ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/45111.11.10
За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Степ»
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»
Про визнання договору № 29-04-09/Н купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 16.04.2009 р. недійсним
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
не з'явились
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне сільськогосподарське підприємство «Степ»до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»про визнання договору № 29-04-09/Н купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 16.04.2009 р. недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ціну товару у договорі визначено в супереч п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18.12.1998 р. № 1998 у сумі, що еквівалентна іноземній валюті, що є підставою недійсності договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2010 р. порушено провадження у справі № 6/451, розгляд останньої призначено на 18.10.2010 р.
У судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Розгляд справи відкладено до 11.11.2010 р..
Відповідач відзиву на позов не надав.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, господарський суд міста Києва встановив:
16.04.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»(продавцем) та приватним сільськогосподарським підприємством «СТЕП»(покупцем) був укладений договір № 29-04-09/Н купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу (далі -Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору ним визначалися умови купівлі-продажу насіння.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, що еквівалентна курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного Договору.
Додаток № 1 до Договору містить положення, відповідно до якого в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=( AI/ А2) * В, де S- ціна на момент проплати; В - ціна на момент підписання; А2 - курс долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору; AI - курс долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.
Згідно з п. 7 ст. 176 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частинами 1-4 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладаючи Договір, сторони узгодили, що оплата товару буде відбуватися у національній валюті в сумі, що еквівалентна курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України
Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України - грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18.12.1998 р. № 1998 формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін є обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури.
Вищезазначена постанова не містить заборону на встановлення у договорі ціни в сумі, що еквівалентна курсу долару США.
Судом встановлено, що укладаючи Договір сторони досягли згоди, щодо усіх його істотних та визначених ними умов, в тому числі і щодо визначення ціни.
Таким чином відповідач мав право на укладення Договору та встановлення у ньому ціни в сумі, що еквівалентна іноземній валюті.
Жодних інших доказів на підтвердження того, що Договір суперечить вимогам законодавства, позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Доказами, наданими позивачем, не доведено, що Договір суперечить вимогам чинного законодавства.
Інших доказів недійсності Договору, ніж ті, що містяться в позовних вимогах, позивачем не надано.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволені позову відмовити повністю.
СуддяС.А. Ковтун
Рішення підписано 23.11.2010 р.