ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/23122.11.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Реда”
про стягнення 47 124,23 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Воронюк Є.А. (довіреність № 049 від 25.10.2010 р.)
Від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Реда” (відповідач) про стягнення 47 124,23 грн. заборгованості за договором № 9.31Т купівлі-продажу від 16.09.2009 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 47 124,23 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/231 та призначено справу до розгляду на 01.11.2010 р. о 10:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.11.2010 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення документів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.11.2010 р., не з"явився, вимоги ухвали суду від 30.09.2010 р. не виконав.
Ухвалою суду від 01.11.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 22.11.2010 р. о 10:10 год.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.11.2010 р., надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 04.11.2010 р., відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, яка вказана позивачем в позовній заяві, а саме: 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 30-А.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 22.11.2010 р., повторно не з'явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 30.09.2010 р. та 01.11.2010 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/231 від 01.11.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 30-А (юридична адреса) та 03061, м. Київ, проспект Відрадний, 105, офіс 908 (фактична адреса).
Вищенаведені поштові відправлення повернулися на адресу суду з відмітками пошти “за зазначеною адресою не значиться ” та «за зазначеною адресою підприємство вибуло».
За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала у справі № 39/231 від 01.11.2010 р. вручені відповідачу належним чином.
За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/231 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 22.11.2010 р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.11.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
16.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Реда»(відповідач) було укладено договір № 9.31Т купівлі-продажу, відповідно до умов якого, позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар (будівельну опалубку), асортимент, кількість та ціна якого визначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), а відповідач приймає на себе зобов'язання прийняти товар та оплати його повну вартість в обумовлений договором строк.
Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість товару, що передається у власність відповідача складає 47 124,23 грн., в тому числі ПДВ 7854,04 грн.
Пунктами 3.2.-3.2.4. договору сторони визначили строк розрахунку за переданий товар, а саме:
- до 30.09.2009 р. відповідач зобов'язаний сплатити суму у розмірі 11 781,06 грн., в т.ч. ПДВ 1963,51 грн.;
- до 31.10.2009 р. відповідач зобов'язаний сплатити суму у розмірі 11 781,06 грн., в т.ч. ПДВ 1963,51 грн.;
- до 31.11.2009 р. відповідач зобов'язаний сплатити суму у розмірі 11 781,06 грн., в т.ч. ПДВ 1963,51 грн.;
- до 31.12.2009 р. відповідач зобов'язаний сплатити суму у розмірі 11 781,05 грн., в т.ч. ПДВ 1963,51 грн.
Документом, що засвідчує факт та обсяг передачі товару відповідачу є відповідна накладна або акт прийому-передачі, які вручаються позивачем відповідачу в момент фактичного відвантаження товару (п. 5.6. договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 р., але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.3. договору).
Позивач на виконання умов договору купівлі-продажу № 9.31Т від 16.09.2009 року передав відповідачу товар на загальну суму 47 124,23 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі товару (елементи опалубки) № ДК-000769 від 16.09.2009 р.
Наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі товару (елементи опалубки) № ДК-000769 від 16.09.2009 р. відповідачем підписаний, що свідчить про те, що відповідач не має жодних претензій до позивача щодо строків або якості переданого товару.
Однак, як зазначає позивач в своїй позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті переданого товару, що підтверджується актом прийому-передачі товару (елементи опалубки) № ДК-000769 від 16.09.2009 р., не виконав, внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем на загальну суму 47 124,23 грн.
За таких обставин, враховуючи пункти розділу 3 договору, станом на день подання позову до суду відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 47 124,23 грн.
Проте заборгованість у сумі 47 124,23 грн. відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вищенаведені умови договору № 9.31Т купівлі-продажу свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 47 124,23 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 471,24 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Реда» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 30-А; код ЄДРПОУ № 21511816; р/р № 26003500623101 в БФ ВАТ КБ «Експобанк»м. Київ, МФО 320467), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 20-а; код ЄДРПОУ № 30530955; п/р № 2600515493 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300335) 47 124,23 грн. (сорок сім тисяч сто двадцять чотири гривні 23 коп.) основного боргу, 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 24 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного рішення: 23.11.2010 р.