Іменем України
11 листопада 2010 року справа № 5020-3/131
За позовом Відкритого акціонерного товариства
“Севастопольський морський завод”,
ідентифікаційний код 14312370
(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13)
до Відкритого акціонерного товариства
“Севастопольське підприємство “Ера”,
ідентифікаційний код 14311057
(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 15)
про стягнення заборгованості в сумі 327904,13 грн., з яких: 305880,00 грн. -основний борг, 22024,13 грн. -інфляційні втрати,
Суддя Головко В.О.,
Представники сторін:
позивач (ВАТ „Севастопольський морський завод”) - Нємцева Н.В., представник, довіреність № 02/02-ю від 16.012010;
відповідач (ВАТ “Севастопольське підприємство „Ера”) -явку уповноваженого представника не забезпечив.
Обставини справи:
15.09.2010 Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольське підприємство „Ера” (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 327904,13 грн., з яких: 305880,00 грн. -основний борг, 22024,13 грн. -інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди основних фондів підприємства № 08-01/346-Ю від 01.01.2008.
Ухвалою від 17.09.2010 порушено провадження у справі; справу призначено до розгляду на 07.10.2010.
Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 11.11.2010 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання 11.11.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, до його початку надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі зміною свого представника /арк. с. 72/.
Присутній в судовому засіданні 11.11.2010 представник позивача категорично заперечувала проти відкладення розгляду справи, посилаючись на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
01.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольський морський завод” (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством „Ера” (Орендар) був укладений договір оренди основних фондів підприємства № 08-01/346-Ю (далі -Договір) /арк. с. 9-10/, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 5098 м2 відповідно до Інвентаризаційного опису основних фондів та Акту приймання-передачі /арк. с. 11/.
Згідно з пунктом 3.2 Договору сторони визначили строк дії договору: з 01.01.2008 по 30.11.2008. Водночас, пунктом 3.3 Договору передбачена можливість продовження строку дії Договору.
Відповідно до пункту 4.2 Договору орендна плата складає 30588,00 грн. на місяць, незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 5-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги. Рахунок Орендодавцем надсилається Орендарю щомісячно до 26-го числа попереднього місяця. Акт наданих послуг надсилається Орендарю щомісячно до 26-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги.
По закінченню строку дії Договору 30.11.2008, орендар не повернув майно, у зв'язку з чим Договір вважається поновленим на той же строк та на тих же умовах, тобто на 11 місяців, починаючи з 01.12.2008.
Таким чином строк дії Договору закінчується 30.10.2009.
Судом встановлено, що зобов'язання за Договором оренди позивачем виконувались належним чином: відповідно до умов Договору від 01.12.2008, Орендодавець надсилав Орендарю рахунки щодо оплати за орендоване майно на загальну суму 327904,13 грн., а саме:
- за січень 2009 року - рахунок № 102/11 від 30.01.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 12/;
- за лютий 2009 року -рахунок № 934/11 від 09.12.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 13/;
- за березень 2009 року -рахунок № 935/11 від 09.12.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 14/;
- за квітень 2009 року -рахунок № 936/11 від 09.12.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 15/;
- за травень 2009 року -рахунок № 937/11 від 09.12.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 16/;
- за червень 2009 року -рахунок № 938/11 від 09.12.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 17/;
- за липень 2009 року - рахунок № 939/11 від 09.12.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 18/;
- за серпень 2009 року -рахунок № 940/11 від 09.12.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 19/;
- за вересень 2009 року -рахунок № 941/11 від 09.12.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 20/;
- за жовтень 2009 року -рахунок № 942/11 від 30.11.2009 на суму 30588,00 грн. /арк. с. 21/;
- щодо індексації за січень-жовтень 2009 року -рахунок № 953/11 від 30.11.2009 на суму 22024,13 грн. /арк. с. 22/.
Вищезазначені рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить відповідний напис з підписом уповноваженої особи ВАТ „Ера” на супровідному листі, засвідчений печаткою відповідача /арк. с. 24/.
Натомість, відповідач умови Договору щодо сплати орендних платежів порушив, у зв'язку з чим в нього перед позивачем виникла заборгованість за оренду нерухомого майна у розмірі 327904,13 грн.
Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини сторін у даній справі врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України № 435-ІV від 16.01.2003) та Господарського кодексу України (Закон України № 436-ІV від 16.01.2003 України), що набрали чинності з 01.01.2004, тому норми цих Кодексів підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Договір № 08-01/346-Ю від 01.01.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Севастопольський морський завод” та Відкритим акціонерним товариством „Ера” (далі -Договір) за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою та другою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Із наведеною нормою узгоджується стаття 759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як зазначено вище, згідно з пунктом 4.2 Договору розмір орендних платежів складає 30588,00 грн. на місяць незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.
Сума орендних платежів підлягає індексації відповідно до індексу інфляції, визначеному у встановленому порядку. Сума індексації розраховується згідно з Методикою розрахунку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (пункт 4.2 Договору).
Судом встановлено, що позивачем (Орендодавцем) умови Договору виконані в повному обсязі та належним чином.
Так, актами від 31.01.2009, 28.02.2009, 31.03.2009, 30.04.2009, 31.05.2009, 30.06.2009, 31.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009, 31.10.2009, підписаними обома сторонами без зауважень та скріпленими їхніми печатками /арк. с. 25-34/, підтверджено надання Орендодавцем в оренду Орендарю нерухомого майна, визначеного Договором та актом приймання-передачі від 01.01.2008 /арк. с. 11/.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 5-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги. Рахунок Орендодавцем надсилається Орендарю щомісячно до 26-го числа попереднього місяця. Акт наданих послуг надсилається Орендарю щомісячно до 26-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги.
Тобто підставою для здійснення орендної плати є відповідний рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату орендної плати надіслані Орендарю 25.01.2010 (вих. № 09-54) та отримані останнім 27.01.2010 /арк. с. 24/. Саме з цієї дати у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання щодо сплати орендної плати за січень-жовтень 2009 року.
За умовами Договору (пункт 4.4) відповідач мав оплатити зазначені рахунки в строк до 03.02.2010 включно.
Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період з січня по жовтень 2009 року не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача сума інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання становить 22024,13 грн. /арк. с. 23/. Загальна сума боргу за вказаний період, з урахуванням індексу інфляції, становить 327904,13 грн. (30588,00 * 10 + 22024,13).
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у сумі 327904,13 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов Договору, у зв'язку з чим позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Ера” заборгованості по орендній платі у сумі 327904,13 грн. (з урахуванням індексу інфляції) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ера” (ідентифікаційний код 14311057, пр. Нахімова, 15, м. Севастополь, 99011, п/р 2600603882202 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, м. Севастополь, МФО 384986, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (ідентифікаційний код 14312370, вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001, п/р 2600813708 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, м. Сімферополь, МФО 324021) 327904,13 грн. (триста двадцять сім тисяч дев'ятсот чотири грн. 13 коп.), тому числі: 305880,00 грн. -заборгованість з орендної плати, 22024,13 грн. -інфляційні втрати, а також державне мито в розмірі 3279,04 грн. (три тисячі двісті сімдесят дев'ять грн. 04 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.О. Головко
Повне рішення в порядку
статті 84 ГПК України
оформлено і підписано 16.11.2010.