79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.11.10 Справа№ 28/101
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с. Добросин Жовківського району Львівської області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м.Харків, в особі Львівської філії ПАТ «Мегабанк», м. Львів
про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 15.07.2008 р. до кредитного договору №60/2008 від 08.04.2008 р.
Суддя Морозюк А.Я.
Представники сторін
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Дмитренко В.П. -начальник юридичного відділу західного регіону, довіреність №13-397/10д від 24.06.2010 р.
Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено. Представником відповідача подано клопотання про відмову у здійснені технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 18.11.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 23.11.2010 року.
Розглядається справа за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк»в особі Львівської філії ПАТ «Мегабанк» про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 15.07.2008 р. до кредитного договору №60/2008 від 08.04.2008 р.
Ухвалою від 13.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2010 р. Ухвалою від 05.10.2010 р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 02.11.2010 р.
Розпорядженням голови господарського суду від 02.11.2010 р. у зв'язку з хворобою судді Морозюка А.Я. справу №28/101 передано для розгляду судді Манюку П.Т.
Ухвалою від 02.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 18.11.2010р.
Розпорядженням голови господарського суду від 15.11.2010 р., у зв'язку з виходом на роботу судді Морозюка А.Я. справу №28/101 передано для розгляду судді Морозюку А.Я.
Позивач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча ухвали по справі направлялися позивачу за адресою, зазначеною ним в позовній заяві та у письмовому клопотанні (вх.№ 18804 від 04.10.10 р.). У поданому позові позивач посилаючись на ст.ст. 51, 207, 203, 208, 654 ЦК України зазначає, що додаткова угода №2 від 15.07.2008 р. до кредитного договору №60/2008 від 08.04.2008 р. є недійсною, оскільки не скріплена печаткою позивача, що свідчить про відсутність волевиявлення сторони на укладення такого правочину.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що твердження позивача про те, що спірна додаткова угода є недійсною тому, що не скріплена печаткою позивача, не відповідає дійсності, оскільки на примірнику додаткової угоди у відповідача підпис позивача скріплений печаткою. Таким чином, додаткова угода №2 від 15.07.2008 р. до кредитного договору №60/2008 від 08.04.2008 р. укладена у відповідності до вимог ст.ст. 51, 207, 203, 208, 654 ЦК України, ст.ст.181,188 ГК України, а тому вимоги позивача про визнання недійсною цієї додаткової угоди є фактично надуманими та безпідставними і задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Відповідно до п.п.2.2.6 п.2.2 Положення про Львівську філію Публічного акціонерного товариства „Мегабанк”, затвердженого 02.11.2009 року, філія має право здійснювати в загальних та господарських судах повноваження сторони в справах.
08.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Мегабанк”, надалі Кредитодавець, в особі Заступника директора Львівської філії ВАТ „Мегабанк” (правонаступником ВАТ „Мегабанк” є Публічне акціонерне товариство „Мегабанк”, п.1.7 статуту ПАТ „Мегабанк”), та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, надалі Позичальник, був укладений кредитний договір №60/2008.
Відповідно до умов кредитного договору, Кредитодавець надає грошові кошти (відкриває відновлювальну кредитну лінію) Позичальнику в розмірі 120 000 доларів США в строк з 08.04.2008 р. до 07.04.2009 р., на поповнення обігових коштів для здійснення підприємницької діяльності, а позичальник зобов'язується повернути кредит згідно з Графіком зменшення ліміту, зазначеним в Додатку 1, та сплатити 13,5 % (процентів) річних(п.1.1, п.2.4 договору).
Крім цього, між сторонами було укладено додаткові угоди до кредитного договору № 60/2008 від 08.04.2008р. Зокрема 15.07.2008 року укладено оспорювану Додаткову угоду № 2, якою змінено п.1.1 кредитного договору та доповнено кредитний договір розділом 10 «Третейське застереження»наступного змісту: «Всі спори, що виникають за цим Договором між Сторонами, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Слобожанська Перспектива»(далі-Третейський суд) у відповідності з його Регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у Третейському суді буде здійснюватись одноособово (колегіально у складі 3 суддів -за клопотанням однієї із сторін договору). Сторони доручають Голові третейського суду призначити третейського(их) суддю(ів) зі списку суддів Третейського суду. Сторони ознайомлені з Регламентом Третейського суду».
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається, зокрема, на те, що відповідно до ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. Однак при укладанні додаткової угоди №2, як стверджує позивач, сторонами не було дотримано вимог чинного законодавства щодо форми правочину, а саме дану угоду не скріплено печаткою позивача, що суперечить приписам ст. 207 ЦК України.
Проте, суд не погоджується з твердженням позивача та зазначає наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З долученої до позовної заяви Додаткової угоди №2 вбачається, що дана угода підписана сторонами 15.07.2008 р., крім цього після її укладення між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору №60/2008 від 08.04.2008 р.
Відповідачем до матеріалів справи долучено його примірник Додаткової угоди №2 від 15.07.2008 р. до кредитного договору №60/2008 від 08.04.2008 р., з якої вбачається, що дана угода підписана повноважними особами та скріплена печатками сторін, що в свою чергу суперечить твердженню позивача.
Таким чином, оспорювана Додаткова угода №2 від 15.07.2008 р. до кредитного договору №60/2008 від 08.04.2008 р. укладена у відповідності до вимог ст.ст. 51, 207, 203, 208, 654 ЦК України, ст.181 ГК України, а тому вимоги позивача про визнання недійсною цієї додаткової угоди є необґрунтованими та безпідставними і задоволенню не підлягають.
Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Суддя