ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/639-32/52617.11.10
За позовом:
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мартинківська ГЕС»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»
про визнання недійсними угоди та авалю
Суддя Хрипун О.О.
Представники:
від Позивача
від ВідповідачаГудій В.В.-предст.,
Баканов І.Г.-предст.
На новому розгляді Господарського суду міста Києва знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго»(нова назва -«Мартинківська ГЕС», далі -Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»(далі -Відповідач) про визнання недійсною угоди № 1 про надання авалю від 26.04.2004, укладеної між Позивачем та Відповідачем, та визнання недійсним авалю на простому векселі № 803519312244820.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 6/639 позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.
14.09.2010 постановою Вищого господарського суду України частково задоволено касаційну скаргу Відповідача, рішення судів першої та апеляційної скасовані, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В зазначеній постанові Вищий господарський суд України вказав на необхідність при новому розгляді справи встановити факт перебування на посаді директора ТОВ «Карат-Енерго»Ігнетенка С.М. на дату здійснення авалю векселя; витребувати для огляду оригінал векселю АА № 803519312244820; надати повну та всебічну оцінку наявним в матеріалах справи доказам.
При новому розгляді справи Позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на те, що директор Позивача проставив аваль на спірному векселі, продовживши термі пред'явлення векселя до сплати, що призводить до дефекту форми авалю; надання авалю є фінансовою послугою, проте, Позивач не є та не був на момент видачі авалю фінансовою установою, а отже не мав права надавати зазначену послугу.
Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що безспірність та обґрунтованість вимог Відповідача до Позивача за спірним векселем підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2008 у справі № 18/172, що набрало законної сили; відповідно до чинного законодавства аваль може надаватися окремим документом, відтак укладення угоди про надання авалю від 26.04.2004 є законним; аваліст як прямий боржник може змінювати строки платежу за векселем, отже, твердження Позивача про дефект форми авалю є необґрунтованими; надання Відповідачем авалю не є фінансовою послугою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва
В матеріалах справи знаходиться копія наданого Позивачем векселя з наступними реквізитами: вид векселя -простий вексель, номер векселя 80351931224820; безумовне зобов'язання -зобов'язання сплатити 3 000 000,00 грн. товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гермес», місце платежу -м. Харків, АКБ «Золоті Ворота», МФО 351931, р/р 260073014091, строк платежу -за пред'явленням, місце складання -м. Харків, дата складання -31.10.2003, векселедавець -товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка плюс», на векселі містяться підписи директора та бухгалтера векселедавця, скріплені печаткою.
На правій лицьовій стороні векселя зазначено: «як аваліст за ___ в термін до 31.12.2006 Ігнатенко С.М.». Вказаний напис скріплений підписом Ігнатенка С.М. Посада Ігнатенка С.М. не вказана, відбиток печатки відсутній.
Відповідачем до суду була надана копія векселя з наступними реквізитами: вид векселя -простий вексель, номер векселя 80351931224820; безумовне зобов'язання -зобов'язання сплатити 3 000 000,00 грн. товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гермес», місце платежу -м. Харків, АКБ «Золоті Ворота», МФО 351931, р/р 260073014091, строк платежу -за пред'явленням, місце складання -м. Харків, дата складання - 31.10.2003, векселедавець -товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка плюс», на векселі містяться підписи директора та бухгалтера векселедавця, скріплені печаткою.
На правій лицьовій стороні векселя зазначено: «як аваліст за ___ в термін до 31.12.2006». Зазначений напис скріплений підписом Ігнатенка С.М. та печаткою Позивача.
З викладеного вбачається, що вказані копії простого векселя № 80351931224820 від 31.10.2003 відрізняються наявністю на одній з них відтиску печатки Позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у Позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінал векселя № 80351931224820 від 31.10.2003.
Представник Позивача в судовому засіданні пояснив, що колишній директор Позивача Ігнатенко С.М. після звільнення з посади не передавав новому керівнику Позивача оригінал векселя № 80351931224820. На підтвердження викладеного, Позивач надав суду копію акту від 15.10.2010, складеного за участю Генерального та комерційного директора Позивача про те, що попередній керівник Позивача, Ігнатенко С.М., не передавав новому керівництву Позивача оригінал простого векселя № 80351931224820 від 31.10.2003.
В матеріалах справи знаходиться витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 14.10.2010 № 13-936/а, відповідно до якого станом на 14.10.2010 керівником Позивача є Тинний Ігор Владиславович. В період з 23.10.2002 до 10.04.2009 значився Ігнатенко Сергій Миколайович.
Відтак, на момент вчинення спірного авалю директором Позивача був Ігнатенко С.М.
26.04.2004 між Позивачем та Відповідачем була укладена угода № 1 про надання авалю (далі -Угода), відповідно п. 1 якого до якого аваліст (Позивач) шляхом надання авалю на простому векселі зобов'язується перед векселедержателем (Відповідач) солідарно в повному об'ємі відповідати за зобов'язаннями векселедавця або індосанта, які виникають з простого векселя з такими реквізитами: векселедавець -ТОВ «Ніка плюс», номер векселя -80351931224820, дата складання -31.03.2005, дата погашення -за пред'явленням, номінал -3 000 000,00 грн.
З викладених обставин слідує, що дата складання векселя № 80351931224820, про визнання недійсним авалю на якому просить Позивач, та дата складання векселя, щодо авалювання якого була укладена Угода не співпадають.
Разом з тим, ні Позивач, ні Відповідач не заперечують того, що Угода укладалася саме щодо авалю на векселі № 80351931224820 від 31.10.2003, копії якого знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2 Угоди аваль, наданий авалістом векселедержателю за векселем, діє до 31.12.2006.
У випадку пред'явлення векселедержателем авальованого векселя авалісту до платежу, аваліст оплачує суму векселя грошовими коштами на поточний рахунок векселедавця до 31.12.2006 (п. 3 Угоди).
Аваліст та векселедержатель досягли згоди про те, що строк позовної давності за даною Угодою складає п'ять років (п. 4 Угоди).
03.06.2005 Позивач та Відповідач склали акт приймання-передачі векселя до платежу, згідно з п. 1 якого векселедавець (Відповідач) передав, а аваліст (Позивач) прийняв простий вексель для дострокової оплати згідно з угодою № 22/09 від 22.09.2004, векселедавцем за якою є ТОВ «Ніка плюс»з наступними реквізитами: векселедавець: ТОВ «Ніка плюс», номер векселя -80351931224820, дата складання -31.03.2005, дата погашення -за пред'явленням, номінал -3 000 000,00 грн.
Згідно з п. 2 акту вартість векселя, що передається для оплати, складає 3 000 000,00 грн.
Платник сплачує суму векселя, вказану в п. 2 даного акту, грошовими коштами на рахунок пред'явника до 31.12.2006.
03.06.2008 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 18/172 за позовом ТОВ «Промислово-комерційна фірма «Екоенерджі»до ТОВ «Карат-Енерго»про стягнення 3 000 000,00 грн. позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ «Карат-Енерго»на користь ТОВ «Промислово-комерційна фірма «Екоенерджі»заборгованість в сумі 3 000 000,00 грн. Рішення набрало законної сили.
У вказаному рішенні аналізуються положення укладеної між сторонами угоди про надання авалю від 26.04.2004 та акту приймання-передачі векселя до сплати.
Суд звертає увагу на те, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 03.06.2008 у справі № 18/172 не досліджується вексель, щодо якого укладена угода про надання авалю від 26.04.2004, не надається правова оцінка дійсності авалю та угоди про надання авалю.
Відтак, суд відхиляє як необґрунтовані твердження Відповідача про те, що обставини, які входять до предмету доказування в даній справі, були встановлені в рішенні у справі № 18/172.
02.04.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 18/172 затверджено мирову угоду на стадії виконання судового рішення, відповідно до якої ТОВ «Карат Енерго»в рахунок погашення заборгованості, встановленої рішенням суду в даній справі, передає у власність ТОВ «Промислово-комерційна фірма «Екоенерджі»майно цілісного майнового комплексу Мартинківської гідроелектростанції.
З викладених обставин вбачається, що причиною спору в даній справі є невизнання Позивачем дійсності авалю на простому векселі та угоди про авалювання цього векселю.
Дослідивши встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»законодавство України про обіг векселів складається з Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселі, Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Статтею 75 Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі -Конвенція), встановлено, що простий вексель містить: назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавця).
Як вбачається зі встановлених вище обставин, вексель № 80351931224820 від 31.10.2003 містить всі перераховані вище реквізити, а, отже, має силу простого векселя.
Відповідно до абзацу 1 ст. 77 Конвенції до простих векселів застосовуються такі ж положення, що й до переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо: індосаменту (статті 11-20), строку платежу (статті 33-37), платежу (статті 38-42), позовної давності (статті 70 та 71), заборони застосування пільгових строків (стаття 74).
Згідно з абзацом 3 ст. 77 Конвенції до простого векселя також застосовуються положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він виданий, вважається, що він виданий за векселедавця простого векселя.
Статтею 30 Конвенції передбачено, що платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.
Відповідно до абзаців 2-4 ст. 31 Конвенції аваль виражається словами «вважати за аваль»або будь-яким іншим рівнозначним формулювання. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта.
Оскільки на спірному векселі не вказано, за кого Позивач видає аваль, останній відповідно до наведених положень Конвенції вважається виданим за векселедавця, тобто за ТОВ «Ніка плюс».
Також суд звертає увагу на те, що так як згідно зі ст. 34 Конвенції для здійснення авалю достатньо лише підпису, спірний аваль на векселі не може вважатися вчиненим з дефектом форми, як на цьому наполягає Позивач, з тієї підстави, що під час його вчинення він був скріплений лише підписом директора Позивача Ігнатенка С.М., а печатка Позивача була проставлена пізніше.
Згідно зі ст. 33 Конвенції переказний вексель може бути виданий з таким строком платежу: за пред'явленням; у строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Відповідно до абзацу 1 ст. 34 Конвенції переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.
З абзацу 1 ст. 34 Конвенції слідує, що особою, яка наділена правом скоротити або обумовити більш тривалий строк пред'явлення до платежу векселя, виданого за пред'явленням, є лише трасант, тобто векселедавець переказного векселя. Індосанти, тобто особи, що володіють векселем і здійснюють передатний напис (індосамент), мають право лише скоротити такий строк.
Аваліст не наділений згідно зі ст. 34 Конвенції правом вносити будь-які зміни щодо строку пред'явлення до платежу векселя за пред'явленням.
Вексель № 80351931224820 виданий за пред'явленням та складений 31.10.2003, таким чином, він міг бути пред'явленим до платежу не пізніше 31.10.2004.
Натомість, при вчиненні авалю директором Позивача був продовжений строк платежу за векселем до 31.12.2006 шляхом здійснення напису «в термін до 31.12.2006».
Так само в п. 2 укладеної між Позивачем та Відповідачем угоди № 1 про надання авалю від 26.04.2004 визначено, що аваль, наданий авалістом векселедержателю за векселем, діє до 31.12.2006.
Відповідно до абзацу 1 ст. 32 Конвенції аваліст відповідає в тому самому обсязі і на тих самих підставах, що й особа, зобов'язання якої він за забезпечив авалем.
Згідно з абзацу 2 ст. 33 Конвенції переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами є недійсними.
Відтак, зміна авалістом шляхом вчинення авалю обсягу та умов відповідальності за векселем не відповідає вимогам Конвенції та є підставою для визнання такого авалю недійсним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним авалю, вчиненого на простому векселі № 80351931224820 від 31.10.2003, підлягають задоволенню.
Відповідно до абзацу 2 ст. 33 Конвенції переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами є недійсними.
Відповідно до абзацу 1 ст. 31 Конвенції аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі.
В Законі України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»визначено, що Україна приєдналася до Женевської конвенції 1930 року з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції.
Статтею 4 додатку ІІ до Конвенції передбачено, що в порядку часткової відміни абзацу 1 статті 31 Уніфікованого Закону кожна з Високих Договірних Сторін має право допустити, щоб на її території аваль міг бути наданий окремим документом, в якому б зазначалося місце його оформлення.
Зі змісту наведеної норми слідує, що нею передбачена лише можливість будь-якої держави, сторони Конвенції, встановити, що на її території аваль може бути наданий окремим документом. Водночас, саме лише приєднання держави до Конвенції з урахуванням викладених в додатку ІІ застережень, не означає автоматичної дії останніх.
Суд звертає увагу на те, що в ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні»визначена дія на території України застережень, обумовлених в статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатку ІІ до Конвенції. Водночас, даний закон не визначає особливостей дії застереження, що передбачене статтею 4 додатку ІІ Конвенції.
Згідно з п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 (далі -Положення), аваль - це вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами «вважати за аваль»або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом.
Таким чином, Положенням передбачене оформлення авалю лише на векселі або на алонжі.
Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що надання авалю окремим документом передбачене пунктом 4.5 Положення.
Так згідно з п. 4.5 Положення авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання, який може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання), та/або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).
З наведеної, а також інших норм Положення вбачається, що в них йде мова про договір між банком та позичальником, тобто особою, яка просить банк вчинити аваль на виданих, індосованих або акцептованих нею векселях. Зазначений договір визначає умови надання авалю та порядок оплати послуг з надання авалю. Такий договір є обов'язковим лише для його сторін, а його укладення не має наслідком автоматичне авалювання визначених в ньому векселі.
Таким чином, договір про авалювання між банком та позичальником не є окремим документом про надання авалю в розумінні статті 4 додатка ІІ Конвенції.
Крім того, спірна угода №1 про надання авалю від 26.04.2004 укладена не між особою, що зобов'язана за векселем та вексельним поручителем (авалістом), а між держателем векселя, тобто управленою за векселем особою та авалістом, відтак не є договором про авалювання, укладення якого передбачене пунктом 4.5 Положення.
З огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає порядку реалізації статті 4 додатку ІІ Конвенції щодо видачі авалю окремим документом, діють положення Конвенція, якими визначена можливість вчинення авалю лише на векселі або алонжі..
Відтак, укладення угоди № 1 про надання авалю від 26.04.2004 не відповідає вимогам Конвенції.
Згідно зі ст. 70 Конвенції позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються після закінчення трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строк платежу, якщо є застереження «обіг без витрат».
Відповідно до ст. 74 Конвенції не допускається застосування будь-яких, не встановлених законом або судом пільгових строків.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»зазначено, що відповідно до абзацу 1 ст. 70 Конвенції позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються за дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання. Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя.
Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строк платежу, зазначеного у векселі. Встановлені статтею 70 Конвенції строки для пред'явлення вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони.
З огляду на викладене, п. 4 угоди № 1 про надання авалю від 26.04.2004, яким передбачено, що строк позовної давності за даною угодою складає п'ять років, порушує імперативні вимоги вексельного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Як зазначалося вище, статтею 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»передбачено, що до складу законодавства України про обіг векселів входить, зокрема, Женевська Конвенція 1930 року.
Оскільки укладення угоди № 1 про надання авалю від 26.04.2004, а також зміст зазначеної угоди суперечить вимогам Конвенції, позовні вимоги щодо визнання угоди № 1 про надання авалю недійсною підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним аваль, вчинений на простому векселі № 80351931224820 від 31.10.2003.
Визнати недійсною угоду № 1 про надання авалю від 26.04.2004, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Карат-Енерго»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, прим. 4; код ЄДРПОУ 32208879) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 25593484).
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «ЕКОенерджі»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 25593484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мартинківська ГЕС»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, прим. 4; код ЄДРПОУ 32208879) 170,00 грн. (сто сімдесят гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення: 18.11.2010