Іменем України
17 листопада 2010 року справа № 5020-5/344
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-Крим”
(97420, м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мансардбуд”
(м. Севастополь, вул. Володарського, б. 23, кв. 1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Світлобуд Крим”
(99011, м. Севастополь, вул. Володарського, б. 23, кв. 1)
про стягнення заборгованості в розмірі 92516,17 грн.
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мансардбуд”
(м. Севастополь, вул. Володарського, б. 23, кв. 1)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-Крим”
(97420, м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6)
про розірвання договору підряду №14/04-2009 від 14.04.2009 та стягнення збитків в розмірі 128840,00 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
За участю представників сторін:
Позивач: (за первісним позовом) (ТОВ „Гермес-Крим”) - В'юнник Сергій Іванович - директор, паспорт серія ЕС 416029, виданий Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму 10.09.1997;
Відповідач: (за первісним позовом) (ТОВ „Мансардбуд”) - Ягунов Віктор Петрович - представник, довіреність б/н від 12.01.2010;
Третья особа: (ТОВ „Світлобуд Крим”) - Ягунов Віктор Петрович - представник, довіреність б/н від 20.03.2010.
.
Суть спору:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес-Крим”, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мансардбуд”, про стягнення заборгованості за договором підряду № 14/04-2009 від 14.04.2009 у розмірі 92516,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням обов'язків по сплаті виконаних робот з боку ТОВ „Мансардбуд” за договором підряду № 14/04-2009 від 14.04.2009.
Відповідач проти позову заперечував, з підстав відсутності у нього обов'язку по оплаті виконаних робот у зв'язку з їх неякісним виконанням.
Крім того, у ході розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов про розірвання договору підряду № 14/04-2009 від 14.04.2009 та стягнення збитків в розмірі 128840,00 грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що у ході виконання підрядником будівельних робот були виявлені значні недоліки, наявність яких робить неможливим використання об'єкту за його цільовим призначенням.
ТОВ „Гермес-Крим” зустрічні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у відзиві (т.1,а.с.117-121), основні з них полягають у тому, що ТОВ „Мансардбуд” відмовився від підпису акту звірки взаєморозрахунків та акту прийняття виконаних робот. Крім того, з боку ТОВ „Мансардбуд” жодного разу не висловлювались будь-які претензії щодо якості виконаних робіт.
Ухвалою суду від 17.03.2010 до участі у в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Світлобуд Крим”, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на його права або обов'язки щодо відповідача за первісним позовом.
Ухвалою від 19.04.2010, за клопотанням представника ТОВ „Мансардбуд” (т.1,а.с.53,79) призначена судова будівельно-технічна експертиза, провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.
08.09.2010 (вх.№12793-д) на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку по експертизі № 549 від 30.08.2010 року, у зв'язку з ненаданням представниками сторін документів необхідних для її проведення (т.2, а.с.44,50,53-54).
Ухвалою від 13.09.2010 провадження по справі поновлено та справу призначено до судового розгляду на 11.10.2010.
Третья особа (ТОВ „Світлобуд Крим”) в судове засідання 19.11.2010 явку уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомила.
Суд визнав за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами у відсутності представника третьої особи.
Представнику позивача та відповідача у судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
14.04.2009 року між ТОВ „Мансардбуд” (далі -Замовник) та ТОВ „Гермес-Крим” (далі -Підрядник) був укладений договір підряду № 14/04 відповідно до п.1.1 якого, позивач взяв на себе зобов'язання своїми силами на замовлення відповідача виконати роботи з будівництва об'єкту «Блоку з трьох гостевих кімнат у с. Берегове»а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботи по об'єкту згідно з умовами даного договору (т.1,а.с.12).
Відповідно до п. 2.1 договору, вартість робот за договором визначається згідно розрахунку вартості закінчення будівництва та визначена у сумі 136 800,00 грн (т.1,а.с.13).
Вартість виконаних робіт за договором склала 91 312,80 грн., що підтверджується довідками виконаних робіт за липень 2009 року та актом № 1 приймання виконаних підрядних робот підписаних з боку ТОВ „Гермес-Крим” (т.1,а.с.14-17), від підпису яких відповідач відмовився.
Відповідно до п. 2.2 договору, оплата робот Замовником здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунковий рахунок Підрядника по факту виконаних робот.
Відповідно до п. 2.3 договору, до початку робот Замовник перераховує Підряднику аванс на придбання матеріалів у розмірі 30% кошторисної вартості.
У судових засіданнях представники як позивача так і відповідача вказували на те, що ТОВ „Гермес-Крим” на неодноразові прохання ТОВ „Мансардбуд” придбало матеріали за власні кошти та приступило до виконання робот за договором без отримання передбаченого п.2.3 договору авансу.
24.07.2009 року на адресу ТОВ „Мансардбуд” був направлений лист від 15.07.2009 року у якому заявлялась вимога про прийняття етапу виконаних робот та оплату їх вартості.
12.08.2009 року заступником директора ТОВ „Мансардбуд” Шутко А.Д. додатково була отримана довідка про вартість та акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року (т.1,а.с.18-19).
19.08.2009 року вказані вище документи повторно були відправлені на адресу відповідача, та отримані ним особисто 01.09.2009 року, про що є підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні (т.1,а.с.65).
Відповіді на вказані вище документи позивач не отримав.
Як вбачається із матеріалів справи позивач виконав роботи за договором підряду на суму 91 312,80 грн., але відповідач від прийняття та оплати виконаних робіт відмовився.
Зобов'язання по виконанню робіт позивачем виконувались належним чином та своєчасно, але оплата за надані послуги відповідачем здійснена не була, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 91312,80 грн.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до пункту 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до пункту 4.2 договору підряду, ТОВ „Мансардбуд” зобов'язався приймати від ТОВ „Гермес-Крим” виконану роботу у триденний строк зі дня отримання від нього письмового повідомлення про її виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом - ТОВ „Мансардбуд” неодноразово отримував від ТОВ „Гермес-Крим” повідомлення про виконані роботи (12.08.2009 та 01.09.2009), але у порушення частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України та пункту 4.2 договору підряду від їх прийняття відмовився (т.1,а.с.12,18).
До пояснень представника ТОВ „Мансардбуд”, що заступник директора Шутко А.Д. у серпні 2009 року не мав повноважень на отримання документів для ТОВ „Мансардбуд” суд відноситься критично, оскільки саме Шутко А.Д. за юридичною адресою ТОВ „Мансардбуд”: м. Севастополь, вул. Володарського, буд. 23 кв. 1., за довіреністю, отримав 01.09.2009 року лист ТОВ „Гермес-Крим” від 19.08.2009 (т.1,а.с.37).
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 91 312,80 грн. є обґрунтованими, та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 772,17 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог статей 546, 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, стягнення пені повинно здійснюватись тільки у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором. Позивач просить стягнути з відповідача суму пені, яка нарахована не по договору.
З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання саме відповідача, застосування до нього відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню.
Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та збитків від інфляції.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 226,00 грн., яка підлягає стягненню.
При перевірці судом розрахунку інфляційних втрат /а.с.11/, який наданий Позивачем, виявлено, що інфляційні втрати підлягають стягненню з Відповідача у більшому розмірі ніж заявлено позивачем.
Проте, відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Вказаного клопотання Позивачем не заявлено.
Отже, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 205,20 грн.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом підлягаючими задоволенню частково у розмірі 91 744,00 грн.
Стосовно зустрічного позову про розірвання договору підряду № 14/04-2009 від 14.04.2009 та стягнення збитків в розмірі 128 840,00 грн., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що у ході виконання підрядником будівельних робот були виявлені значні недоліки, наявність яких робить неможливим використання об'єкту за його цільовим призначенням.
ТОВ „Гермес-Крим” зустрічні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у відзиві (т.1,а.с.117-121), основні з них полягають у тому, що ТОВ „Мансардбуд” відмовився від підпису акту звірки взаєморозрахунків та акту прийняття виконаних робот. Крім того, з боку ТОВ „Мансардбуд” жодного разу не висловлювались будь-які претензії щодо якості виконаних робіт.
Суд на власний розсуд не може дати оцінку якості виконаних будівельних робот, тому
ухвалою від 19.04.2010, за клопотанням представника ТОВ „Мансардбуд” (т.1,а.с.53,79) була призначена судова будівельно-технічна експертиза, а провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.
Згідно з статею 33 Господарсько-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог заперечень.
Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Відповідно до статті 34 Господарсько-процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи зі змісту статті 32 Господарсько-процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
08.09.2010 (вх.№12793-д) на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку по експертизі № 549 від 30.08.2010 року, у зв'язку з ненаданням представниками сторін документів необхідних для її проведення (т.2, а.с.44,50,53-54).
З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мансардбуд” (м. Севастополь, вул. Володарського, б. 23, кв. 1, ідентифікаційний номер 34945543, р/р 26008054802200 в СФ Приватбанку, м. Севастополь, МФО 328384, або з будь якого іншого рахунку виявленого виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-Крим” (97420, м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6, ідентифікаційний номер 31010506, р/р 26001035851802 в АКІБ „Укрсиббанк” м. Харків, МФО 351005) заборгованість в сумі 91 744,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 917,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
22.11.2010