Справа № 755/15563/24
№ 1-кп/755/1524/24
"18" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040002656 від 27.07.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, незаміжньої, інваліда 3-ї групи, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Під час дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, який у подальшому був неодноразово продовжений та діяв на день вчинення злочину, ОСОБА_6 , 20 липня 2024 року, приблизно о 13 годині 15 хвилин, перебувала за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 3, у приміщенні магазину «VARUS», де у неї виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене з корисливих мотивів, у період воєнного стану.Так, перебуваючи біля столу для пакування продуктів, що розміщений поруч із касовою зоною вищезазначеного магазину, ОСОБА_6 побачила на даному столі мобільний телефон голубого відтінку, марки «SAMSUNG» моделі МЗЗ 5G, ІМЕІ: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , вартістю 6360 гривень 20 копійок, та реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що за її діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшла ближче до столу для пакування продуктів, взяла правою рукою зазначений мобільний телефон, помістила його до свого рюкзаку чорного кольору, після чого, продовжила пакування придбаних нею продуктів харчування.Доводячи свій злочинний умисел до кінця, що направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), ОСОБА_6 , відійшла від столику пакування, утримуючи викрадене майно при собі, вийшла з приміщення магазину та залишила місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майно на власний розсуд, тобто, своїми діями, завдала потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 6360 гривень 20 копійок.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю, підтвердила обставини кримінального правопорушення та показала, що дійсно 20 липня 2024 року, приблизно о 13 годині, перебувала за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 3, у приміщенні магазину «VARUS» та, перебуваючи біля столу для пакування продуктів, побачила мобільний телефон «SAMSUNG», який забрала, поклавши його до свого рюкзаку, нікому нічого не повідомила та направилася з ним додому. Прийшовши додому, вимкнула його, діставши звідти сім-карту, видалила всю наявну в ньому інформацію. У подальшому, днів через 3-4, до неї зателефонували працівники поліції та спитали з приводу телефону і тільки тоді вона повідомила, що телефон знаходиться у неї, який потім, відала працівникам поліції. Пояснила, що побачивши чужий телефон, вона нікого з працівників магазину або працівників охорони не повідомила, а непомітно для оточуючих помістила його до свого рюкзаку та покинула приміщення магазину. Зокрема, показала, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, розуміє, що її дії були умисними, у скоєному щиро каялася, жалкує, що так сталося, їй соромно за таке, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде, прохала вибачення у потерпілої та прохала дати їй шанс на виправлення, не позбавляти волі, так як майно все повернула, до відповідальності притягується вперше, має ряд захворювань та є інвалідом.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Враховуючи процесуальну позицію обвинуваченої ОСОБА_6 , яка визнала свою вину у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, її вина також підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами, а також показаннями потерпілої, а саме:
- допитана у судовому засіданні, у порядку ст. 353 КПК України, потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що 20.07.2024 року, приблизно о 13 годині вона знаходилася у магазині «VARUS» по вул. А. Малишка, 3, де купила товар, з яким підійшла до столика пакування, аби перекласти товар у сумку, та під час перекладування товару, забула там свій мобільний телефон, а вже вдома побачила, що його немає, тому, почала телефонувати на свій номер, виклик був, однак, слухавку ніхто не брав, а, у подальшому, при повторному здійсненні дзвінка телефон вже був вимкнутий. Тоді, вона повернулася знову до магазину, де запитала в працівників охорони чи ніхто не бачив її мобільного телефону і вже після цього, вони разом переглянули камери відеонагляду, де побачили, що якась жінка забрала її мобільний телефон, тому, було викликано працівників поліції з приводу даної події. У подальшому, днів через три, їй повідомили працівники поліції, що телефон знайшли. Потім, за участі слідчого проводився огляд мобільного телефону, сім-карта в ньому була відсутня, а також, була видалена вся інформація, що в ньому містилася, у тому числі контакти, фото. Зокрема, зазначила, що телефон їй повернуто, будь-яких претензій до обвинуваченої у неї немає, вона її вибачила.
Суд, оцінює показання потерпілої ОСОБА_4 , як належними та достовірними, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими доказами в їх сукупності.
Так, зокрема, вина обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України доводиться процесуальними джерелами доказів, а саме:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від потерпілої ОСОБА_4 з приводу події (а.п. 7);
- протоколом огляду місця події за участі понятих з приводу мобільного телефону (а.п. 42-44);
- постановою про визнання речовим доказом мобільного телефону марки «Самсунг» (а.п. 45);
- протоколами огляду речей від 07.08.2024 року та 04.09.2024 року з приводу мобільного телефону марки «Самсунг» та постановою про визнання даного телефону речовим доказом (а.п. 46-50, 79-84);
- висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 3953/24 від 14.08.2024 року щодо вартості мобільного телефону марки "Самсунг" (а.п. 52-57);
- протоколом перегляду цифрового запису від 20.07.2024 року, а саме відеозапису з камери відеоспостереження з магазину «Варус» за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, щодо події, яка мала місце 20.07.2024 року з 13 години до 13 години 30 хвилин та постановою про визнання даного диску речовим доказом (а.п. 63-71);
- протоколом слідчого експерименту від 29.08.2024 року за участі ОСОБА_6 (а.п. 75-78).
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченої ОСОБА_6 повністю підтверджується її показаннями, показаннями потерпілої ОСОБА_4 та дослідженими письмовими документами.
Наведені вище висновки, також узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, зазначеною у постанові від 11 грудня 2014 року (справа №5-23кс14), постановами Верховного Суду від 06 листопада 2018 року справа №127/3792/16-к (провадження №51-6601 км 18), від 02 жовтня 2018 року у справі № 686/23920/16-к (провадження № 51-5623км18), від 18 липня 2019 року у справі №761/31918/14-к (провадження № 51-795км19).
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у тому, що вона своїми діями вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тому, знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про її особу, зокрема: під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро каялася, вину визнала повністю, викрадене майно повернуто, раніше не судима, є інвалідом 3 групи, має ряд захворювань.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненому та те, що є інвалідом 3 групи (ч. 2 ст. 66 КК України - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті).
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченої (щиро каялася, вину визнала повністю, майно повернуто, раніше не судима, інвалід 3 групи, хворіє), наявності пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих, зокрема, прокурор прохав призначити обвинуваченій покарання, не пов'язане із позбавленням волі, суд дійшов висновку, що її перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї обов'язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 100, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватою за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обрано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі МЗЗ 5G, ІМЕІ: НОМЕР_1 , який передано на зберігання потерпілій ОСОБА_4 - залишити у її власності;
- оптичний диск DVD-R TM з відеозаписом з камери відеоспостереження з магазину «Варус» за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, щодо події, яка мала місце 20.07.2024 року з 13 години до 13 години 30 хвилин - залишити у матеріалах.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та потерпілій.
Головуючий суддя