91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
22.11.10 Справа № 15/63
За позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ
про стягнення 1 500 000 грн. 00 коп.
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
За участю:
від позивача - ОСОБА_4, представник за довіреністю № 1728 від 05.11.2010;
від відповідача - представник не прибув.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми невиконання зобов'язання за договором позики № б/н від 01.03.2010 у сумі 1 500 000 грн. 00 коп.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, що виклав у відзиві на позовну заяву від 08.11.2010 та письмових поясненнях від 22.11.2010. Крім того, він просить розглянути справу без його участі.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як позикодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як позичальником, 01.03.2010 укладено договір позики № б/н (далі - Договір).
Згідно предмету даного договору відповідач отримує від позивача позику у вигляді грошових коштів в сумі 1 500 000 грн. 00 коп. (п. 1.1 договору). За положеннями п. 2.2 договору позичальник зобов'язався повернути позику до 01.09.2010.
Відповідно до п. 3.1 договору позичальник зобов'язаний повернути суму отриманої позики протягом 2 робочих днів після спливу строку, встановленого п. 2. 2 договору.
Отримання грошових коштів відповідачем підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору за ним утворився борг.
У зв'язку з наявністю боргу позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.
Розмір боргу станом на день подання позову до суду та на час прийняття даного рішення складає 1 500 000 грн. 00 коп.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відзивом на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
У зв'язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.
Таким чином, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК на відповідача покладаються судові витрати у складі: 15 000 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивачем при подачі позову сплачено квитанцією № 106029951 від 18.10.2010 державне мито у сумі 1 500 грн. 00 коп.
Відповідно до підпункту а пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-I\/, що набули чинності до подачі позовної заяви) розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.
Отже, позивачу слід було сплатити державне мито у сумі 15 000 грн. 00 коп. Таким чином, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 13 500 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2: борг у сумі 1 500 000 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 15 000 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 13 500 грн. 00 коп. Видати наказ органу Державної податкової інспекції.
На підставі ч. 5 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні 22.11.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 24.11.2010.
СуддяЄ.Ю. Пономаренко