Справа № 161/22636/24
Провадження № 2-о/161/708/24
19 грудня 2024 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого судді Антіпової Т.А.
з участю секретаря судового засідання Семенової І..М.
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Кінах Я.Ю.
заінтересованої особи ОСОБА_2
представника органу опіки та піклування Пенської І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 місяців, яким просила визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно заявника:
- заборони ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;
- заборони ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 6 місяців;
- заборони ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців;
- заборони ОСОБА_2 особисто через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з ним строком на 6 місяців.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , змушена звертатися до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно цивільного чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, вона та ОСОБА_2 перебувають у цивільному шлюбі.
Від даного шлюбі в них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). В дитини наявне захворювання, а саме затримка мовленнєвого і психічного розвитку.
Крім того від попереднього шлюбу, вона виховує дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також проживає із позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з дітьми заявник проживає в орендованій квартирі, яку орендує згідно договору оренди від 01 грудня 2024 року. В обґрунтування вимог заяви, зазначає, що 25.10.2024 року на очах у двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно позивача, ОСОБА_5 , зокрема, побив заявника, висловлювався нецензурними словами в її адресу, ображав. Зазначає, що її цивільний чоловік систематично вчиняє скандали, ображає її нецензурною лайкою, здійснює психологічне насильство, в результаті чого вона змушена звертатися з повідомленнями про допомогу до працівників поліції. Дані обставини роблять життя заявника та її дітей нестерпним, оскільки таким чином постійно порушуються права. Такі погрози та психологічний тиск до заявника зі сторони чоловіка відбуваються регулярно впродовж останніх років. Погрози не вщухають, вона змушена жити в постійному психологічному тиску, страху за себе та своїх дітей.
Так, зазначає, що в червні 2022 року працівниками Луцького РУП ГУНП у Волинській області відносно ОСОБА_2 було складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В подальшому, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У зв'язку з останніми погрозами зі сторони чоловіка, що мали місце 25.10.2024 року вона була змушена викликати працівників поліції.
Так, 25.10.2024 року стосовно ОСОБА_2 було винесено 3 (три) термінових заборонних приписи, відповідно до яких на нього було покладено зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборону на вхід та перебування в місті проживання постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Однак, жодних вищезгаданих термінових заборонних приписів ОСОБА_2 не виконує.
На даний момент в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувають матеріали справи №161/20874/24 та 161/20951/24 відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису, або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Представником заявника було зроблено адвокатський запит до служби у справах дітей ЛМР, з відповіді якого вбачається, що службою у справах дітей ЛМР було повідомлено, що 31.10.2024 року надійшло повідомлення від працівників полії Луцького РУП ГУНИ у Волинській області про те, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство щодо співмешканки ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у присутності дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З врахуванням вищенаведеного, заявник змушена звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11 грудня 2024 року на 12:00 год. (а.с. 42).
11.12.2024 року задоволено клопотання представника заявниці про відкладення розгляду справи в зв'язку із її зайнятістю у невідкладних слідчих діях, та тим, що заявник бажає безпосередньо приймати участь у розгляді даної справи і лише за участю свого представника, в зв'язку із чим судове засідання відкладено на 16.12.2024 року (а.с. 45-48).
16.12.2024 року, в зв'язку із задоволенням клопотання особи, стосовно якої вирішується питання про видачу обмежувального припису - ОСОБА_2 , про виклик в судове засідання доньки заявниці та задоволенням клопотання заявниці про виклик в судове засідання в якості свідка її матері, в судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2024 року (а.с. 49-51).
Заявниця під час судового розгляду підтримала заяву про видачу обмежувального припису стосовно свого цивільного чоловіка - ОСОБА_2 з підстав, викладених в заяві. Додатково пояснила, що з ОСОБА_2 перебувають у цивільному шлюбі, мають сіпльного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У неї від іншого шлюбу є неповнолітня донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає разом із ними. Разом з ОСОБА_2 заявниця проживала з кінця травня 2020 року за адресою: АДРЕСА_4 до 01.04.2021 року. Потім вони переїхали за адресою: АДРЕСА_3 , де орендують квартиру. Зазначила, що спочатку договір оренди на дане житло був укладений від імені ОСОБА_2 , а з 01.12.2024 року даний договір пролонгований від її імені на 1 рік. Щодо застосування стосовно неї домашнього насильства, окрім мотивів, викладених в заяві, зазначила, що у них з цивільним чоловіком постійно виникають непорозуміння з різних питань: виконання батьківських обов'язків, допомога по домашніх справах, догляд за дитиною та інше. Ці непорозуміння майже завжди переростають в сварки та скандали, в ході чого вони з чоловіком ображають один одного, розмовляють на підвищених тонах, висловлюються нецензурно. Під час даних сварок діти перебувають в дома та чують їх сварки. Щодо систематичності вчинення стосовно неї домашнього насильства, зазначила, що в поліцію зверталась в 2022 році, тоді за наслідками виклику працівників поліції, було складено на ОСОБА_2 протокол про вчинення щодо неї домашнього насильства, за наслідками розгляду якого Луцьким міськрайонним судом Волинської області було визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. Зазначила, що після цього ОСОБА_2 періодично вчиняв щодо неї домашнє насильство психологічного та економічного характеру, проте до правоохоронних органів вона не зверталась. Наступний випадок домашнього насильства, який мав місце щодо неї та був зафіксований працівниками поліції, стався 25.10.2024 року, коли ОСОБА_2 на очах у двох неповнолітніх дітей, побив заявницю, висловлювався щодо неї нецензурними словами, ображав її. За наслідками таких дій ОСОБА_2 поліцією було складено 3 термінових заборонних приписи, відповідно до яких останньому було заборонено перебувати в місці перебування (проживання) постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Проте, ОСОБА_2 не виконує данні термінові заборонні приписи та продовжує вчиняти щодо неї домашнє насильство. Просила суд задовольнити її заяву задля можливості хоча б на 6 місяців виселити цивільного чоловіка з їх помешкання, щоб хоча б тимчасово пожити без нього. Під час надання пояснень в суді не заперечувала того факту, що ОСОБА_2 підтримує нормальні стосунки із дітьми, син - ОСОБА_6 дуже прив'язаний до батька, проте їй не подобається, як ОСОБА_2 іноді виховує їх сина.
Представник заявниці в судовому засіданні підтримала заяву з підстав, у ній викладених. Просила заяву задовольнити. Додатково пояснила суду, що ОСОБА_2 систематично, починаючи з 2022 року, вчиняє щодо своєї цивільної дружини - ОСОБА_1 , домашнє насильство, про що свідчать протоколи, складені відносно ОСОБА_2 про вчинення ним домашнього насильства в 2022 році та в 2024 році. Так, за наслідками розгляду даних протоколів в суді, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2022 року та постановою суду від 29.11.2024 року. Щодо підтвердження систематичності вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , зазначила, що документально це не підтверджено, проте сварки між цивільним подружжям вчиняються доволі часто, при чому, все це відбувається на очах у дітей. Просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на термін 6 місяців, оскільки останній може цей час проживати у своїх батьків, та може за цей час він змінить своє ставлення до сім'ї та свою поведінку.
Заінтересована особа, ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечував проти видачі обмежувального припису, та обставин, якими заявниця обґрунтовує необхідність його винесення.
Так, ОСОБА_2 пояснив суду, що вони з заявницею перебувають у фактичних шлюбних відносинах, проживають разом із дітьми: неповнолітньою донькою заявниці - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та їх спільним сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначив, що дану квартиру орендує він, укладались договори оренди від його імені, платив орендну плату за цю квартиру та зараз її платить також він, оскільки він офіційно працює, а заявниця не має власного офіційного заробітку, перебуває у декретній відпустці. Щодо договору оренди на дану квартиру, який укладений 01.12.2024 року від імені заявниці, йому нічого не відомо, вважає це фальсифікацією, оскільки за квартиру продовжує сплачувати він.
Щодо випадків вчинення стосовно заявниці домашнього насильства, пояснив наступне. Так, відносини між ними не прості, вони обидва емоційні люди та часто між ними трапляються сварки з різних побутових питань. Так, дружині не подобається, що він вдома мало, що робить та допомагає по господарству, не подобається, як він виховує періодично їх спільного сина. Проте, йому також не подобається поведінка заявниці, яка постійно всім незадоволена, постійно перебуває у поганому настрої, кричить на нього, свариться з ним, вони можуть навіть побитися один з одним. Окрім цього, зазначив, що їх син перебуває повністю на його утриманні, дружина дитиною не займається, що також йому не подобається. Проте, він вважає, що в їх сім'ї нормальні стосунки, розходитися він не бажає, оскільки в них є спільна дитина, яку треба виховувати, а сварки, які трапляються, бувають в кожній сім'ї, і домашнім насильством це не є. Щодо постанов суду, якими його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 , пояснив, що під час їх розгляду був присутній в судових засіданнях, вину визнав та розкаявся, проте вважає, що це чисто формальність, а насправді в його діях ознак домашнього насильства не має. Щодо порушення ним в жовтні 2024 року термінових заборонних приписів пояснив, що прийшов до місця навчання ОСОБА_8 на територію Луцького ліцею АДРЕСА_5 , щоб зустріти дружину і прийти до їх спільної квартири, тому що хотів забрати свої особисті речі, які знаходись в цій квартирі, внаслідок чого між ним та заявницею знов виник конфлікт та була викликана поліція. Домашнього насильства щодо ОСОБА_1 він не вчиняв та загрози для неї ніякої не становить.
Щодо стосунків з дітьми зазначив, що сина він любить та опікується ним, займається та матеріально забезпечує як його, так і неповнолітню доньку заявниці - ОСОБА_8 . Так, зазначив, що ОСОБА_8 не охоче спілкується зі своєю матір'ю, оскільки та постійно її виховую, кричить на неї, не розуміє її та не дає грошей. Він, навпаки, намагається зрозуміти ОСОБА_8 , допомагає їй матеріально, погодився сплатити за відвідування дівчинкою тренажерної зали.
Враховуючи вищевикладене, зазначив про безпідставність та необґрунтованість заяви ОСОБА_1 , просив суд відмовити в її задоволенні, оскільки він не несе жодної загрози своїй цивільній дружині, а тим паче, дітям.
В судовому засіданні, в присутності представника органу опіки та піклування - Пенської І.М., було заслухано пояснення неповнолітньої доньки заявниці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Так, ОСОБА_8 пояснила суду, що вони проживають разом із мамою, її співмешканцем - ОСОБА_2 , та її малолітнім братиком - Давидом, за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначила, що стосунки між батьками непрості, часто між ними виникають сварки, під час яких батьки голосно сваряться та кричать один на одного. Причинами таких сварок може бути будь-що. Підтвердила, що в жовтні цього року, між її матір'ю та вітчимом знов відбувся конфлікт, під час якого вона побоювалася за матір, себе та свого братика. Окрім цього, матір просила її викликати поліцію, коли вони зустріли на вулиці ОСОБА_2 і той почав знов сваритися з її матір'ю. Проте, зазначила, що ініціаторами конфліктів також може бути як вітчим так і її мати. Щодо стосунків з вітчимом - ОСОБА_2 , пояснила, що вона добре до нього ставиться, може відверто поговорити з ним, він матеріально їх забезпечує. Натомість, із мамою, на даний час, стосунки напружені, є непорозуміння між ними. Щодо наслідків задоволення судом заяви її матері, зазначила, що не хотіла б, щоб ОСОБА_2 пішов з їх сім'ї, хотіла, щоб в їх родині налагодились відносини між батьками, та дорослі перестали сваритися між собою.
Під час судового розгляду справи була також допитана як свідок мати заявниці - ОСОБА_9 , яка пояснила суду наступне. Вона є громадянкою України, проте з 2022 року проживає в Грузії. До доньки - ОСОБА_10 приїзжає періодично в гості, мешкає з нею та її родиною: двома дітьми та її цивільним чоловіком - ОСОБА_2 , в квартирі, яку вони орендують за адресою: АДРЕСА_3 . Щодо стосунків в сім'ї доньки, пояснила, що в сім'ї немає порозуміння, донька та її співмешканець не чують один одного, не розуміють, не вміють домовлятися між собою, дуже часто сваряться, голосно кричать та можуть навіть побитися. Так, зазначила, що вона була свідком того, як ОСОБА_2 застосував до її доньки фізичне насильство - душив її. Це відбувалось в минулі роки, коли вона також приїхала до доньки в гості. Проте, за цим фактом працівників поліції не викликали, продовжили проживати разом. Щодо поведінки онуків зазначила про те, що старша - ОСОБА_8 , дуже змінилась за останні два роки, закрилась в собі, перестала розмовляти та ділитись чим-ось з матір'ю та нею, як бабусею. Молодший - Давид, має затримку мовленнєвого та психічного розвитку. Проте, до батька дуже прив'язаний. Вважає, що між її донькою та ОСОБА_2 не може бути нормальних подружніх стосунків, та їм не треба жити однією сім'єю, вважає, що ОСОБА_2 становить загрозу для її доньки - ОСОБА_1 та дітей. Проте, в чому саме полягає така загроза, чітко пояснити не змогла.
Заслухавши осіб, які беруть участь в розгляді справи, пояснення неповнолітньої доньки заявниці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідка - ОСОБА_9 , дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.
Сторони, проживають за адресою: АДРЕСА_2 , в орендованій квартирі, згідно договору від 01.12.2024 року (а.с.20-23)
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у цивільному шлюбі.
Від даних стосунків в них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (а.с.12). В дитини наявне захворювання, а саме затримка в мовленнєвого і психічного розвитку (а.с.13-18).
Крім того від попереднього шлюбу, ОСОБА_1 виховує неповнолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також проживає із заявницею та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19).
В червні 2022 року працівниками Луцького РУП ГУНП у Волинській області відносно ОСОБА_2 було складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В подальшому, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2022 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з накладенням на нього штрафу в розмірі 170,00 грн.(а.с.24-25).
25.10.2024 року стосовно ОСОБА_2 було винесено 3 (три) термінових заборонних приписи, відповідно до яких на нього було покладено зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборону на вхід та перебування в місті проживання постраждалої особи, заборона в будь який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с.26-28).
Відповідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.11.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. Згідно з фабулою даної постанови вбачається, що ОСОБА_2 28.10.2024 року близько 19:30 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 на території Луцького ліцею № 26, порушив вимоги ТЗПСК серії АА №651346 від 25.10.2024 року за п.п. 1, 2, 3, а саме: контактував з постраждалою особою гр. ОСОБА_1 та чинив психологічний тиск відносно неї. Окрім цього, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 598053 від 28.10.2024 року він же за вказаною адресою порушив вимоги ТЗПСК серії АА №651346 від 25.10.2024 року (терміном на 5 діб) за п.п.1,2,3, а саме контактував з постраждалою особою (гр. ОСОБА_3 ) та чинив психологічний тиск відносно нього.
Як вбачається з інформації, наданої Луцьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, наданої на адвокатський запит адвокату Яні Кінах, згідно автоматизованої інформаційної системи «Єдиний облік» Інформаційного порталу Національної поліції України до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Луцького РУП ГУНП у Волинській області за період часу з 01.03.2021 року по даний час, зареєстровані наступні звернення: 13.06.2022 року о 12:30 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 13.06.2022 року о 12:29 за адресою: АДРЕСА_3 , заявниця повідомила, що її чоловік вчиняє домашнє насильство, а саме: спричиняє бійку та наносить тілесні ушкодження. Заявник - ОСОБА_1 . За наслідками даного звернення складено адмінпротокол; 25.10.2024 року о 20:53 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 25.10.2024 року о 20:53 за адресою: АДРЕСА_3 , чоловік побив заявницю, допомоги ЕМД не потребує. Такі дії вчиняє не вперше. Заявниця - ОСОБА_1 . За наслідками даного звернення складено адмінпротокол (а.с. 31).
Згідно з відповіді на адвокатський запит до служби у справах дітей ЛМР №31-51/2077/2024 від 19.11.2024 року, службою у справах дітей ЛМР було повідомлено, що 31.10.2024 року до них надійшло повідомлення від працівників полії Луцького РУП ГУНП у Волинській області про те, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство щодо співмешканки ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у присутності дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Працівники служби відвідали родину ОСОБА_11 за вищевказаною адресою Встановлено, що дітям створені належні умови для навчання, розвитку та відпочинку, що підтверджено актом обстеження умов проживання від 14.11.2024 року, який був доданий до відповіді, зазначено, що загрози життю та здоров'ю дітей немає (а.с.34-35).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Так, правовідносини, що склалися між учасниками справи, регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов'язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини.
Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) є фундаментальною основою в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб. Одна з ключових особливостей Конвенції полягає в тому, що вона не тільки встановлює права та свободи людини, але і передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав на міжнародному рівні. Конвенція та протоколи до неї за юридичною природою є обов'язковим міжнародним правовим договором, який запровадив систему національного контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні.
07 листопада 2011 року Україною було підписано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, на виконання якої 07 грудня 2017 року прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, моржування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Зі змісту статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника має, зокрема, постраждала особа або її представник.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Судом встановлено, що заінтересована особа ОСОБА_2 є особою, з якою заявниця перебуває у фактичних шлюбних відносинах, мають спільного сина та разом проживають за адресою: АДРЕСА_3 .
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 вказує, що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, її кривдник ОСОБА_2 .. Крім того, ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство стосовно неї систематично. Разом з тим, заявник належних доказів на підтвердження своїх вимог не надала.
Так, на підтвердження факту систематичного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї заявниця зазначила про складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення від 13.06.2022, та 28.10.2024 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. А також, складання трьох термінових заборонних приписів від 25.10.2024 року.
Судом встановлено, що за протоколами, складеними відносно ОСОБА_2 13.06.2022 та 28.10.2024 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП. З аналізу наведеного випливає, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно заявниці ОСОБА_1 .
Проте, особисті пояснення заявниці щодо вчинення відносно неї домашнього насильства не підтверджуються належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами. Посилання на систематичність протиправних дій заінтересованої особи - ОСОБА_2 , не підтверджена належними та допустимими доказами. Натомість, неповнолітня донька заявниці ОСОБА_12 , та мати заявниці - ОСОБА_9 , в суді підтвердили факт конфліктних ситуацій між подружжям, які виникають як з вини ОСОБА_2 , так і з вини заявниці. Більше того, сама дитина, ОСОБА_8 , висловила незгоду з тим, щоб її вітчим був, хоча б і тимчасово, позбавлений можливості проживати з ними разом. Зазначила про теплі та добрі з ним стосунки. Мати ж заявниці - ОСОБА_9 , підтвердила існування конфлікту між її донькою та ОСОБА_2 , причиною чому є різні погляди на ведення домашнього господарства, виховання дітей та обов'язки подружжя.
Сам ОСОБА_2 заперечував факт вчинення домашнього насильства по відношенню до заявниці, тим більше, щодо дітей. У судовому засіданні пояснив, що між сторонами виникають конфлікти та непорозуміння щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, щодо розподілу обов'язків подружжя в сім'ї тощо.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, що регулюється, зокрема, нормами СК України та ЦК України, а також різні погляди на сімейні традиції та розподіл обов'язків подружжя. Зазначений спір не може бути вирішений шляхом застосування вказаних заявником заходів обмежувального припису, а саме: шляхом тимчасової заборони ОСОБА_2 проживати разом із сім'єю та спілкуватися з ними, що, навпаки, може негативно відобразитися на дітях, які прив'язані до нього та мають з ним добрі стосунки.
Зважаючи на зазначене вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, у зв'язку з недоведеністю заявником обставин, викладених у змісті поданої ним заяви та не доведеності того, що ОСОБА_2 підпадає під ознаку кривдника відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що обставини, викладені в заяві про видачу обмежувального припису не підтверджені належними та допустимими доказами. Беручи до уваги наведені обставини, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про залишення заяви про видачу обмежувального припису без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ст. ст. 10, 12, 18, 76-81, 200, 259, 263-268, 293, 350-6 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 грудня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова