номер провадження справи 4/181/24
16.12.2024 Справа № 908/2360/24
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
до відповідача 1 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 153/12)
до відповідача 2 Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Героїв полку «Азов», буд. 137)
третя особа на стороні відповідача 1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватна фірма «РАМЗІ», (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 153)
про визнання недійсними рішень Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та зобов'язання здійснити перерахунок
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Скуріхін О.В., на підставі довіреності № 4040 від 13.08.2024 (адвокат);
від відповідача 1 - Губорєв К.С., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1202438 від 16.10.2024;
від відповідача 2 - Науменко М.В., на підставі довіреності № 733/20-24 від 29.12.2023;
від третьої особи - Андрюшина М.В., на підставі довіреності № б/н від 14.10.2024;
04.09.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 02.09.2024 (вх. № 2595/08-07/24 від 04.09.2024) ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», м. Запоріжжя і до Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя про:
1) визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № 3 від 15.12.2016, в частині пункту 3 порядку денного;
2) визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № 4 від 08.05.2017, в частині пункту 2 порядку денного;
3) визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № б/н від 15.12.2020, в частині пункту 1 порядку денного;
4) зобов'язання Концерн «Міські теплові мережі» здійснити перерахунок вартості наданої послуги ПФ «РАМЗІ» з опалення нежитлових приміщень загальною площею 576,68 кв.м. (122,8 кв.м. та 453,88 кв.м.) за періоди опалення, починаючи з 2006 року по теперішній час.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024 справу № 908/2360/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.09.2024 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2360/24, справі присвоєно номер провадження справи 4/181/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до участі у справі № 908/2360/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача 1 залучено Приватну фірму «РАМЗІ», м. Запоріжжя, підготовче засідання призначено на 16.10.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12» продовжений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 10.10.2024 включно, закрито підготовче провадження у справі № 908/2360/24 та призначено справу до розгляду по суті на 18.11.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у зв'язку з введенням в дію ПАТ «Запоріжжяобленерго» за вказівкою НЕК «Укренерго» графіків погодинних відключень електроенергії 18.11.2024 з 12-00 по 15-00 годину, що унеможливило проведення судового засідання, підготовче засідання перенесено на 10.12.2024.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.12.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання від 10.12.2024.
В судове засідання 16.12.2024 з'явилися представники позивача, відповідачів 1 і 2 та третьої особи, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».
В судовому засіданні 16.12.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 16.10.2024 судом прийняті до розгляду уточнені позовні вимоги, які розглянуті і вирішені судом по суті в судому засіданні 16.12.2024, про:
1) визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № 3 від 15.12.2016, в частині пункту 3 порядку денного, а саме:
- приміщення літ.А-5 № У, VI, 157, яке належить ПФ «РАМЗІ», вважати приміщенням з (індивідуальним) автономним опаленням та таким, що не приймає участь у розподілі спожитої теплової енергії та загально будинкових потреб. Показання вузлів комерційного обліку першого введення (1-4 під'їзди) житлового будинку АДРЕСА_2 до ПФ «РАМЗІ» не застосовувати.
2) визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № 4 від 08.05.2017, в частині пункту 2 порядку денного, а саме:
- приміщення літ. А-5 № 159, яке належить ПФ «РАМЗІ», вважати приміщенням з (індивідуальним) автономним опаленням та таким, що не приймає участь у розподілі спожитої теплової енергії та загально будинкових потреб. Показання вузлів комерційного обліку другого введення (5-9 під'їзди) житлового будинку АДРЕСА_3 до ПФ «РАМЗІ» не застосовувати.
3) визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № б/н від 15.12.2020, в частині пункту 1 порядку денного, а саме:
- нежитлове приміщення, яке належить ПФ «РАМЗІ», вважати приміщенням з (індивідуальним) автономним опаленням та таким, що не приймає участь у розподілі спожитої теплової енергії та загально будинкових потреб. Показання вузлів комерційного обліку другого введення (5-9 під'їзди) житлового будинку 153 по пр. Соборний до ПФ «РАМЗІ» не застосовувати.
4) зобов'язання Концерн «Міські теплові мережі» здійснити перерахунок вартості наданої послуги ПФ «РАМЗІ» з опалення нежитлових приміщень загальною площею 1140,30 кв.м. за періоди опалення, починаючи з 2006 року по теперішній час.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 382, 385 ЦК України, положення Законів України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» «Про житлово-комунальні послуги». Мотивуючи заявлені вимоги позивач посилається на наступне: позивач є власником житлового приміщення (квартира) № 100, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 153/12. У вказаному будинку створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12». В підвалі будинку № 153/12 по пр. Соборному в м. Запоріжжя знаходяться нежитлові приміщення, які перебувають у власності Приватної фірми «РАМЗІ». Як стверджує позивач, в серпні 2024 року позивачу стало відомо, що правлінням ОСББ «Соборний 153/12» прийнято ряд рішень, які не відповідають інтересам співвласників в цілому та, зокрема, порушують права та інтереси позивача, в тому числі майнові. Як зазначає позивач, оспорюваними рішеннями правління ОСББ «Соборний 153/12», оформленими протоколами № 3 від 15.12.2016 (пункт 3 порядку денного), № 4 від 08.058.2017 (пункт 2 порядку денного) та б/н від 15.12.2020 (пункт 1 порядку денного), вирішені питання вважати нежитлове приміщення, яке належить ПФ «РАМЗІ», приміщенням з (індивідуальним) автономним опаленням та таким, що не приймає участь у розподілі спожитої теплової енергії та загально будинкових потреб, а показання вузлів комерційного обліку другого введення (5-9 під'їзди) житлового будинку АДРЕСА_3 до ПФ «РАМЗІ» не застосовувати. Позивач вважає, що вказані рішення прийняті неповноважними органом, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та положень Статуту ОСББ «Соборний 153/12» вищим органом управління Об'єднання, який уповноважений вирішувати питання, що стосуються майнових інтересів всіх співвласників, є загальні збори, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання. Крім того, зазначені протоколи, якими оформлені оспорювані рішення, складені з порушенням вимог законодавства, так як в них не зазначено які саме члени правління присутні, які документи були надані правлінню для вивчення при прийнятті рішень, якими нормативними актами керувалися члени правління при прийнятті рішень, хто був ініціатором прийняття цих рішень. Позивач вважає, що співвласники ОСББ «Соборний 153/12» володіють не лише належними їм житловими (нежитловими) приміщеннями в будинку АДРЕСА_4 , а і місцями загального користування. Виходячи з викладеного, правління ОСББ «Соборний 153/12» не мало право приймати рішення щодо звільнення ПФ «РАМЗІ» від сплати за опалення будинку, оскільки це питання стосується майнових інтересів всіх співвласників, погіршує умови використання майна та умови проживання співвласників, які змушені сплачувати збільшену частку вартості наданої Концерном «МТМ» послуги з опалення будинку. В будинку № 153/12 по пр. Соборному в м. Запоріжжя є три вводи та встановлено 3 комерційних засоби обліку теплової елегії, в тому числі один засіб з зав. № 58330542 на під'їзди 5-9. Концерн «МТМ» відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 та договору про надання послуги з постачанн6я теплової енергії повинен розподіляти загальний обсяг спожитої теплової енергії на всі житлові та нежитлові приміщення. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю. Також позивач просить суд покласти на відповідачів 1 і 2 витрати зі сплати судового збору.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву вих. № б/н від 07.10.2024 (вх. № 20040/08-08/24 від 10.10.2024). Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач 1 зазначив, що позивачем не доведено, що оспорювані рішення правління ОСББ «Соборний 153/12» були ініційовані та проведені з порушенням положень чинного законодавства та Статуту ОСББ «Соборний 153/12». Відповідно до положень Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для керівництва поточною діяльністю Об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності Об'єднання, визначених Статутом. Правління є виконавчим органом Об'єднання і підзвітне Загальним зборам. Управління багатоквартирним будинком ОСББ здійснює через свої органи управління. Відповідно до п. 12 розділу ІІІ ОСББ «Соборний 153/12» виконавчим органом Об'єднання є правління, яке обирається і є підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених Статутом. Отже, оскільки вирішення питання про виключення нежитлових приміщень, що належать ПФ «РАМЗІ» із централізованого обліку теплопостачання, не відноситься до виключної компетенції загальних зборів ОСББ «Соборний 153/12», а тому відсутні підстави стверджувати, що правління в цьому питанні вийшло за межі своїх повноважень. В даному випадку правління ОСББ «Соборний 153/12» приймало рішення з питань діяльності ОСББ та в інтересах його співвласників. Відповідач 1 зауважує, що нежитлові приміщення літ. А-5 № У, VI, 157, літ. А-5 № 159, за адресою: АДРЕСА_4 , що належать ПФ «РАМЗІ», відносяться до категорії неопалювального підвалу, у цих приміщеннях ПФ «РАМЗІ» встановлено автономне опалення, яке не залежить від центрального теплопостачання. В свою чергу, позивачем не наведено доказів, які б спростовували цей факт. Також відповідач 1 просить суд при вирішенні спору врахувати, що відповідно до численної судової практики особа не може оскаржити будь-яке рішення загальних зборів чи іншого органу юридичної особи лише через наявність у неї статусу учасника такої юридичної особи без обґрунтування чим саме оспорюване рішення порушує її права. В даному випадку відповідач 1 вважає, що позивач не довів які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваними рішеннями. Більш того, позивачем не доведено, що скасування судом оскаржуваних ним рішень призведе до поновлення його прав, оскільки в будь-якому разі скасування оскаржуваних рішень не призведе автоматично до включення належних ПФ «РАМЗІ» нежитлових приміщень до централізованої системи теплопостачання, оскільки ці правовідносини регулюються в іншій правовій площині. Крім того, відповідач 1 вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вимогами у цій справі, а тому відповідач 1 просить суд у разі задоволення позову застосувати наслідки пропуску такого строку. Таким чином, відповідач 1 вважає, що позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають, а тому просить суд в позові відмовити повністю.
Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву вих. № б/н від 03.10.2024 (вх. № 19479/08-08/24 від 03.10.2024). Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач 2 зазначив, що наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 був затверджений Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Згідно вказаного Порядку № 4 для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядуванн6я або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО та ГВП. ПФ «РАМЗІ» відповідно до Порядку № 4 звернулася до постійно діючої міжвідомчої комісії при Запорізькій міській раді щодо відключення нежитлового приміщення по пр. Соборному, 153 від мереж ЦО та отримала згоду на влаштування автономного теплопостачання. На вимогу Комісії ПФ «РАМЗІ» була виготовлена проектна документація на індивідуальне (автономне) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО та ГВП, погоджена з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення автономної системи опалення. Таким чином, нежитлові приміщення, які належать ПФ «РАМЗІ», розташовані в житловому будинку № 153 по пр. Соборному, є приміщеннями в яких забезпечується нормативна температура повітря від індивідуального джерела згідно проекту. Наказом Міністерства житлово-комунального господарства № 169 від 06.11.2007 внесено зміни до Порядку № 4 та змінено його назву на Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. На момент настання цих змін, а саме з 01.11.2021 у ПФ «РАМЗІ» був відсутній повний перелік дозвільних документів на від'єднання належних їй нежитлових приміщень від мереж централізованого опалення нежитлових приміщень за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 153. У зв'язку із цим Концерном «МТМ» нарахування плати за теплопостачання здійснювалося відповідно до площі нежитлового приміщення згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без урахування обладнання приміщення індивідуальною системою опалення. Після надання ПФ «РАМЗІ» Концерну «МТМ» додаткових необхідних документів щодо забезпечення нежитлового приміщення тепловою енергією від індивідуального джерела встановленого у ньому, Концерном «МТМ» виконано контрольне обстеження приміщення та визнано належне ПФ «РАМЗІ» приміщення приміщенням з індивідуальним опаленням. Отже, з урахуванням того, що ПФ «РАМЗІ» в законному порядку відключилося від централізованої системи опалення будинку та забезпечила температурний режим у належних їй приміщеннях від індивідуальної системи опалення, на вказане приміщення Концерном не здійснюється нарахування плати за теплопостачання. Також відповідач 2 зауважує, що оскільки питання розподілу обсягів спожитої у житловому будинку послуги з постачання теплової енергії не віднесено до виключної компетенції загальних зборів, Концерном «МТМ» прийняті до уваги надані ОСББ «Соборний 153/12» витяги з протоколів засідання правління, якими ухвалено, що приміщення ПФ «РАМЗІ» вважаються приміщеннями з (індивідуальним) автономним опаленням та такими, що не приймають участі у розподілі спожитої теплової енергії та загальнобудинкових потреб та, як наслідок, за період з 01.11.2021 по 01.04.2023 виконаний перерахунок нарахувань за теплову енергію ПФ «РАМЗІ». З урахуванням викладеного, відповідач 2 вважає, що позовні вимоги у даній справі задоволенню не підлягають, а тому просить суд в позові відмовити повністю.
Третьою особою - ПФ «РАМЗІ» - надані письмові пояснення по суті спору у вигляді Відзиву на позовну заяву вих. № б/н від 02.10.2024 (вх. № 19504/08-08/24 від 03.10.2024) з урахуванням доповнень до відзиву вих. № б/н від 05.10.2024 (вх. № 19711/08-08/24 від 07.10.2024). В свої пояснень третя особа зазначає, що по-перше, згідно норм Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та положень ОСББ «Соборний 153/12» питання щодо звільнення власника нежитлового приміщення з автономним опаленням від участі у розподілі спожитої теплової енергії та загально будинкових потреб не відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, а тому рішення з цього питання правління ОСББ «Соборний 153/12» мало право розглядати та приймати рішення по суті вказаного питання. По-друге, третя особа просить суд врахувати, що ПФ «РАМЗІ» володіє на праві приватної власності об'єктами нерухомого майна у вигляді нежитлового приміщення 157 підвалу літ. А-5, приміщення V підвалу літ. А-5, приміщення VI підвалу літ. А-5, нежитловим приміщенням цокольного поверху літ. А-5 загальною площею 390.1 кв.м., приміщення 155 та нежитлове приміщення підвалу та першого поверху літ. А-5, А-2 загальною площею 297.8 кв.м., приміщення 159 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний (раніше - Леніна), будинок 153. Актом представника ТОВ «Головне підприємство теплових мереж 2001» КП «ТСОР» від 15.10.2003 за наслідками обстеження підвальних приміщень по пр. Леніна, 153 було встановлене, що опалювальні прилади відсутні, зворотні трубошляхи системи опалення будинку заізольовані, за проектом встановлення автономного котла на нужди опалення та ГВП. Листом за вих. № 1535/14 від 28.04.2005 Концерн «Міські теплові мережі» повідомив, що у зв'язку з відсутністю у нежитловому підвальному приміщенні ПФ «РАМЗІ» по пр. Леніна, 153 опалювальних приладів, Концерн не заперечує проти використання в якості джерела теплової енергії для опалення приміщень газового котла. Актом ФК «ГТСОР» від 12.07.2005 за наслідками обстеження підвальних приміщень по пр. Леніна, 153 було встановлене, що трубошляхи подаючого та зворотного теплоносіїв заізольовані, опалення та гвп відсутнє. Рішенням Орджонікідзевської районної адміністрації № 19 від 26.09.2007 надано дозвіл на улаштування автономного теплопостачання за адресою: пр. Леніна, 153, приміщення № А-5: підвал прим. 155, підвал прим. 157 (V, VI), підвал прим. 159 за умовами додержання певних умов. Проектною документацією на проведення реконструкції приміщень, що належать ПФ «РАМЗІ», визначено встановлення індивідуальної системи опалення. У розділі 4. «Санітарно-технічна частина» пункт 4.2. «Опалення» визначав в якості джерела теплозабезпечення системи водяного опалення нежитлового приміщення підвалу V (Літ. А-5) приміщення підвалу VI (Літ. А-5), приміщення підвалу 157 (Літ. А-5) по пр. Леніна, 153, приміщення підвалу 159 (Літ. А-5) по пр. Леніна, 153 є два опалювальні водогрійні електричні настінні котли. Аналогічні дані містить пояснювальна записка робочого проекту реконструкції нежитлового приміщення під кафе-бар по пр. Леніна, 153 у м. Запоріжжя. Актом Філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району від 29.03.2007 за наслідками обстеження системи теплопостачання кафе с офісними приміщеннями ПФ «РАМЗІ» по пр. Леніна, 153 було встановлене, що виконана реконструкція приміщення з заміною комунікацій на металопластикову у відповідністю з проектною документацією, узгодженою з Концерном «Міські теплові мережі» від 12.02.2007, централізоване опалення відсутнє, передбачено автономне джерело опалення, гаряче водопостачання - встановлений водомір. Листом за вих. № 282 від 22.10.2007 КП «ПРЄЖО № 13» підтвердило факт відсутності у нежитлових приміщеннях № А-5, підвальне приміщення 155, приміщення 157 (V, VI), приміщення 153, розташованих житловому будинку по пр. Леніна, 153 у м. Запоріжжя, гарячого водопостачання та центрального опалення, у зв'язку з чим ПФ «РАМЗІ» надано згоду на розгляд питання щодо можливості встановлення автономного опалення у вказаних приміщеннях. Акт-розрахунок від 25.12.2008 підтверджує пуск газу у приміщення КБО ПФ «РАМЗІ» по пр. Леніна, 153 та зазначає про факт прийняття, у тому числі, в якості опалювального приладу котла «Феролі». Актом Концерну «МТМ» від 15.08.2023 за наслідками обстеження системи теплопостачання та ГВП ПФ «РАМЗІ» по пр. Леніна, 153 було встановлене, що нежитлові приміщення ПФ «РАЗМІ» розташовані у підвальному поверсі 5-ти поверхового житлового будинку по пр. Соборний, 153 використовуються під бари-кафе та допоміжні складські приміщення. Загальна площа приміщень ПФ «РАМЗІ» складає 1144,4 м2 згідно витягу з державного реєстру. За результатами обстеження встановлено: нежитлові приміщення ПФ «РАМЗІ» обладнано індивідуальним (автономним) опаленням згідно наданих споживачем документів. Таким чином, наведені докази підтверджують факт наявності у приміщеннях ПФ «РАМЗІ» індивідуального (автономного) опалення. Саме даний факт був та є підставою для прийняття правлінням ОСББ «Соборний 153/12» ряду рішень для того, щоб обґрунтовано вважати приміщенням, належні третій особі, приміщеннями з (індивідуальним) автономним опаленням, та такими, що не приймають участі у розподіліспожитої теплової енергії та загальнобудинкових потреб та незастосування показань вузлів комерційного обліку житлового будинку 153 по пр. Соборному до ПФ «РАМЗІ». Також третя особа просить суд прийняти до уваги, що на вимогу ПФ «РАМЗІ» кваліфікованими фахівцями зроблені розрахунки енергетичного балансу приміщень. Згідно висновку розрахунку енергетичного балансу приміщень за адресою: Запоріжжя, вул. Соборна, № 153, ПФ «РАМЗІ» підвалу та першого поверху літ. А-5, А-2 загальною площею 297,8 м2, приміщень V, VI, 157 підвалу житлового будинку, приміщень 155 надходження тепла від встановленого електроустаткування перевищує витрату тепла через огороджувальні конструкції та нагрівання вентиляційного повітря, при проектній експлуатації приміщень ПФ «РАМЗІ» не відбувається споживання теплової енергії із суміжних приміщень будівлі та не погіршуються умови життя мешканців житлового будинку, відсутня передача тепла із суміжних приміщень житлового будинку до приміщень ПФ «РАМЗІ». Дані висновки свідчать про те, що приміщення, які знаходяться у багатоповерховому житловому будинку та використовуються ПФ«РАМЗІ» ніяким чином не споживають теплову енергію, що постачає Концерн «Міські теплові мережі», ПФ «РАМЗІ» не є споживачем тепла, що додатково свідчить про правомірність та справедливість прийнятих правлінням ОСББ рішень. Крім того, третя особа вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вимогами у цій справі, а тому наявні підстави для застосування судом наслідки пропуску такого строку. З урахуванням викладеного, тертя особа вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом.
06.11.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла Заява (вх. № 21685/08-08/24 від 06.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант», м. Запоріжжя, про залучення до участі у справі № 908/2360/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету пору, на стороні позивача. Подана заява мотивована тим, що ТОВ «Елегант» є власником нежитлового приміщення, яке розташоване в будинку № 153 по пр. Соборному в м. Запоріжжя, сплачує плату за опалення своїх приміщень. ТОВ «Елегант» має наміри щодо оскарження в суді незаконних рішень статутних органів ОСББ «Соборний 153/12». Таким чином, ТОВ «Елегант» вважає, що рішення суду у справі № 908/2360/24 може вплинути на його права та обов'язки щодо сторін у справі.
Розглянувши подане ТОВ «Елегант» клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи та дослідивши матеріали справи № 908/2360/24, суд відмовляє в задовленні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Тобто, норми інституту третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах і які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.
В той же час, клопотання ТОВ «Елегант» про вступ у справу № 908/2360/24 в якості третьої особи без самостійних вимог не містить достатнього обґрунтування, в т.ч. викладу фактичних обставин з посиланням на докази того, яким саме конкретним чином задоволення позову або відмова в задоволенні позову позивача до відповідача у справі № 908/2360/24 буде впливати на права та обов'язки ТОВ «Елегант» щодо сторін даної справи. При цьому, якщо ТОВ «Елегант» вважає, що діями або рішеннями сторін у справі № 908/2360/24 порушені його права або охоронювані законом інтереси, то Товариство має право на захист своїх прав та інтересів в суді шляхом подання відповідного самостійного позову.
Враховуючи наведені норми, суд відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ «Елегант» про вступ у справу № 908/2360/24 в якості третьої особи, оскільки наявність обставин, передбачених ст. 50 ГПК України, у справі не вбачається.
Крім того, як зазначав Верховний Суд в постанові від 30.01.2019 у справі № 912/2185/1619 принцип процесуальної економії господарського судочинства - це загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.
Залучення до участі у справі третіх осіб без достатніх правових підстав буде суперечити вказаним принципам пропорційності та процесуальної економії.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, суд
Петренко Олександр Олексійович (позивач у даній справі) на підставі Свідоцтва на право власності № 1530 від 30.09.1997, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, є власником житлового приміщення (квартира) № 100, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний (кол. Леніна), будинок 153, загальна площа приміщення 121,6 кв.м.
Сторонами по справі зазначений факт не заперечується.
У вказаному будинку створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12» (відповідач 1 у справі).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.06.2016 внесено запис щодо державної реєстрації юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», з місцезнаходженням: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний/вул. Сталеварів, буд. 153/12.
Також як свідчать матеріали справи відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (Інформаційні довідки № 396633056, № 396631726 від 26.09.2024 і № 397666674 від 03.10.2024) Приватна фірма «РАМЗІ» (третя особа у справі) є власником: нежитлового приміщення цокольного поверху літ. А-5, приміщення 155, загальною площею 390,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1332897123101); нежитлового приміщення підвалу та першого поверху літ. А-5, А-2, приміщення 159, загальною площею 297,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1218884023101); нежитлового приміщення (кафе, офіс), літ. А-5, приміщення 158, загальною площею 141,7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1561387523101).
Як встановлено судом, 15.12.2016 засіданням правління ОСББ «Соборний 153/12» у складі 6-х членів правління, обраних Установчими Зборами ОСББ «Соборний 153/12», прийнято рішення правління по пункту 3 порядку денного, оформлене протоколом № 3 від 15.12.2016, яким вирішено приміщення літ.А-5 № V, VI, 157, яке належить ПФ «РАМЗІ», вважати приміщенням з (індивідуальним) автономним опаленням та таким, що не приймає участь у розподілі спожитої теплової енергії та загально будинкових потреб. Показання вузлів комерційного обліку першого введення (1-4 під'їзди) житлового будинку АДРЕСА_2 до ПФ «РАМЗІ» не застосовувати.
Протокол № 3 від 15.12.2016 засідання правління ОСББ «Соборний 153/12» підписаний головуючим Нестеровим С.Ф. та секретарем Алейнік О.В.
08.05.2017 засіданням правління ОСББ «Соборний 153/12» у складі 6-х членів правління, обраних Установчими Зборами ОСББ «Соборний 153/12», прийнято рішення правління по пункту 2 порядку денного, оформлене протоколом № 4 від 08.05.2017, яким вирішено приміщення літ. А-5 № 159, яке належить ПФ «РАМЗІ», вважати приміщенням з (індивідуальним) автономним опаленням та таким, що не приймає участь у розподілі спожитої теплової енергії та загально будинкових потреб. Показання вузлів комерційного обліку другого введення (5-9 під'їзди) житлового будинку АДРЕСА_3 до ПФ «РАМЗІ» не застосовувати.
Протокол № 4 від 08.05.2017 засідання правління ОСББ «Соборний 153/12» підписаний головуючим Нестеровим С.Ф. та секретарем Алейнік О.В.
15.12.2020 засіданням правління ОСББ «Соборний 153/12» у складі 10-х членів правління, обраних Установчими Зборами ОСББ «Соборний 153/12», прийнято рішення правління по пункту 1 порядку денного, оформлене протоколом № б/н від 15.123.2020, яким вирішено нежитлове приміщення, яке належить ПФ «РАМЗІ», вважати приміщенням з (індивідуальним) автономним опаленням та таким, що не приймає участь у розподілі спожитої теплової енергії та загально будинкових потреб. Показання вузлів комерційного обліку другого введення (5-9 під'їзди) житлового будинку АДРЕСА_3 до ПФ «РАМЗІ» не застосовувати.
Протокол № б/н від 15.12.2020 засідання правління ОСББ «Соборний 153/12» підписаний головуючим Нестеровим С.Ф. та секретарем Алейнік О.Н.
Судом встановлено, що на підставі вказаних рішень правління ОСББ «Соборний 153/12», оформлених протоколами засідання правління ОСББ «Соборний 153/12» № 3 від 15.12.2016, № 4 від 08.05.2017 і № б/н від 15.12.2020, Концерном «Міські теплові мережі» (відповідачем 2 у справі) не здійснюється нарахування плати за теплопостачання у приміщення, які належать ПФ «РАМЗІ» та за період з 01.11.2021 по 01.04.2023 виконаний перерахунок нарахувань за теплову енергію ПФ «РАМЗІ».
Позивач - ОСОБА_1 - не погоджуючись з прийнятими рішеннями правління ОСББ «Соборний 153/12», оформленими протоколами засідання правління ОСББ «Соборний 153/12» № 3 від 15.12.2016, № 4 від 08.05.2017 і № б/н від 15.12.2020, звернувся до суду з позовом у даній справі.
Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що вказані оспорювані рішення прийняті неповноважними органом, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та положень п. 3 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Соборний 153/12» вищим органом управління Об'єднання, який уповноважений вирішувати питання, що стосуються майнових інтересів всіх співвласників, є загальні збори, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання. Крім того, зазначені протоколи, якими оформлені оспорювані рішення, складені з порушенням вимог законодавства, так як в них не зазначено які саме члени правління присутні, які документи були надані правлінню для вивчення при прийнятті рішень, якими нормативними актами керувалися члени правління при прийнятті рішень, хто був ініціатором прийняття цих рішень. Позивач також вважає, що правління ОСББ «Соборний 153/12» не мало право приймати рішення щодо звільнення ПФ «РАМЗІ» від сплати за опалення будинку, оскільки це питання стосується майнових інтересів всіх співвласників, погіршує умови використання майна та умови проживання співвласників, які змушені сплачувати збільшену частку вартості наданої Концерном «МТМ» послуги з опалення будинку.
Отже, позивач стверджує, що оскаржуваними рішеннями порушені його майнові права, оскільки виключення належних ПФ «РАМЗІ» приміщень з розподілу плати за спожиту теплову енергію та загально будинкових потреб, а отже звільнення ПФ «РАМЗІ» від сплати за теплову енергію, збільшує грошові зобов'язання позивача.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Законом, що визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язку щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, є Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, чинній станом на час складання спірного протоколу).
Відповідно до статті 1 наведеного Закону об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За змістом ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Отже, Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено таке: назва і місцезнаходження об'єднання; мета створення, завдання та предмет діяльності об'єднання; статутні органи об'єднання, їхні повноваження та порядок формування; порядок скликання та проведення загальних зборів; періодичність проведення зборів; порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них; перелік питань, для вирішення яких потрібна кваліфікована більшість голосів; джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання; порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об'єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат; перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників; права і обов'язки співвласників; відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів; порядок внесення змін до статуту; підстави та порядок ліквідації, реорганізації (злиття, поділу) об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з цим. Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов'язковим.
У відповідності до викладених приписів законодавства 03.06.2016 рішенням установчих зборів ОСББ «Соборний 153/12», оформленим протоколом № 1 від 03.06.2016, затверджено статут ОСББ «Соборний 153/12».
Частинами 1-9 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Частинами 17-20 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. До компетенції правління відноситься: підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
Як вбачається зі Статуту ОСББ «Соборний 153/12» органами управління Об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. (п. 1 розділ ІІІ Статуту)
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Соборний 153/12» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.
Пунктом 3 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Соборний 153/12» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належать: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 200 тисяч гривень, а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірі внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Як зазначено в п. 12 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Соборний 153/12» виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об'єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених Статутом.
Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Соборний 153/12» порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням в праві в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів. Загальні збори делегують повноваження правлінню щодо припинення повноважень члена правління.
Згідно п. 14 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Соборний 153/12» до компетенції правління належать: підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством; розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
Засідання правління проводяться не менше ніж один раз на три місяці, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів. Кожен член правління має на засіданні правління один голос та не має права передоручати своє право брати участь у засіданнях та голосувати іншими способами. Рішення правління приймається більшістю голосів від загальної кількості членів правління, якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів об'єднання. Засідання правління скликається його головою або не менш як третиною членів правління. Рішення правління викладаються у протоколі засідання правління із зазначенням кожним з членів правління результату свого голосування («за» або «проти»), засвідченого власноручним підписом. (п. 14 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Соборний 153/12»)
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд погоджується з доводами відповідача 1, що питання, які вирішені оскаржуваними рішеннями правління ОСББ «Соборний 153/12», оформлені протоколами засідання правління ОСББ «Соборний 153/12» № 3 від 15.12.2016, № 4 від 08.05.2017 і № б/н від 15.12.2020, про виключення нежитлових приміщень, що належать ПФ «РАМЗІ», із централізованого обліку теплопостачання, не відноситься до виключної компетенції загальних зборів ОСББ «Соборний 153/12», а тому відсутні підстави стверджувати, що правління в цьому питання вийшло за межі своїх повноважень.
При цьому, позивачем не наведено належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, та аргументів на спростування цих доводів.
В даному випадку суд вважає слушними аргументи відповідача 1, що правління ОСББ «Соборний 153/12» приймало рішення з питань діяльності ОСББ та в інтересах його співвласників, яким, в тому числі, є і ПФ «РАМЗІ».
Вирішуючи спір у даній справі судом враховано, що матеріалами справи доведено, що нежитлові приміщення літ. А-5 № У, VI, 157, літ. А-5 № 159, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 153/12, що належать ПФ «РАМЗІ», відносяться до категорії неопалювальних, у цих приміщеннях ПФ «РАМЗІ» встановлено автономне опалення, яке не залежить від центрального теплопостачання.
В свою чергу, позивачем не наведено доказів, які б спростовували цей факт.
З огляду на викладене, суд зауважує, що рішення про виключення нежитлових приміщень, що належать ПФ «РАМЗІ», із централізованого обліку теплопостачання, які оформлені протоколами засідання правління ОСББ «Соборний 153/12» № 3 від 15.12.2016, № 4 від 08.05.2017 і № б/н від 15.12.2020, не суперечать приписам Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та вимогам статуту ОСББ «Соборний 153/12».
Доводи позивача про те, що протоколи № 3 від 15.12.2016, № 4 від 08.05.2017 і № б/н від 15.12.2020, якими оформлені оспорювані рішення, складені з порушенням вимог законодавства, так як в них не зазначено які саме члени правління присутні, які документи були надані правлінню для вивчення при прийнятті рішень, якими нормативними актами керувалися члени правління при прийнятті рішень, хто був ініціатором прийняття цих рішень, судом відхиляються, так як позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних обставин та не наведено конкретних норм законодавства та положень Статуту ОСББ «Соборний 153/12», які, на думку позивача, порушені в даному випадку.
При вирішенні спору у цій справі суд вважає за необхідне прийняти до уваги, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств у своїй діяльності, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об'єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 914/2547/21 зазначив, що розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так й інших співвласників ОСББ. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників
Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі № 918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.
Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з'ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема в постановах від 16.08.2023 у справі № 904/1711/22 і від 18.120.2023 у справі № 924/1225/21, суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
Частина 1 ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (п. 5.6 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20).
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (п. 119 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (п.120 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).
У цій справі позивач не довів які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваними рішеннями. Більш того, позивачем не доведено, що скасування судом оскаржуваних ним рішень призведе до поновлення його прав, оскільки в будь-якому разі скасування оскаржуваних рішень не призведе автоматично до включення належних ПФ «РАМЗІ» нежитлових приміщень до централізованої системи теплопостачання, оскільки ці правовідносини регулюються в іншій правовій площині та це питання не може бути вирішено судом при розгляду спору у справі № 908/2360/24.
З урахуванням вище наведеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № 3 від 15.12.2016, в частині пункту 3 порядку денного; про визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № 4 від 08.05.2017, в частині пункту 2 порядку денного; про визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № б/н від 15.12.2020, в частині пункту 1 порядку денного.
Стосовно вимоги про зобов'язання Концерн «Міські теплові мережі» здійснити перерахунок вартості наданої послуги ПФ «РАМЗІ» з опалення нежитлових приміщень загальною площею 1140,30 кв.м. за періоди опалення, починаючи з 2006 року по теперішній час, суд вваж є за необхідне вказати на наступне.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Слід зазначити, що оспорювання правильності нарахування плати за постачання теплової енергії чи за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими) чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі в разі пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 по справі № 591/5619/17, постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 462/5889/16-ц.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/931/20.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не спростовано позивачем належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, належні ПФ «РАМЗІ» нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_3 у встановленому законом порядку визнанні такими, що є неопалювальними.
При цьому наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що третьої особою (ПФ «РАМЗІ») виконано всі вимоги процедури про встановленню автономного опалення в належних їй нежитлових приміщеннях в будинку № 153 по пр. Соборному в м. Запоріжжя, про що свідчать, зокрема, рішення Орджонікідзевської районної адміністрації № 19 від 26.09.2007 про надання ПФ «РАМЗІ» дозволу на улаштування автономного теплопостачання за адресою: пр. Леніна (на теперішній час - Соборний), 153, приміщення № А-5: підвал прим. 155, підвал прим. 157 (V, VI), підвал прим. 159 за умовами додержання певних умов; виготовлена ПФ «РАМЗІ» проектна документація на індивідуальне (автономне) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО та ГВП, погоджена з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення автономної системи опалення та рішення постійно діючої міжвідомчої комісії при Запорізькій міській раді щодо відключення нежитлового приміщення по пр. Соборному, 153 від мереж ЦО та надання згоди на влаштування автономного теплопостачання. (Зазначена постійно діюча міжвідомча комісія при Запорізькій міській раді створювалася згідно наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005, яким затверджений Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання).
Крім того, судом приймається до уваги, що проектною документацією на проведення реконструкції приміщень, що належать ПФ «РАМЗІ», визначено встановлення індивідуальної системи опалення. У розділі 4. «Санітарно-технічна частина» пункт 4.2. «Опалення» визначав в якості джерела теплозабезпечення системи водяного опалення нежитлового приміщення підвалу V (Літ. А-5) приміщення підвалу VI (Літ. А-5), приміщення підвалу 157 (Літ. А-5) по пр. Леніна, 153, приміщення підвалу 159 (Літ. А-5) по пр. Леніна, 153 є два опалювальні водогрійні електричні настінні котли. Аналогічні дані містить пояснювальна записка робочого проекту реконструкції нежитлового приміщення під кафе-бар по пр. Леніна, 153 у м. Запоріжжя.
Актом Концерну «МТМ» від 15.08.2023 за наслідками обстеження системи теплопостачання та ГВП ПФ «РАМЗІ» по пр. Соборному, 153 було встановлене, що нежитлові приміщення ПФ «РАЗМІ» розташовані у підвальному поверсі 5-ти поверхового житлового будинку по пр. Соборний, 153 використовуються під бари-кафе та допоміжні складські приміщення. За результатами обстеження встановлено: нежитлові приміщення ПФ «РАМЗІ» обладнано індивідуальним (автономним) опаленням згідно наданих споживачем документів.
Таким чином, наведені докази підтверджують факт наявності у приміщеннях ПФ «РАМЗІ» індивідуального (автономного) опалення.
Саме даний факт був та є підставою для прийняття правлінням ОСББ «Соборний 153/12» ряду рішень для того, щоб обґрунтовано вважати приміщенням, належні третій особі, приміщеннями з (індивідуальним) автономним опаленням, та такими, що не приймають участі у розподіліспожитої теплової енергії та загальнобудинкових потреб та незастосування показань вузлів комерційного обліку житлового будинку АДРЕСА_3 до ПФ «РАМЗІ».
Концерном «МТМ» при здійсненні нарахувань за послугу теплопостачання по будинку № 153 по пр. Соборний в м. Запоріжжя враховані проведена ПФ «РАМЗІ» процедура щодо забезпечення належного їй нежитлового приміщення тепловою енергією від індивідуального джерела встановленого у ньому та надані ОСББ «Соборний 153/12» витяги з протоколів засідання правління, якими ухвалено, що приміщення ПФ «РАМЗІ» вважаються приміщеннями з (індивідуальним) автономним опаленням та такими, що не приймають участі у розподілі спожитої теплової енергії та загальнобудинкових потреб, у зв'язку із чим належні ПФ «РАМЗІ» приміщення визнані Концерном «МТМ» приміщеннями з індивідуальним опаленням та за період з 01.11.2021 по 01.04.2023 виконаний перерахунок нарахувань за теплову енергію ПФ «РАМЗІ».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач не довів підстав для зобов'язання Концерн «Міські теплові мережі» здійснити перерахунок вартості наданої послуги ПФ «РАМЗІ» з опалення нежитлових приміщень загальною площею 1140,30 кв.м. за періоди опалення, починаючи з 2006 року по теперішній час.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 ГПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПКУкраїни належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 07.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цілому.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Стосовно доводів відповідача 1 та третьої особи про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з позовом у цій справі, суд зазначає наступне.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. На це звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 по справі № 755/13805/16-ц.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
За таких обставин, з огляду на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, питання про застосування наслідків спливу строку позовної давності судом не розглядається.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За встановлених судом фактичних обставин суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Заперечення відповідачів 1 і 2 та третьої особи на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище наведене, в задоволенні позову відмовляється повністю.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», м. Запоріжжя і до Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № 3 від 15.12.2016, в частині пункту 3 порядку денного; про визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № 4 від 08.05.2017, в частині пункту 2 порядку денного; про визнання протиправним та скасування рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 153/12», оформлене протоколом № б/н від 15.12.2020, в частині пункту 1 порядку денного, та про зобов'язання Концерн «Міські теплові мережі» здійснити перерахунок вартості наданої послуги ПФ «РАМЗІ» з опалення нежитлових приміщень загальною площею 1140,30 кв.м. відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 25» грудня 2024 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.