26 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 501/2138/17
провадження № 61-16516ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» про поділ майна подружжя,
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила:
визнати за ОСОБА_6 :
право власності на 70% (7/10) машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 92,9 кв. м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 271780051101), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (загальна вартість частки визначена рівною 2 100 000,00 грн.);
право власності на 70% (7/10) житлового будинку загальною площею 114,2 кв. м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 184921051237), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (загальна вартість частки визначена рівною 2 100 000,00 грн.);
право власності на 70% (7/10) земельної ділянки площею 0,0338 га цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», кадастровий номер 5123755800:02:011:0128, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 119397851237), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (загальна вартість частки визначена рівною 2 100 000,00 грн.);
визнати за ОСОБА_2 :
право власності на 30% (3/10) машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 92,9 кв. м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 271780051101), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (загальна вартість частки визначена рівною 900 000,00 грн.);
право власності на 30% (3/10) житлового будинку загальною площею 114,2 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 184921051237), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (загальна вартість частки визначена рівною 900 000,00 грн.);
право власності на 30% (3/10) земельної ділянки площею 0,0338 га цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», кадастровий номер 5123755800:02:011:0128, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 119397851237), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (загальна вартість частки визначена рівною 900 000,00 грн.);
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості частки грошових коштів, сплачених за Договором про купівлі-продаж земельної ділянки від 01 березня 2015 року та Договору про повний розрахунок між сторонами від 29 березня 2016 року в розмірі 129 708,34 грн.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 листопада 2020 року, з урахуванням ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2020 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на частку машиномісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
на частку житлового будинку та на частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнано за ОСОБА_2 право власності на частку машиномісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
на частку житлового будинку та на частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 1/4 частини сплачених грошових коштів за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01 березня 2015 року та Договору про повний розрахунок між сторонами від 29 березня 2016 року в розмірі 129 708 грн 34 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
16 грудня 2024 року ОСОБА_6 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року, повний текст якої складено 11 листопада 2024 року.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
З матеріалів, долучених до касаційної скарги вбачається, що Одеським апеляційним судом прийнято постанову 24 жовтня 2024 року, дата складення повного тексту якої 11 листопада 2024 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної постанови, з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України, є 11 грудня 2024 року.
Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 16 грудня 2024 року, що вбачається з відмітки на поштовому конверті, який зданий до відділення Укрпошти, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Із заявою чи з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження заявник не звертався. Можливість вирішення цього питання при відсутності його заяви про поновлення строку, за власною ініціативою суду, законом не передбачено.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, заявник має право надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року із зазначенням підстав для поновлення такого строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не надано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з касаційною скаргою ОСОБА_6 подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року, справа № 821/1896/15-а, провадження № К/9901/14384/18).
Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зазначав, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Верховний Суд зауважує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника. Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо).
Отже, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
Наведені у клопотанні доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
З урахуванням обставин справи та наданих заявником доказів, у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити, оскільки заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження реального майнового стану (наявність рухомого і нерухомого майна, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову,
але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600,00 грн.
Предметом касаційного оскарження є вимоги про визнання права власності на машиномісця, житлового будинку та земельної ділянки.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що 1% ціни позову є більшим 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позову.
Враховуючи вимоги касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 16 000 грн (1 600,00 грн х 5) х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська