26 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 644/6171/23
провадження № 61-17004ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дерев'янченко Ярослав Юрійович, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 9717/10 000 частин квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 238/10 000 частин квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позовів як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій 20 грудня 2024 року, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дерев'янченко Я. Ю.,просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду справ лише відповідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, сприяти суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Предметом спору у цій справі є визнання права власності та поділ спільного майна подружжя.Зі змісту оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги слідує, що вартість спірної квартири становить 552 400,00 грн (звіт про оцінку майна), що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (250 х 3 028,00 грн = 757 000 грн).
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дерев'янченко Я. Ю., зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для заявниці, оскільки вона з сином проживає у Німеччині, водночас спірну квартиру вважає єдиним житлом для неї та її неповнолітнього сина, була місцем їхньої реєстрації, допоки колишній чоловік без згоди заявниці не зняв її з реєстрації у травні 2023 року під час розгляду судових справ.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, складність справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини (спірну квартиру придбано за 212 000,00 грн, переважно за грошові кошти, отримані ОСОБА_2 від продажу ним квартири, яка була його особистою приватною власністю - 200 000,00 грн, та лише 12 000,00 грн її вартості були спільними коштами подружжя) і надану обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявницею аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода заявниці з встановленими судами обставинами не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Касаційний перегляд справи не призначений для встановлення нових обставин або переоцінки доказів.
Доводи ОСОБА_1 про те, що справа має виняткове значення для неї, є необґрунтованими. Питання про припинення права користування житлом у межах цієї справи не вирішувалося.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дерев'янченко Я. Ю., подала касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дерев'янченко Ярослав Юрійович, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович