печерський районний суд міста києва
757/56164/23-к
1-кс-44782/24
24 грудня 2024 року
Суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва заяву слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді провадження № 757/56164/24-к за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення,
У провадження судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла заява слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді провадження № 757/56164/24-к за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, вчинене на його думку, зокрема суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 .
Заява вмотивована тим, що у сторін можуть виникнути сумніви щодо неупередженості слідчого судді ОСОБА_3 та заявлений самовідвід забезпечить ухвалення об'єктивного судового рішення у справі.
У судове засідання учасники судового провадження не з'явилися, про розгляд заяви повідомлені належним чином.
З урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, суддя визнав можливим прийняти рішення по суті заяви у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши заяву, дослідивши матеріали провадження, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Пункт 5 постанови пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. У справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі № 5-15п12).
Убачається, що матеріали скарги щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не містять будь-яких даних про те, що наразі при розгляді цього провадження у слідчого судді ОСОБА_3 наявні конкретні обставини, які вказують на його упередженість чи необ'єктивність, тобто обставини, які унеможливлюють об'єктивний розгляд останнім даної скарги.
Припущення, викладене в заяві слідчого судді ОСОБА_3 про можливе виникнення сумніву у його неупередженості при розгляді справи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріалами провадження не підтверджується, відтак у задоволенні цієї заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 75, 76, 80, 81, 309 Кримінального процесуального кодексу України, суддя
У задоволенні заяви слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді провадження № 757/56164/24-к за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1