про відмову у відкритті касаційного провадження
26 грудня 2024 року
м. Київ
справа №480/9165/23
адміністративне провадження № К/990/48659/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року
у справі №480/9165/23
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною відмову у виготовленні та наданні нових довідок,
У вересня 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною відмову у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Головне управління ПФ України в Донецькій області) нових довідок про розмір грошового забезпечення, розрахованого відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІІ), положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ № 704), із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн), встановленого законом на 01 січня 2022 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн), встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатків 1, 14 до постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для проведення з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії;
- зобов'язати підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІІ, положень постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, які розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн), встановленого законом на 01 січня 2022 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн), встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови КМУ №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та щомісячної премії у розмірі, визначеному згідно додатку 1 до телеграм №248/1210 від 04 березня 2022 року у 2022 році та додатку 1 до доручення Міністерства оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління ПФ України в Донецькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року для перерахунку його пенсії з 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року;
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати і надати до Головного управління ПФ України в Донецькій області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови КМУ №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови КМУ №704, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року;
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору в розмірі 536,80 грн.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_1 17 грудня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги, Суд зауважує, що скаржником не наведено жодних підстав, передбачених імперативними приписами частин четвертої і п'ятої статті 328 КАС України для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги та здійснення касаційного перегляду рішень судів першої і апеляційної інстанцій.
Вказане виключає можливість здійснення касаційного перегляду у справі №480/9165/23.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 зводяться до того, що позивач не має права на перерахунок пенсії, оскільки посадовий оклад та оклад за військове (спеціальне) звання з 01 січня 2022 року та з 01 січня 2023 року не змінилися.
Разом з тим, суди першої і апеляційної інстанцій надавали оцінку таким аргументам і мотиви, якими вони керувалися, ухвалюючи рішення про задоволення позову у справі, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником не наведені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 02 червня 2023 року у справі №400/5501/22, від 29 червня 2023 року у справі №400/5680/22 та від 10 серпня 2023 року у справі №400/1262/23.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №480/9165/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову у виготовленні та наданні нових довідок.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін