ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/81-47/43111.11.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-Дизайн»
До Закритого акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій»
Про визнання заборгованості безпідставно нарахованою, повернення 17 190,00
грн. безпідставно нарахованої заборгованості
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача не з'явився;
Від відповідача Берт М.С. -представник за довіреністю.
Позов заявлено про визнання заборгованості в сумі 17 190,00 грн. безпідставно нарахованою та стягнення вказаної суми з відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 № 20/81 було повністю задоволено позов.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 № 20/81 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010 № 20/81 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 № 20/81 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 - скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.
Згідно резолюції Заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 20/81 передано на новий розгляд судді Станіку С.Р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 суддею Станіком С.Р. було прийнято до нового розгляду справу за позовом ТОВ «АРТ-Дизайн»до ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», справі присвоєно № 20/81-47/431 та призначено розгляд справи на 26.10.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 розгляд справи відкладено до 11.11.2010.
Позивач в судове засідання 11.11.2010 представників не направив, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім в даному судовому засіданні.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач був обізнаний та належним чином повідомлений за адресою свого місцезнаходження про наявність судового спору та розгляд справи, не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду спору та наявність пояснень позивача, заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає і відхиляється судом як необґрунтоване.
В минулому судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення по суті спору, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем було безпідставно сплачено відповідачу згідно виставленого останнім рахунку суму у розмірі 17 179,00 грн. за оплату за отримане ІТ-обладнання, інші товари та послуги в системі LeaseIT, а тому позивач просив суд визнати зазначену суму безпідставно нарахованою відповідачем і стягнути її з відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2010 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що 03.11.2008 відповідач направив позивачу рахунок № 1000002953 зі сплати за отримане ІТ-обладнання, інші товари та послуги в системі LeaseIT на суму 5379,24 грн. (тобто збільшений з урахуванням зміни курсу НБУ долара США) за розрахунковий період 01.10.2008-31.10.2008. В рахунку було вказано, що проіндексовано у зв'язку з виходом курсу НБУ долара США з (4,5540-53460 грн./дол.). Коефіцієнт індексації у встановленому рахунку співвідношенню курсу НБУ долара США станом на дату виставлення рахунку (5,7888 в рахунку за листопад 2008 току) та відповідного курсу на дату угоди. Остаточний розрахунок коефіцієнту індексації проводиться у відповідності з курсом НБУ долара США, який встановлено на день фактичного здійснення платежу. У відповідності до п. 6.6, п. 6.5. Правил, фактично рахунок вважається надісланим та отриманим, у зв'язку з тим, що позивач не повідомив відповідача про те що він не отримував рахунок. Таким чином, розраховуючи суму для повної оплати залишкової вартості обладнання, позивач мав врахувати індексацію відносно курсу НБУ станом на листопад 2008 року, чого ним здійснено не було.
В судовому засіданні 11.11.2010 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
21.03.2008 між ТОВ Фірма "Елікс Центр" (який діяв на підставі довіреності виданої ЗАТ "Лізинг інформаційних технологій" від 19.09.07 та є постачальником обладнання та ТОВ «АРТ-Дизайн», як клієнтом, було укладено договір № 08032101 про отримання ІТ- обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІТ, згідно якого позивач, як клієнт, зобов'язався приймати участь в системі LeaseІТ, зокрема отримати обладнання та інші товари від постачальника, а також отримати послуги на умовах, визначених обраним ним пакетом LeaseІТ, а відповідач -на підставі його заявки забезпечити йому передачу товарів (ІТ- обладнання, запасних частин, комплектуючих, витратних матеріалів, тощо).
Умовами договору № 08032101 від 21.03.2008 сторони погодили, що порядок отримання обладнання, інших товарів та послуг клієнтом визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів і послуг клієнтами системи LeaseІТ, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2), клієнт сплачує на користь оператора LeaseІТ платежі згідно з пакетом LeaseІТ та цим договором, на підставі рахунку оператора LeaseІТ в строк до 20 числа поточного місяця, розрахунки здійснюються в гривнях (п.3.1).
У договорі № 08032101 від 21.03.2008 зазначено, що позивач ознайомився з Правилами отримання обладнання, інших товарів і послуг клієнтами системи LeaseІТ, зміст правил є зрозумілим для позивача і він погоджується дотримуватись зазначених правил.
Як встановлено судом, позивачем було обрано пакет LeaseІТ Базовий-1, згідно якого платіж при отриманні обладнання складає 30 % від вартості обладнання; термін виплати -1 рік; виплата залишку вартості обладнання -щомісяця рівними частинами; кількість платежів (крім платежу при отриманні обладнання) -12; вид договору -фінансовий лізинг; сплата комісії за надання фінансування -у повному розмірі включено до складу платежу при отриманні обладнання; вартість пакету (комісія за надання фінансування) -15% за рік від вартості обладнання; обладнання, що може бути отримане -будь-яке вартість якого більше 1 000 грн. та гарантійних термін не менше 1 року.
Згідно Акту переходу права власності № 09072201 від 23.07.2009, на підставі вказаного договору 26.03.2008 позивач отримав у лізинг з терміном виплати 12 місяців багатофункціональний пристрій Canon CLC 2620 загальною вартістю 66 250,02 грн. з щомісячним платежем 4 692,71 грн.
Відповідачем для долучення до матеріалів справи додано рахунки зі сплати платежів за отримане ІТ-обладнання, інші товари і послуги в системі LeaseІТ, а саме: № 1000003480 від 03.08.2009 на суму 1,13 грн. (який оплачено позивачем), № 1000003426 від 01.07.2009 на суму 16 332,09 грн. (який позивачем не оплачено), № 1000003371 від 01.06.2009 на суму 14 804,60 грн. (який позивачем не оплачено), № 1000003314 від 01.05.2009 на суму 13 602,70 грн. (який позивачем не оплачено), № 1000003256 від 01.04.2009 на суму 11 763,82 грн. (який позивачем не оплачено), № 1000003194 від 01.03.2009 на суму 10 694,38 грн. (який позивачем не оплачено), № 1000003178 від 01.02.2009 на суму 3 217,43 грн. (який позивачем не оплачено), а також, рахунки, які позивачем оплачені, а саме: № 1000002953 від 03.11.2008 на суму 5 379,24 грн., № 1000002875 від 01.10.2008 на суму 4 692,71 грн., № 1000002794 від 01.09.2008 на суму 4 692,71 грн., № 1000002715 від 01.08.2008 на суму 4 692,71 грн., № 1000002630 від 01.07.2008 на суму 4 692,71 грн., № 1000002541 від 01.06.2008 на суму 4 692,71 грн., № 1000002450 від 01.05.2008 на суму 4 692,71 грн., № 1000002358 від 01.04.2008 на суму 4 692,71 грн.
Згідно повідомлення відповідача від 01.10.2008 № 22000101 за розрахунковий період з 01.09.2008 -30.09.2008, згідно якого відповідач повідомив позивача, що на підставі до п. 1.2 договору № 08032101 від 21.03.2008 та п. 6.12 правил отримання ІТ- обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseІТ буде проведено збільшення розміру наступних місячних платежів за надане у фінансовий лізинг комп'ютерного обладнання.
11.03.2009 відповідачем на адресу позивача виставлено претензію № 636, в якій відповідач повідомляв позивача про те, що прострочена заборгованість позивача за договором № 08032101 від 21.03.2008 станом на 11.03.2009 становить 3 217,43 грн., яку просив погасити, перерахувавши на відповідний рахунок.
15.04.2009 відповідачем на адресу позивача виставлено претензію № 784, в якій відповідач повідомляв позивача про те, що станом на 15.04.2009 прострочена заборгованість позивача за договором № 08032101 від 21.03.2008 складає 10 694,38 грн., у тому числі прострочена заборгованість більше 30 днів 3 217,43 грн., що стало підставою для звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису.
23.04.2009 відповідачем на адресу позивача направлено лист № 798, в якій відповідач повідомляв позивача про наявність непогашеної заборгованості за договором № 08032101 від 21.03.2008 в сумі 13 014,51 грн., яку просив погасити до 30.04.2009.
Як зазначав позивач у позові, у жовтні 2008 року він отримав повідомлення про підвищення з наступного місяця лізингових платежів, в зв'язку з чим 26.11.08 сплатив всі лізингові платежі на загальну суму 18 770,84 грн., а у квітні 2009 року отримав повідомлення № 784 про наявність боргу в сумі 12 426,32 грн.
21.04.2009 ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 223 від 15.04.09, було відкрито виконавче провадження по поверненню багатофункціонального пристрою Canon CLC 2620 загальною вартістю 66 250,02 грн. ЗАТ "Лізинг інформаційних технологій".
Як зазначав позивач у позові, для недопущення вилучення у нього об'єкту лізингу ним було сплачено виставлений відповідачем рахунок № 1000003426 від 01.07.2009 в сумі 17 190 грн., що підтверджується наявними в справі банківськими виписками, проте вважаючи вказані грошові кошти безпідставно сплаченими, позивач просив визнати суму заборгованості в розмірі 17 190 грн. безпідставно нарахованою та стягнути її з відповідача.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 808 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавця на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).
Згідно з Правилами отримання обладнання, інших товарів і послуг клієнтами системи LeaseІТ, зокрема з розділом «Порядок розрахунків та платежів», визначено наступний порядок розрахунків.
Згідно пункту 6.2 Правил, строк, протягом якого клієнт повинен сплачувати платежі за отримане ІТ- обладнання та оплачувати вартість інших отриманих товарів та послуг, а також кількість таких платежів, визначається обраним Пакетом LeaseІТ. Строк, протягом якого клієнт повинен сплачувати платежі, починається з дня передачі обладнання клієнту, і закінчується в останній день останнього календарного місяця встановленого Пакетом LeaseІТ строку.
Пунктом 6.4 Правил встановлено, що клієнт самостійно розраховує суму належних до сплати платежів за поточний місяць та оплачує їх у відповідності та на підставі договору, накладної-вимоги та обраного клієнтом Пакету LeaseІТ.
Відповідно до пункту 6.5 Правил, Оператор LeaseІТ щомісячно інформує та надсилає рахунки клієнту для інформування клієнта про розмір сум належних до сплати у відповідному місяці. Неотримання рахунку не звільняє клієнта від зобов'язань щодо своєчасної оплати платежів. Оператор LeaseІТ не несе відповідальності за недоставку або несвоєчасну доставку рахунків поштою.
Пунктом 6.6 Правил визначено, що розрахунковий період становить 1 календарний місяць. Оплата платежів здійснюється до 20 числа поточного місяця. Якщо до 15 числа поточного місяця рахунок не надійшов клієнтові, він повинен повідомити про це оператора LeaseІТ або самостійно розрахувати суму платежу. Якщо клієнт, якому не надійшов рахунок, не повідомив про це оператора LeaseІТ, він вважається таким, що отримав рахунок.
Згідно з пунктом 6.12 Правил, у випадку суттєвих змін встановленого НБУ курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, оператор LeaseІТ залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового поточного платежу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, розглянувши вимогу позивача про вимог позивача про визнання заборгованості в сумі 17 190,00 грн. безпідставно нарахованою, дійшов висновку, що провадження в справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах з огляду на наступне.
Відповідно до норм ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі:1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Таким чином, предметом позову має бути матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами по справі, зокрема, підписання актів приймання-здачі виконаних підрядних робіт, зобов'язання прийняття робіт, встановлення фактів. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав або обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову. Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підлягає розгляду і вирішенню господарськими судами.
За таких обставин, провадження в справі в частині вимоги позивача про визнання заборгованості в сумі 17 190,00 грн. безпідставно нарахованою - підлягає припиненню на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах.
Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 17 190,00 грн. заборгованості, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, перші 8 лізингових платежів позивач сплатив вчасно та у передбаченому умовами договору розмірі, а 9-й платіж мав бути сплаченим до 20.12.2008, що не заперечувалось і сторонами спору. Користуючись правом, наданим п.1.2 договору та п.6.12 Правил, відповідно до яких, у випадку суттєвих змін встановленого НБУ курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, відповідач залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється позивача в рахунку на оплату чергового поточного платежу, відповідач збільшив розмір лізингових платежів про що було направлено повідомлення № 22000101 від 01.10.2008 та рахунок №1000002953 від 03.11.2008.
26.11.2008 року отримавши від відповідача повідомлення № 22000101 від 01.10.2008 про збільшення розміру наступних лізингових платежів, позивач достроково сплатив 9-12 лізингові платежі в сумі 18 770,84 грн., виходячи з розміру вартості обладнання, що існував до виставлення рахунку №1000002953 від 03.11.2008. Поряд з цим, позивачем були сплачені 17 190,00 грн., які донараховані відповідачем відповідно до п.1.2 договору та п.6.12 Правил у зв'язку з збільшенням вартості придбаного обладнання внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні.
Як встановлено судом, пунктом п.6.6 Правил визначено, якщо до 15 числа поточного місяця рахунок відповідача про сплату сум платежів не надійшов позивачу, останній повинен повідомити про це оператора LeaseІТ (відповідача) або самостійно розрахувати суму платежу, а якщо позивач, якому не надійшов рахунок, не повідомив про це оператора LeaseІТ, він вважається таким, що отримав рахунок. Отже, у випадку неотримання позивачем рахунку, він набуває прав самостійного визначення сум лізингових платежів лише після повідомлення відповідача про те, що рахунок у визначені п.6.6 Правил строки (до 15 числа поточного місяця) не надійшов. В іншому випадку, позивач зобов'язаний здійснювати оплату сум платежів вартості обладнання, придбаного в лізинг, у визначених відповідачем в рахунках сумах.
Таким чином, оскільки позивачем станом на момент вирішення спору не було надано суду доказів того, що він повідомляв відповідачу про те, що рахунок на сплату у визначені п.6.6 Правил строки (до 15 числа поточного місяця) не надійшов, а тому відповідачем з урахуванням п. 6.12 Правил правомірно нараховано відповідачу до сплати 17 190,00 грн. та виставлено зазначену суму до сплати у рахунках, направлених позивачу, які останній оплатив, зокрема погасивши у добровільному порядку, перерахувавши на рахунок позивача зазначені кошти.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем правомірно та згідно умов укладеного договору № 08032101 від 21.03.2008 та п. 6.6, 6.12 Правил нараховано відповідачу до сплати 17 190,00 грн., а тому підстави для стягнення з відповідача зазначеної суми, яка не є заборгованістю в розумінні вимог чинного законодавства і позивачем не наведено жодної норми в обґрунтування її стягнення, - відсутні, а отже і вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження в справі щодо вимоги про визнання заборгованості в сумі 17 190,00 грн. безпідставно нарахованою - припинити на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах.
2. В іншій частині позову - відмовити.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
Дата складання повного тексту рішення - 23.11.2010