17.11.10 Справа № 11/153-10.
17.11. 2010 р. Справа № 11/153-10
За позовом Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб
України» «Сумський комбінат хлібопродуктів»
до відповідача Сумське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної
компанії "Хліб України"
про стягнення заборгованості в сумі 31 250 грн. 00 коп.
СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники сторін :
від позивача: Клімов К.В., Савіна Л.А.
від відповідача: ген. директор Дроб'язко В.М.
При секретарі судового засідання Долгополовій Н.С.
Суть спору : позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 31 250,00 грн. згідно договору купівлі - продажу № 7/7 від 31.03.2010 р., а також 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті держаного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги визнає повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, суд встановив :
Згідно договору купівлі - продажу № 7/7 від 31 березня 2010 року, укладеного між позивачем - дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Сумський комбінат хлібопродуктів» і відповідачем - Сумським обласним дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України», відповідач зобов'язався поставити позивачу зерно пшениці 3 класу урожаю 2009 року.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
Згідно ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) .
В якості попередньої оплати за зерно позивачем 31 березня 2010 року платіжним дорученням № 287 на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 28 750,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Матеріалами справи встановлено договірні зобов'язання відповідача щодо поставки зерна пшениці класу урожаю 2009 року до теперішнього часу не виконані. Заборгованість по виконанню умов даного договору складає 28 750 грн.
19 квітня 2010 року між позивачем і відповідачем укладений договір купівлі - продажу № 7/8, згідно умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу зерно пшениці 3 класу урожаю 2009 року. В якості попередньої оплати за зерно позивачем 19 квітня 2010 року платіжним дорученням № 353 на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 2 500,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, договірні зобов'язання щодо поставки зерна пшениці 3 класу урожаю 2009 не виконані, заборгованість по виконанню умов договору складає 2500,00 грн.
Як пояснює позивач, станом на 28.11.2010р. загальна сума заборгованості відповідача по виконанню умов зазначених вище договорів складає 31 250,00 грн.
В порядку досудового врегулювання спору позивач 18 серпня 2010 року звернувся з письмовою вимогою до відповідача повернути підприємству позивача грошові кошти, перераховані в якості передплати за зерно пшениці 3 класу врожаю 2009 року, а також надати графік погашення заборгованості перед підприємством.
У відповідь відповідач надіслав лист № 32 від 20.09.2010р., в якому повідомив, що заборгованість перед позивачем визнав в повному об'ємі, а також надав графік погашення заборгованості. Перший платіж в рахунок погашення боргу відповідач зобов'язувався здійснити 15 жовтня 2010 року в сумі 10 000 грн., проте станом на 28 жовтня 2010р. зобов'язання відповідачем не виконані. Листом № 680 від 21 жовтня 2010 року позивач повторно звернувся до відповідача з проханням терміново, не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання вимоги, повернути грошові кошти в сумі 31 250,00 грн, перераховані в якості попередньої оплати за зерно згідно договорів купівлі - продажу № 7/7 від 31 березня 2010 року, № 7/8 від 19 квітня 2010 року, на поточний рахунок підприємства, але грошові кошти відповідачем повернуті не були.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в сумі 31 250 грн. 00 коп. визнані відповідачем, повністю підтверджуються матеріалами справи, правомірні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті держмита в розмірі 312 грн. 50 коп. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526,530, 536, 694 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сумського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, р/р 2600379010005 в СФ ВАТ КБ «Хрещатик» МФО 337966, код ЄДРПОУ 23640529) на користь Дочірного підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Сумський комбінат хлібопродуктів» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, З р/р 26003808030645 в ПАТ «Банку «Грант» від. № 8 м. Суми МФО 351607, код ЄДРПОУ 00956017) 31 250,00 грн. боргу, 312 грн. 50 коп. витрат по сплаті держаного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Повне рішення складено 22.11.2010 р.
Суддя