91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
18.11.10 Справа № 17/289
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-1”, м. Кремінна Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Пожавтоматика”, м. Луганськ
про стягнення 36 828 грн. 41 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Осєннов О.О., довіреність № б/н від 12.10.2010;
від відповідача - Єрьоменко Є.С., довіреність № б/н від 01.06.2009.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у сумі 15314,79 грн., неустойки за прострочення платежу до 30 днів в сумі 98,81 грн., неустойки за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 6916,40 грн., інфляційних нарахувань в сумі 13931,50 грн., поштових витрат в сумі 129,45 грн. та витрат на відрядження в сумі 437,46 грн., всього - 36828,41 грн.
В судовому засіданні 18.11.2010 представником позивача заяву від 15.11.2010 про зменшення позовних вимог та часткову відмову від позову.
Згідно вказаної заяви позивач зменшує позовні вимоги, та вони складають вимоги про стягнення пені у сумі 9999,35 грн., інфляційних нарахувань в сумі 6520,83 грн.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду як нова ціна позову.
Відповідач також відмовився від позовних вимог в частині стягнення неустойки за прострочення платежу до 30 днів в сумі 98,81 грн., неустойки за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 6916,40 грн., поштових витрат в сумі 129,45 грн. та витрат на відрядження в сумі 437,46 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись, що акт виконаних робіт ним не підписаний, а тому відсутні підстави для нарахування пені та втрат від інфляції.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Згідно рішення господарського суду Луганської області у справі № 1/197 від 26.02.2010, залишеного без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-1” (позивач у даній справі) було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Пожавтоматика” (відповідач у даній справі) заборгованість у сумі 98805,08 грн., що виникла на підставі договору від 27.02.08 № 5/02 на виконання підрядних робіт та акту приймання виконаних підрядних робіт № 1/10 за жовтень 2009 року.
Відповідач частково здійснив оплату вказаного боргу.
З урахуванням часткових оплат відповідача, позивачем було нараховано за період з 30.10.2009 по 30.04.2010 пеню у сумі 9999,35 грн. та інфляційні нарахування в сумі 6520,83 грн. за період з листопада 2009 року по березень 2010 року.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В рішенні господарського суду Луганської області у справі № 1/197 від 26.02.2010, а також в постанові Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2010, якою вказане рішення з залишено без змін, зазначено, що позивач склав акт № 1/10 за жовтень 2009 року. Цей акт разом із супровідним листом від 20.10.2009 № 95/1 направлявся позивачем відповідачу для підписання, та був останнім отриманий, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.10.2009. Однак, відповідач ухилився від підписання даного документу.
У зв'язку з наведеним, суд задовольнив вимоги позивача щодо стягнення виконаних за вказаним актом робіт в сумі 98805,08 грн.
Отже, оскільки відповідачем акт було отримано 23.10.2009, і він ухилився від його підписання, що встановлено судами у справі № 1/197, суд вважає вірним визначення позивачем початку періоду нарахування, а саме з 30.10.2009.
Позивач просить стягнути пеню у сумі 9999,35 грн. за період з 30.10.2009 по 30.04.2010 з урахування часткових оплат відповідачем суми боргу.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 5.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 6520,83 грн. за період з листопада 2009 року по березень 2010 року.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.
Відповідачем не надані докази повного погашення боргу в періоди, за які нараховуються інфляційні нарахування та 3 % річних.
Згідно з розрахунком позовних вимог, наданим позивачем, інфляційні нарахування складають 6520,83 грн. за період листопада 2009 року по березень 2010 року.
Судом даний розрахунок прийнятий до розгляду та врахований як такий, що відповідає вимогам чинного законодавства є обґрунтованим та вірно розрахованим.
Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв'язку з чим господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.
Стосовно стягнення неустойки за прострочення платежу до 30 днів в сумі 98,81 грн., неустойки за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 6916,40 грн., поштових витрат в сумі 129,45 грн. та витрат на відрядження в сумі 437,46 грн., представником позивача подано заяву про відмову від позову в цій частині.
Позивачу було роз'яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.
За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення неустойки за прострочення платежу до 30 днів в сумі 98,81 грн., неустойки за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 6916,40 грн., поштових витрат в сумі 129,45 грн. та витрат на відрядження в сумі 437,46 грн., слід припинити.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 9999,35 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 6520,83 грн., підлягають задоволенню. В решті вимог провадження слід припинити.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 35, 44, 49, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Пожавтоматика”, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 67, ідентифікаційний код 32278972, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-1”, м. Кремінна Луганської області, пл. Кооперативна, буд. 7, ідентифікаційний код 33264138, пеню в сумі 9999,35 грн. та інфляційні нарахування в сумі 6520,83 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 165,20 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 105,86 грн., видати наказ.
3. В решті позовних вимог провадження припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 23.11.2010.
Суддя О.С.Фонова