Іменем України
15 листопада 2010 року справа № 5020-5/158
За позовом Закритого акціонерного товариства „Стівідорна компанія „Авліта”
(99016, м.Севастополь, вул.Приморська, 2-Г)
до Державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт” (99011, м.Севастополь, майд.Нахімова, 5)
про стягнення заборгованості у розмірі 136 319,59 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники:
Позивач (ЗАТ „Стівідорна компанія „Авліта”) - Гусєв Владислав Олександрович - представник, довіреність № 21 від 28.07.2010;
Відповідач (ДП „Севастопольський морський торгівельний порт”) - Жих Тетяна Юріївна - представник, довіреність №ДВ-42 від 11.10.2010.
Суть спору:
Закрите акціонерне товариство „Стівідорна компанія „Авліта” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт” про стягнення заборгованості в розмірі 131900,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем суми заборгованості за використання портального крану, наданого позивачем відповідачу за договором оренди № 12-121/07 (705/92-а) від 26.04.2007.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі № 5020-5/158.
Представник позивача у судовому засіданні від 01.11.2010 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, якою збільшив суму заявлених вимог до 136 319,59 грн. у тому числі: 111 276,72 грн. - основний борг, 10 504,83 грн. -пеня, 5649,15 грн. -інфляція, 2301,26 грн. -3% річних, 6587,63 грн. - відшкодування індексації орендних платежів, суд прийняв змінені позовні вимоги.
У судовому засіданні 15.11.2010 представник позивача виклав зміст змінених позовних вимог, просить суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах викладений в позовній заяві.
Відповідач в порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується в частині пред'явлених рахунків за січень та лютий 2010 року за договором оренди № 12 від 26.04.2007, оскільки 25.12.2009 був укладений договір купівлі-продажу портального крану /а.с. 109/.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
26.04.2007 між Закритим акціонерним товариством “Стівідорна компанія “Авліта” (Орендодавець) та Державним підприємством “Севастопольський морський торговельний порт” (Орендар) був укладений Договір №12-121/07 (705/92-а) (надалі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендатор приймає у тимчасове платне володіння та користування відокремлене індивідуально визначене майно, яке знаходиться на балансі Орендодавця, а саме портальний кран „Альбатрос” (інв. №34012027/8263).
Відповідно до пункту 2.1 Договору, Орендар вступає у тимчасове платне користування об'єктом оренди у строк, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та актів прийому-передачи майна.
Згідно з пунктом 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається як фіксований платіж, який орендар сплачує Орендодавцю незалежно від результатів своєї господарської діяльності.
Річна орендна плата складає 185 461,20 грн. (без ПДВ)
Місячна орендна плата за базовий місяць оренди май 2007 року складає 15 455,10 грн. (без ПДВ)
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коректування орендної плати за базовий місяць май 2007 року на індекс інфляції за період з дати проведення незалежної оцінки до дати укладення договору оренди.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей місяць.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному діючим законодавством.
Пунктом 3.2 Договору, передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця кожний місяць на протязі п'яти банківських днів с дати отримання рахунку.
Виставлений рахунок на адресу Орендаря є підтвердженням виконання договірних зобов'язань та фактом використання Орендарем об'єкту оренди.
22.07.2008 до Договору була укладена додаткова угода №1, в якій виклали пункт 11.1 Договору у новій редакції: „Договір вступає в силу з дати пуску п/к „Альбатрос” в експлуатацію інспектором Держпромміськнадзору та діє 8 місяців.”
24.11.2008 до Договору була укладена додаткова угода №1, в якій виклали пункт 11.1 Договору у новій редакції: „Договір вступає в силу з дати пуску п/к „Альбатрос” в експлуатацію інспектором Держпромміськнадзору та діє до підписання сторонами договору купівлі-продажу.”
Відповідно до пункту 11.5, строк дії Договору автоматично продовжується на подальші роки, якщо жодна із сторін не заявляє про його розірвання за 1 місяць до закінчення строку Договору.
Позивач просить стягнути орендну плату за період з листопада 2009 по квітень 2010 року.
У своєму відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що орендна плата нарахована за січень та лютий 2010 року не може підлягати стягненню, тому, що на цей момент відповідач вже був власником орендованого майна /портального крану №912/505 (533/09)/.
25.12.2009 між Закритим акціонерним товариством “Стівідорна компанія “Авліта” (Орендодавець) та Державним підприємством “Севастопольський морський торговельний порт” (Орендар) був укладений Договір купівлі-продажу портального крану №912/505 (533/09) (надалі - Договір2).
Відповідно до пункту 2.1 Договору 2, Покупець набуває право власності на кран з моменту державної реєстрації крану в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.
З цієї дати Договір 2 оренди окремого індивідуального визначеного майна від 26.04.2007 за №12-121/07 (705/92-а) припиняє свою дію.
В якості доказів належного виконання умов Договору, позивачем пред'явлено суду рахунки-фактури №1742 від 30.11.2009, №1929 від 31.12.2009, №103 від 31.01.2010, №247 від 25.02.2010, №411 від 30.03.2010, №516 від 26.04.2010 /а.с. 44-46/.
Також, у підтвердження своїх вимог, позивач надав суду списки згрупованих внутрішніх поштових відправлень та повідомлення про вручення поштових відправлень, які підтверджують направлення рахунків на адресу відповідача /а.с. 71-101/.
Натомість, відповідач умови Договору порушив, за користування об'єктом оренди не розрахувався, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
· державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 111 276,72 грн. є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Згідно з пунктом 3.4 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується у відповідності з діючим законодавством з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України та статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Позивачем нарахована пеня в сумі 10 504,83 грн., яка підлягає стягненню.
Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та збитків від інфляції.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 2301,26 грн., збитків від інфляції -5649,15 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму відшкодування індексації орендних платежів в розмірі 6587,63 грн.
Згідно з пунктом 3.1 Договору, орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коректування орендної плати за базовий місяць май 2007 року на індекс інфляції за період з дати проведення незалежної оцінки до дати укладення договору оренди.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей місяць.
Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума відшкодування індексації орендних платежів складає 6587,63 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 136 319,59 грн.
При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.
Згідно статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та витрати на інформаційне -технічне забезпечення судового процессу у даному випадку покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт” (99011, м.Севастополь, майд.Нахімова, 5, ідентифікаційний номер 01125548, р/р 2600501885154 в філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 384986, або з будь якого іншого рахунку виявленого виконавцем) на користь Закритого акціонерного товариства „Стівідорна компанія „Авліта” (99016, м.Севастополь, вул. Приморська, 2-Г, ідентифікаційний номер 30628382, п/р 2600814 в філії ПАТ „ПУМБ” в місті Севастополі, МФО 308092) заборгованість в сумі 136 319,59 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1363,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено і підписано 22.11.2010,
в порядку статті 84 Господарського
процесуального кодексу України