79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.10.10 Справа№ 32/147 (2010)
Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „БП-Монтаж”, м.Львів.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства „Технобуд”, м.Львів.
Про стягнення 24091,29 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Піскорська Г.О. -представник (довіреність б/н від 03.09.2010р.);
Від відповідача: Дубик В.Я. -юрисконсульт (довіреність б/н від 03.09.2010р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „БП-Монтаж”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства „Технобуд”, м.Львів про стягнення 24 091,29 грн., з яких 20 103,60 грн. основний борг, 1 710,56 грн. пеня, 1 821,54 грн. інфляційні втрати, 455,59 грн. три проценти річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 5 725,31 грн., з яких 5 103,60 грн. основний борг, 259,36 грн. пеня, 285,26 грн. інфляційні втрати, 77,09 грн. три проценти річних, позовні вимоги в цій частині підтримав.
Представник відповідача подав доповнення до відзиву, в якому визнав позов в частині основного боргу в сумі 5 103,60 грн., в частині стягнення 15 000,00 грн. основного боргу, 1 710,56 грн. пені, 1 821,54 грн. інфляційних нарахувань та 455,59 грн. трьох процентів річних просить відмовити за безпідставністю та незаконністю.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд,-
встановив:
30.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-польським підприємством „Технобуд” (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „БП-Монтаж” (субпідрядник) було укладено договір на виконання підрядних робіт (надалі -договір), відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання відповідно до проектної документації та умов цього договору виконати електрозварювальні роботи на будівництві "Шестирівневої відкритої автостоянки №1 на 2000 автомобілів ТК "Буковель" в с.Поляниця Яремчанської міськради Івано-Франківської області (надалі-об'єкт).
Позивач згідно умов п.1.1. та п.2.2. договору виконав роботи на загальну суму 20 103,60 грн., про що сторонами підписано акт приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2в за жовтень 2009р.
Відповідачем було сплачено 15 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1090 від 13.10.2009р.
20.08.2010р. ТзОВ „БП-Монтаж” звернулось до ТзОВ спільного українсько-польського підприємства „Технобуд” з претензією вих. №3 про погашення заборгованості та інфляційних на загальну суму 5 753,79 грн., проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.
Подаючи позов позивач не врахував проплати здійсненої відповідачем в сумі 15 000,00 грн. Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2010р. подав заяву б/н про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 5 725,31 грн., з яких 5 103,60 грн. основний борг, 259,36 грн. пеня, 285,26 грн. інфляційні втрати, 77,09 грн. три проценти річних.
Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 06.10.2010р. заборгованість відповідача складає 5 103,60 грн., який подано в судовому засіданні 12.10.2010р.
Відтак, основний борг становить 5 103,60 грн. та не заперечується відповідачем.
Позивач керуючись п.10.3. договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого остаточного розрахунку становить 259,36 грн.
Крім того, позивач керуючись умовами ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 285,26 грн. інфляційних втрат та 77,09 грн. три проценти річних.
Отже, загальна сума заборгованості становить 5 725,31 грн., з яких 5 103,60 грн. основний борг, 259,36 грн. пеня, 285,26 грн. інфляційні втрати, 77,09 грн. три проценти річних.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт Ф№КБ-2в за жовтень 2009р. на загальну суму 20 103,60 грн. Зауважень щодо виконаної позивачем роботи зі сторони відповідача не було.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 7.4. договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 календарних днів з дня підписання документів генпідрядником, але не пізніше 10 числа наступного за звітним періодом місяця.
Як вбачається із наданого представником відповідача платіжного доручення №1090 від 13.10.2009р. відповідачем було сплачено 15 000,00 грн., які не були враховані позивачем при обчисленні суми основного боргу при поданні позовної заяви.
Відтак, основний борг становить 5 103,60 грн., який відповідач визнав, ця ж сума відображена сторонами в підписаному між ними акті звірки складеному станом на 06.10.2010р.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи по договору на виконання підрядних робіт від 30.09.2009р. в сумі 5 103,60 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.10.3. договору за порушення грошових зобов'язань сторони за цим договором несуть відповідальність у виді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним уточненого розрахунку 259,36 грн. пені.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо суми інфляційних втрат 285,26 грн., нарахованих позивачем, слід звернути увагу, що ця сума є завищеною, оскільки при нарахуванні позивач неправильно застосував індекси інфляції, а саме не врахував від»ємне значення інфляції (дефляцію) за квітень, травень, червень, липень 2010р.
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, які за період з грудня 2009р. по березень 2010р. становлять 183,66 грн. та підлягають до стягнення.
Крім того, судом здійснено перерахунок трьох процентів річних, які становлять 75,92 грн. та підлягають до стягнення.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до часткового задоволення, а саме: 5 103,60 грн. основного боргу, 259,36 грн. пеня, 183,66 грн. інфляційні втрати, 75,92 грн. проценти річних.
Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 837 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов згідно заяви про уточнення позовних вимог задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства „Технобуд” (79039, м.Львів, вул.Шевченка, 80; р/р 26008010733 в ПЛФ ВАТ „Кредобанк” м.Львова; МФО 325365; ЄДРПОУ 13815583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БП-Монтаж” (76018, м.Львів, вул.Затишна, 2/8; р/р 26002301420245 у відділенні №34 ВАТ „БГ БАНК”; МФО 320995; ЄДРПОУ 35664582) 5 103,60 грн. боргу, 259,36 грн. пеня, 183,66 грн. інфляційні втрати, 75,92 грн. три проценти річних, держмито в сумі 56,22 грн. та 231,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 101,60 грн. інфляційних нарахувань та 1,17 грн. трьох процентів річних, відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя