Навігація і управління морськими суднами» за кошти державного (регіонального) бюджету (а.с.10-14)
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданої Крижопільським відділом державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) № 29443/22.20-34/24 від 19 вересня 2024 року встановлено, що у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 (а.с.45)
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 відповідач являється батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.46)
Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 28 травня 2015 року уклав шлюб з ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 (а.с.45)
Відповідно до висновку ЛКК №295 від 14 жовтня 2024 року, виданого ФОП ОСОБА_12 слідує, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує тривалого лікування (а.с.48)
З копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 слідує, що ОСОБА_6 отримує пенсію по інвалідності 3 групи довічно з 01 серпня 2023 року (а.с.49)
З копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) № 263 від 14 вересня 2023 року, встановлено, що ОСОБА_2 було звільнено з військової служби за сімейними обставинами (а.с.50)
Відповідно до довідки Піщанської селищної ради Вінницької області від 30 жовтня 2024 року № 1471, до складу сім'ї ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_3 , входять дружина ОСОБА_6 , донька дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.55)
Відповідно до довідки про доходи, виданої ТзОВ «БВБ-ГРУП» № 13/12/20204-1 від 13 грудня 2024 року, ОСОБА_2 займає посаду водія автотранспортних засобів та сума його доходу за період з 01 вересня 2024 року по 30 листопада 2024 року становить 54400,00 грн, з яких відрахування на сплату аліментів складають 10948,00 гривень.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 127\16614\15-ц (провадження № 61-2371св18), від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ними аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Відповідно до частини 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками тощо).
Позивач зазначає, що з метою забезпечення можливості навчання сина нею було придбано ноутбук та форму, яка є обов'язковою для навчання в коледжі.
На підтвердження даних витрат, які позивач вважає додатковими, позивачем надано копію видаткової накладної № 402151329 від 21 січня 2024 року з якої слідує, що ОСОБА_1 як покупцем у постачальника ТОВ «Розетка УА» було придбано ноутбук Lenovo IdeaPad Gaming 3 15ACH6 (82K20273RA) Shadow Black / 15.6" IPS Full HD 144 Гц / AMD Ryzen 5 5500H / RAM 16 ГБ / SSD 512 ГБ / nVidia GeForce RTX 2060/4-ZoneRGB з підсвіткою клавіатрури, вартістю 29999,00 грн (а.с.18)
Також позивачем надано копію товарного чеку від 05 серпня 2024 року про купівлю у ФОП " ОСОБА_13 " комплекту ОМФК МРФ, що є комплектом морської форми курсанта, вартістю 15800,00 грн (а.с.16)
Дані витрати суд приймає як додаткові та такі витрати викликані особливими обставинами, виходячи з наступного.
Суд, бере до уваги те, що витрати понесені позивачем на придбання ноутбука для сина, пов'язані з необхідністю забезпечення його подальшого навчання.
Доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що витрати на придбання ноутбуку у розумінні статті 185 СК України не є додатковими витратами на дитину, та відносяться до категорії «розкоші» суд відхиляє, оскільки, можливість отримувати знання та бути соціально-реалізованою особою безпосередньо пов'язана з необхідністю мати комп'ютер з відповідним програмним забезпеченням, яке б технічно дозволяло підтримувати налаштування відповідного сервісу, тому у зв'язку із цим придбання позивачем ноутбуку для неповнолітньої дитини є виправданими додатковими витратами.
Використання дитиною комп'ютерних технологій є тим сучасним способом передачі знань, що відповідають якісно новому змісту навчання й розвитку дитини. Вони значно збільшують можливості для всебічного саморозвитку, самоосвіти та розширення комунікативних зв'язків.
Крім того, суд бере до уваги, що за допомогою ноутбука дитина з може засвоїти різні навички, буде розвивати свою пізнавальну й соціальну сфери, зможе знайти будь-яку інформацію, необхідну для навчального процесу та вчинення окремих навчальних дисциплін, а також з врахування дії на території України воєнного стану зможе приймати участь в навчальному процесі дистанційно, а тому суд рахує, що в розумінні ст.185 СК України, вищезазначене є особливими обставинами, які потребують додаткових витрат.
Підсумовуючи викладене, суд вважає понесені позивачкою витрати на купівлю ноутбука для дитини на її навчання додатковими витратами на дитину, які викликані особливими обставинами.
Щодо витрат на придбання форми суд, виходить з того, в п. 2.9.2.2 Положення про Відеокремлений структурний підрозділ «Морехідний фаховий коледж ім.. О. І. Маринеска Національного університету «Одеська морська академія», затвердженого протоколом Вченої ради Національного університету «Одеська морська академія» №2 від 23 вересня 2020 року, який розміщений на офіційній веб-сторінці даного навчального закладу та має загальнодоступний характер, встановлено, що курсанти денної форми здобуття освіти зобов'язанні на території фахового коледжу та екіпажу (гуртожитку) перебувати у морській формі встановленого зразка з відповідними знаками розрізнення.
Таким чином, наявність морської форми курсанта є невід'ємним атрибутом здійснення навчального процесу та підтримання дисципліни серед курсантів, а тому витрати на її придбання є виправданими, викликані особливими обставинами та підлягають відшкодування як додаткові витрати на дитину.
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
В даній справі, з урахуванням принципу рівної відповідальності обох батьків з утримання дитини, установивши обставини, які підлягають з'ясуванню у межах заявленого спору, а саме необхідність ноутбука та форменного одягу для забезпечення безперешкодної участі дитини у навчальному процесі, суд приходить до висновку, що частина їхньої вартості підлягає стягненню за рахунок відповідача.
Витрати, понесені у зв'язку з придбанням ноутбуку та форменого одягу підтверджені належними доказами.
Відповідно до роз'яснень п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», щодо передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідача на додаткові витрати, враховуючи, матеріальний стан обох сторін, та інші обставини, зазначені відповідачем, як то наявність на утриманні інших дітей, наявність дружини з 3 групи інвалідності та батьків похилого віку, а також незадовільний стан здоров'я про який вказує відповідач, враховуючи, що судом встановлено, що відповідач є працездатним за віком та станом здоров'я, працює та отримує дохід, беручи до уваги, що під час судового розгляду не було доведено, факту утримання відповідачем своїх батьків та дитини дружини, суд не знаходить підстав для зменшення розміру додаткових витрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, та виходячи з принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, закріпленому в ст. 141 СК України, суд приходить до переконання, що половина підтверджених понесених позивачем додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина у сумі 29999,00 грн. за придбання ноутбуку та у сумі 15800,00 грн за придбання форменного одягу, підлягаю стягненню з відповідача, а саме в розмірі 22899,50 гривень.
Щодо стягнення додаткових витрат в сумі 3000,00 грн щомісячно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню через їхню безпідставність та недоведеність. Зокрема на підтвердження понесених витрат на проживання неповнолітнього сина в орендованій квартирі позивачем надано копію договору оренди від 15 серпня 2024 року, умови якого частково викладені на російській мові (а.с.17).
Зокрема, з п. 2.9.2.2 Положення про Відеокремлений структурний підрозділ «Морехідний фаховий коледж ім.. О. І. Маринеска Національного університету «Одеська морська академія», затвердженого протоколом Вченої ради Національного університету «Одеська морська академія» №2 від 23 вересня 2020 року, який розміщений на офіційній веб-сторінці даного навчального закладу та має загальнодоступний характер, слідує, що особи, які навчаються у фаховому коледжі мають право на забезпечення екіпажем (гуртожитком) на час здобуття освіти в порядку, встановленому чинним законодавством.
Водночас витрати на оплату проживання ОСОБА_3 за місцем навчання за договором оренди квартири не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини на підставі ст. 185 СК України.
Так, обставини понесення ОСОБА_1 витрат на орендну жилого приміщення для свого сина ОСОБА_3 за місцем навчання не відноситься до особливих обставин, пов'язаних з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
Проживання ОСОБА_3 у квартирі в м. Одеса на підставі договору оренди здійснюється виключно за бажанням матері ОСОБА_1 , яка намагається забезпечити якнайкращі умови для сина, проте не є крайньою необхідністю за наявності можливості поселення до гуртожитку, та не викликано особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
А тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом частково, враховуючи, що позивач звільненна від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаними позовними вимогами, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі, що складє 678 гривень 15 копійок.
На підставі наведеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 182, 185 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 247, 259, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , одноразово в сумі 22 899,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір в сумі 678 гривень 15 копійок.
Скорочене рішення проголошено 18 грудня 2024 року, що є датою ухвалення судового рішення.
Повне рішення складено 20 грудня 2024 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Суддя: