ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/28815.11.10
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альянс»
доТовариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»
простягнення 26 327, 76 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Шинкаренко О.О. -представник за довіреністю від 02.07.2010 року;
Від відповідача:Бігун О.І. -представник за довіреністю від 01.07.2010 року
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альянс»до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»про стягнення частки страхового відшкодування у сумі 26 327, 76 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 20.09.2010 року.
Представник позивача у судове засідання 20.09.2010 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.09.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 року відкладено розгляд справи на 04.10.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2010 року частково подав витребувані судом докази.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що заперечує проти позовних вимог, оскільки відповідач був повідомлений про настання страхового випадку вже після спливу строку зазначеного в п. 3.1.6 договору перестрахування.
Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року відкладено розгляд справи до 12.10.2010 року.
У судовому засіданні 12.10.2010 року оголошено перерву до 01.11.2010 року. Зобов'язано позивача надати письмові пояснення відносно нарахованих відсотків.
Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2010 року подав пояснення щодо нарахування частки страхового відшкодування перестраховика, відповідно до яких зазначив, що при розрахунку частки страхового відшкодування, відсотки округляються до сотих доль. При складанні ковер-нота відповідальність перестраховика вказано інформативно.
У судовому засіданні 01.11.2010 року оголошено перерву до 15.11.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.2010 року проти позову заперечував, просив суд у позов відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Альянс», назву якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альянс»(надалі - перестрахувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант»(надалі - перестраховик) укладено договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № 91/01-017/075 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого, предметом є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії ризиків, що взаємно передаються та приймаються сторонами на факультативній (необов'язковій) основі, а також основні взаємні права і обов'язки сторін, пов'язані з передачею та прийняттям ризиків в перестрахування або ретроцесію.
Відповідно до п. 1.2 договору кожна із сторін цього договору на добровільній основі передає іншій стороні в перестрахування та приймає від іншої сторони в перестрахування страховий ризик на умовах чинного законодавства України, цього договору та договору перестрахування (Ковер-ноту).
01.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Альянс»та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями Товариством з обмеженою відповідальністю «Кипарис»(надалі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 23.0004143.03, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб -Mercedes maybach 62, д.н. 77767 АВ.
02.08.2007 року на підставі ковер-нот № 1419-4 (надалі -ковер-нот) Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Альянс»передало в перестрахування Товариству з додатковою відповідальністю Страховій компанії «Альфа-Гарант»транспортний засіб -Mercedes maybach 62, д.н. 77767 АВ.
Згідно з п. 6 ковер-ноти застрахованими ризиками є пошкодження (знищення), втрати транспортного засобу внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди, протиправної дії третіх осіб, стихійного лиха, падіння дерев та інших предметів, нападу тварин, пожежі або вибуху, а також внаслідок таємного чи відкритого викрадення транспортного засобу.
Відповідно до п. 2 додатку до ковер-ноти визначено період перестрахування з 04 08 2007 року по 03.08.2008 року. Перестрахувальна премія становить 5 850, 00 грн. (п. 2 додатку до ковер-ноти).
Загальна відповідальність перестраховика становить 150 000, 00 грн. або 7,2% від страхової суми.
Відповідно до банківських виписок наявних в матеріалах справи, позивач сплатив перестрахувальну премію у повному обсязі.
13.05.2008 року зі застрахованим транспортним засобом Mercedes maybach 62, д.н. 77767 АВ відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого застрахованому автомобілю було завдано технічних пошкоджень.
За твердженням позивача, 14.05.2008 року він повідомив відповідача про настання страхового випадку, що підтверджується відміткою про отримання відповідачем повідомлення № 2870 від 13.05.2008 року та запропоновано відповідачу взяти участь в розслідуванні страхового випадку.
Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Mercedes maybach 62, д.н. 77767 АВ, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 363 643, 10 грн., що підтверджується рахунком СТО № 0000001252 від 23.01.2009 року.
15.12.2009 року було прийнято рішення виплатити страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 363 643, 10 грн. на підставі страхового акту № 23.48922.09.
22.12.2009 року позивач виплатив СП з ІІ ТОВ «Кипарис»страхове відшкодування в сумі 363 643, 10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 118 наявним в матеріалах справи.
Статтею 25 Закону України «Про страхування»передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що перестрахувальник зобов'язаний письмово сповістити перестраховика про настання випадку, що може бути визнаний страховим по перестрахованому ризику, протягом 5 (п'яти) робочих днів із моменту одержання інформації про настання такого випадку.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач порушив вищезазначену умову договору, оскільки він був повідомлений про настання страхового випадку лише 23.12.2009 року листом позивача № 1350.
Так, в матеріалах справи наявне повідомлення про настання страхового випадку № 2870 від 13.05.2008 року, відповідно до якого позивач стверджує, що повідомив відповідача про настання страхового випадку, оскільки на вказаному повідомленні міститься відмітка відповідача про його отримання.
Як встановлено судом, дана відмітка складається лише з вхідного номеру та дати, не підпису представника відповідача, ні печатки підприємства про отримання дане повідомлення не містить.
Однак, в ході розгляду справи позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем склалася практика, відповідно до яких позивач повідомлення передав відповідачеві наручно, а останній ставив на ньому лише вхідний номер кореспонденції та дату отримання без підписання чи скріплення печаткою.
На підтвердження зазначеного, позивач надав суду повідомлення № 3048 від 01.07.2008 року, № 2066 від 09.04.2008 року та № 1577 від 28.11.2007 року, по яким відповідачем було сплачені частки страхового відшкодування, хоча на вказаних повідомленням містились аналогічні відмітки до відмітки в повідомленні № 2870 від 13.05.2008 року, які складалися лише з вхідного номеру кореспонденції та дати отримання.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приймає повідомлення № 2870 від 13.05.2008 року як належний доказ повідомлення відповідача про настання страхового випадку по даній справі.
Заперечуючи проти факту отримання вищезазначеного повідомлення відповідач надав суду витяг з реєстру вхідної кореспонденції, відповідно до якого вбачається, що повідомлення про настання страхового випадку відповідач не отримував.
Якщо документи реєструються в журналах, то всі аркуші журналу повинні бути пронумеровані в правому верхньому куті, прошиті нитками, кінці яких виводять на останній аркуш. Їх заклеюють папером, який на 2-3 см більший ніж печатка. На ньому пишуть: «В даному журналі прошито, пронумеровано і скріплено печаткою ____ аркушів». Вказують прізвище й ініціали секретаря, ставлять підпис і печатку.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач надав суду лише витяг із журналу вхідної кореспонденції. Оригінал журналу суду не надав.
Враховуючи зазначене, суд не може прийняти вказаний витяг як належний та допустимий доказ.
Відповідно до п. 7.2 договору при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 12 (дванадцяти) робочих днів після одержання від перестрахувальника наступного комплекту копії документів:
- повідомлення страхувальника про настання страхового випадку та заява про виплату страхового відшкодування;
- договір страхування;
- офіційний висновок з описанням всіх обставин випадку, який видається установою, до компетенції якої належить розгляд даного випадку (наприклад, довідки з ДАІ про ДТП із зазначенням винної особи, довідки правоохоронних органів про протиправні дії, акту пожежно-технічної експертизи про причини пожежі, довідки з мете реологічної або сейсмологічної служби про стихійне лихо і т.п.);
- розрахунок суми страхового відшкодування;
- страховий акт;
- експертний висновок щодо розміру збитку, якого було завдано внаслідок настання страхового випадку;
- рахунок (кошторис) на відновлювальні роботи в тому випадку, якщо за умовами первинного договору страхування розмір збитку визначається на підставі такого рахунку;
- документи, які підтверджують витрати перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку;
- платіжне доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видатковий касовий ордер про оплату перестрахувальником страхового відшкодування (якщо в договорі перестрахування не передбачено застереження про «касовий збиток»).
23.12.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату частки страхового відшкодування (повідомлення) № 1350, відповідно до якої просив здійснити виплату частки страхового відшкодування у розмірі 368 643, 10 грн., внаслідок настання страхового випадку з транспортним засобом Mercedes maybach 62, д.н. 77767 АВ. До даної заяви позивачем було додано пакет документів передбачених п. 7.2 договору.
Заява на виплату частки страхового відшкодування № 1350 була отримана представником відповідача 31.12.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02861720.
Відповідно до п. 7.3 договору перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника інші документи, що підтверджують розмір завданих збитків внаслідок настання страхового випадку. Відповідна вимога повинна бути заявлена письмово протягом 2 (двох) робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, вказаних в п. 7.2 договору.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку відмови перестраховика в оплаті своєї частини страхового відшкодування за договором перестрахування або її зменшення, перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це перестрахувальника протягом 5 (п'яти) робочих днів із дня отримання від перестрахувальника документів, зазначених в п. 7.2 і п. 7.3 договору, з обґрунтуванням причин відмови.
Відповідач виплату часток страхового відшкодування не здійснив мотивованої відмови від здійснення страхових виплат не направив.
Частина 1 статті 987 ЦК України передбачає, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Згідно ч.1 статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Як було зазначено вище, при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за дорученням перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 12 (дванадцяти) робочих днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів (п. 7.2 договору).
Таким чином, відповідач повинен був сплатити частку страхового відшкодування по страховому випадку з Mercedes maybach 62, д.н. 77767 АВ у строк до 21.01.2010 року.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання у визначений договором №91/01-017/075 від 28.07.2006 року строк не виконав. Будь-яких доказів, які б спростовували такі висновки суду, відповідачем суду не надано.
Проте, суд зазначає, що звертаючись з позовом до суду позивач розраховує частку страхового відшкодування відповідача з розрахунку 7, 24% відповідальності, тоді як ковер-нотою № 1419-4 від 02.08.2007 року передбачено, що відповідальність перестраховика становить 7,2% від страхової суми.
В ході розгляду справи, позивач пояснив, що при складанні ковер-нота відповідальність перестраховика однозначного встановлюється лише в гривневому еквіваленті, а у відсотках -інформативно.
Однак, суд не погоджується з даними твердженнями позивача, оскільки п. 2.7 договору передбачено, що підписуючи договір перестрахування (ковер-нот), перестраховик однозначно і беззаперечно погоджкується з тим, що всі умови, викладені в договорі перестрахування, вважаються такими, що повністю задовольнили перестраховика і були для нього цілком достатніми для визначення ступеня ризику по договору перестрахування.
Отже, підписуючи ковер-нот № 1419-04 від 02.08.2007 року відповідач погодився, що його частка в перестрахуванні транспортного засобу Mercedes maybach 62, д.н. 77767 АВ становить 7,2 %, а тому позивач не має право в одностороньому порядку змінювати умови договору.
Враховуючи зазначене, частка страхового відшкодування відповідача згідно вищевказаного страхового випадку складає:
368 643, 10 грн. (загальна сума страхового відшкодування) * 7,2% = 26 182, 30 грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 26 182, 30 грн.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альянс»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 32495221) частку страхового відшкодування у розмірі 26 182 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят дві) грн. 30 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 82 коп., та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М.А.
Дата підписання 23.11.2010 року