26 грудня 2024 р. Справа № 440/14600/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2023, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.12.23 по справі № 440/14600/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ НП в Полтавській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ НП в Полтавській області щодо відмови подання та оформлення документів для призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» ч. 1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі- Закон № 2262-ХІІ) , виходячи з вислуги років 29 років 10 місяців 14 днів;
- зобов'язати ГУ НП в Полтавській області оформити документи та підготувати подання для призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» ч. 1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, виходячи з вислуги років 29 років 10 місяців 14 днів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ НП в Полтавській області щодо відмови подання та оформлення документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з вислуги років 29 років 10 місяців 14 днів.
Зобов'язано ГУ НП в Полтавській області оформити документи та підготувати подання для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1статті 12 Закону № 2262-ХІІ, виходячи з вислуги років 29 років 10 місяців 14 днів.
Відповідач, не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 440/14600/23 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. При цьому, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 №393 (далі- Порядок №393), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119, пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії та не береться до уваги для визначення наявності у особи права на призначення пенсії за вислугу років.
Зазначив, що згідно з законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22 та у постанові від 11.09.2023 у справі №480/4827/22.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст.308 та п. 3 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
01.12.2021 позивач наказом ГУ НП в Полтавській області № 639 о/с відповідно до п. 7 ч. 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнений зі служби в поліції (за власним бажанням).
Даним наказо визначено, що вислуга років позивача станом на 01.12.2021 складає 22 роки 05 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 10 місяців 14 днів.
26.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Полтавській області із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону №2262-ХІІ.
Листом від 24.07.2023 №39/С-164 відповідачем надано відповідь, у якій зазначено, що на день звільнення позивача календарна вислуга років становила 22 роки 05 місяців 10 днів, що є недостатнім відповідно до Закону №2262-ХІІ для призначення йому пенсії за вислугу років, а тому законних підстав для оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії немає.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що Порядок № 393 в редакції, чинній на день звільнення позивача зі служби (01.12.2021) передбачав зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби у пільговому обчисленні.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу, зокрема в органах внутрішніх справ, Національній поліції є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.
Пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати, і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Отже, положеннями статті 12 Закону № 2262-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною 2 статті 17 Закону №2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Пунктом 1 Порядку № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема: служба в органах внутрішніх справ України, служба в Національній поліції.
Пунктом 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній до внесення змін Постановою КМУ від 16.02.2022 № 119) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах певні види служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" ( далі-Постанова №119), яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку №393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.»
Пункт 3 Порядку №393 (в редакції Постанови №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції Постанови №119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Спір у цій справі стосується наявності у позивача права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ. При цьому ключовим питанням у справі є визначення вислуги років для набуття позивачем права на отримання пенсії за вислугу років , а саме: чи така вислуга років має бути визначена у календарному чи у пільговому обчисленні , як це передбачено Порядком №393.
Так, Порядок №393 в редакції, чинній на день звільнення позивача зі служби (01.12.2021) передбачав зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби у пільговому обчисленні.
Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» вказав, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мір залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Тобто, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через відсутність фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби в поліції.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18. від 28.09.2022 у справі № 813/1263/18, від 19.09.2023 у справі № 200/9352/20.
У вищезазначених постановах Судова палата сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».
У справі, яка розглядається колегією суддів встановлено, що на момент звільнення позивача зі служби його вислуга років в календарному обчисленні становила 22 роки 05 місяців 10 днів. Матеріалами справи також підтверджується, що вислуга років позивача в пільговому обчисленні становить 29 років 10 місяців 14 днів.
Відповідно до законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що наявної у ОСОБА_1 вислуги років достатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Крім того, стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, ГУ НП в Харківській області протиправно відмовило позивачу у поданні та оформленні документів для призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні 29 років 10 місяців 14 днів
Доводи апеляційної скарги, що пільговий стаж передбачений п.3 Порядку № 393 дає право тільки на збільшення процентів відповідних сум грошового забезпечення та посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 11.09.2023 у справі № 480/4827/22 та від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, колегія суддів не приймає, оскільки у зазначених справах позивачі звільнились зі служби після набрання чинності Постановою №119 (після 19.02.2022), якою були внесені зміни до п.3 Порядку №393. У справі, що розглядається, на час звільнення позивача зі служби п.3 Порядку № 393 передбачав зарахування на пільгових умовах певних періодів роботи до вислуги років саме для призначення пенсій.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року по справі № 440/14600/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін