ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/30315.11.10
За позовом Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»
до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової
компанії «Оранта»
про відшкодування шкоди у сумі 6 749, 79 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
Від позивача Лелека Г.О. - представник за довіреністю від 25.05.2010 року;
Від відповідача не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 6 749, 79 грн.
Свої позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «ХДІ страхування»обґрунтовує тим, що 23.02.2010 року по проспекту Миру в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Мітсубісі Аутлендер, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1, автомобіля марки Мітсубісі Лансер, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2. та автомобіля марки Кіа, д/н НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_3 Автомобіль останнього був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «ХДІ страхування»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ХДІ страхування») на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 041-0129/09-04 від 27.04.2009 року. Відкритим акціонерним товариством «ХДІ страхування»було виплачено власнику автомобіля марки Кіа, д/н НОМЕР_4 страхове відшкодування. Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_1 була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», що підтверджується полісом № ВС/4496669.
У зв'язку з цим, Публічне акціонерне товариство «ХДІ страхування»звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 6 369, 79 грн. та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 380, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 05.10.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 05.10.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 08.11.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 08.11.2010 року подав докази витребувані ухвалою суду, проти позовних вимог заперечував та подав письмовий відзив, у якому зазначив, що згідно приписам ст. 37 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього закону документів. Відповідач зазначає, що позивач не виконав покладеного на нього законом обов'язку щодо подання передбачених законом заяви та доказів, відповідно відсутні правові підстави вважати, що між ним та відповідачем виникло зобов'язання, яке не виконане у встановленому порядку, що відповідачем по справі порушено або не визнано право, законні інтереси позивача, які він, відповідно до сю 1 ГПК України захищає в порядку позовного провадження.
08.11.2010 року Господарським судом міста Києва була оголошена перерва до 15.11.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання 15.11.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання 15.11.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району місто Києва № 8578357 про дорожньо-транспортну пригоду, яка видана 27.02.2010 року (вихідний лист № 331), вбачається, що 23.02.2010 року у м. Києві по проспекту Миру, 8, внаслідок порушення гр. ОСОБА_4. та гр. ОСОБА_5 правил дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Кіа Серато, д/н НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_3, автомобіля марки Мітсубісі Аутлендер, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Мітсубісі Лансер, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2.
Згідно постанови Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 3-1070/10 від 12.03.2010 року вбачається, що 23.02.2010 року близько 08 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1., керуючи автомобілем марки Мітсубісі Аутлендер, д/н НОМЕР_1, по проспекту Миру в м. Києві, не врахував дорожню обстановку, не переконався у безпеці руху, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль марки Кіа, д/н НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_3, чим порушив п.п. 12.1, 12.3 «Правил дорожнього руху України».
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 3-1070/10 від 12.03.2010 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. на користь держави.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Кіа Серато, д/н НОМЕР_4.
Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 041-0129/09-04 від 27.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «ХДІ страхування»та ТОВ «Мізол».
Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Відкритого акціонерного товариства «ХДІ страхування»16.03.2010 року було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження, матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Кіа Серато, д/н НОМЕР_3 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 6 369, 79 грн.
Як вбачається із акту № 041-073/10 від 31.03.2010 року Відкритим акціонерним товариством «ХДІ страхування»було прийнято рішення про виплату ТОВ «Мізол»11 338, 00 грн.
15.04.2010 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 11 338, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 973 від 15.04.2010 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб -автомобіль марки Мітсубісі Аутлендер, д/н НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Кіа Серато, д/н НОМЕР_3 належить ОСОБА_1
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки Мітсубісі Аутлендер, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.
Тому, гр. ОСОБА_1. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки Кіа Серато, д/н НОМЕР_3 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між гр. ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»укладено поліс № ВС/4496669 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіля марки Мітсубісі Аутлендер, д/н НОМЕР_1. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000, 00 грн., франшиза -0, 00 грн.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_5, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ТОВ «Мізол».
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»(правонаступник Відкритого акціонерного товариства «ХДІ страхування») виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»надало відзив до позовної заяви, у якому зазначило, що згідно приписам ст. 37 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього закону документів.
Відповідач зазначає, що позивач не виконав покладеного на нього законом обов'язку щодо подання передбачених законом заяви та доказів, відповідно відсутні правові підстави вважати, що між ним та відповідачем виникло зобов'язання, яке не виконане у встановленому порядку, що відповідачем по справі порушено або не визнано право, законні інтереси позивача, які він, відповідно до сю 1 ГПК України захищає в порядку позовного провадження.
Згідно п.п. 35.1., 35.2. зазначеного закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
У ході судового розгляду позивач у судовому засідання надав відповідну регресну вимогу до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»та докази її надсилання відповідачеві.
З повідомлення про вручення поштового відправлення № 09838635 вбачається, що зазначена регресна вимога була вручена представнику відповідача 05.10.2010 року.
Враховуючи вищезазначені норми закону, відповідач зобов'язаний був здійснити виплату до 05.11.2010 року.
Відповідно, на день винесення рішення наявні правові підстави для отримання позивачем страхового відшкодування з відповідача.
Згідно частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати за надані за договорами послуги відповідач до суду не надав.
Враховуючи зазначене, суд визнає пред'явлення даного позову до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у межах його фактичних витрат підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 6 369, 79 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг експерта у сумі 380, 00 грн.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Крім того, згідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоду. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність обов'язку компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою, оскільки витрати на проведення експертизи мають компенсуватися страховою компанією саме потерпілому за умови, якщо ним було замовлено та оплачено проведення відповідної експертизи.
Отже, враховуючи вищевикладене страховик повинен відшкодувати лише вартість оціненої шкоди майну відповідно до лімітів відповідальності страховика.
Беручи до уваги зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування оплату послуг експерта у сумі 380, 00 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»(03150, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Червоноармійська, 102; код ЄДРПОУ 22868348) страхове відшкодування у розмірі 6 369 (шість тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 96 (дев'яносто шість) грн. 26 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М.А.
дата підписання 19.11.2010 року