про відмову у відкритті касаційного провадження
25 грудня 2024 року
м. Київ
справа №440/10225/24
адміністративне провадження № К/990/47710/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відмові в перерахунку доплати та виплаті разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності у 2023 році у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024, адміністративний позов повернуто позивачеві у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що полягає у наступному.
Скаржник вказує, що обставинами, через які позивач не зміг звернутися до суду у шестимісячний строк, є введення в Україні воєнного стану, який діє до теперішнього часу та є обставиною непереборної сили, а також те, що позивач проходить військову службу.
Таким чином, на думку скаржника, строк звернення з позовом до суду пропущено ним з об'єктивних причин, що не залежали від його волі.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою.
Водночас, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строків на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, що закінчився в травні 2024, а позивач звернувся до суду з позовною заявою 22.08.2024. Наведені позивачем аргументи, зокрема отримання відповіді на запити від пенсійного фонду 03.06.2024, визнані суб'єктивними та такими, що не доводять наявності об'єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення.
При цьому суди вказали, що сам факт воєнного стану або проходження служби позивачем не доводить наявності істотних перешкод для звернення до суду в межах встановленого строку, оскільки не надано доказів, які б підтверджували, що ці обставини унеможливили своєчасну реалізацію права на судовий захист.
Як вбачається з касаційної скарги, скаржник не заперечує факт пропуску строку звернення до суду, а зазначає про наявність поважних причин для поновлення такого строку, а саме введення воєнного стану в Україні.
Верховний Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Тому сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів.
Також суди попередніх інстанцій вказали, що оскільки 1 листопада поточного року виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого особа могла очікувати на отримання більшої суми, ніж їй була нарахована, то перебіг строку звернення до суду з таким позовом слід обраховувати з 1 листопада відповідного року, за який виплачується разова грошова допомога.
Таким чином, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів з 01.11.2023.
Отже, з урахуванням приписів статі 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом, встановлений законом, розпочався 02.11.2023 та закінчився відповідно 02.05.2024.
Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом 22.08.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, отримання позивачем листа від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права; ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, адже матеріали позову не містять належних доказів, що свідчили б про відсутність у позивача об'єктивної можливості звернутись як до компетентного органу, так і до суду протягом розумного строку після одержання допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Таким чином, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, вірно застосував положення частин першої та другої статті 122 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Враховуючи, що зміст ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 свідчить про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя С.Г. Стеценко