ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/479
(05-5-37/5148)10.11.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»
Провизнання договору недійсним
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Голуб М.В. -дов. № б/н від 05.07.2010 р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»про визнання договору суборенди № 19 від 19.09.2008 р. недійсним. Позов мотивовано тим, що сторонами не було погоджено одну із істотних умов, а саме, згоди первісного орендодавця на передачу суборендарю приміщення в оренду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2010 р. № 05-5-37/5148, на підставі п. п. 2, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, було повернуто зустрічну позовну заяву без розгляду на дооформлення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. № 05-5-37/5148 апеляційну скаргу ТОВ «Всеукраїнська енергетична компанія»було задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2010 р. № 05-5-37/5148 -скасовано, а матеріали справи № 05-5-37/5148 повернуто на розгляд Господарському суду м. Києва.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 р. № 05-5-37/5148 касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. № 05-5-37/5148 було повернуто ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ», а матеріали справи № 05-5-37/5148 повернуто Господарському суду м. Києва для розгляду.
Враховуючи, що у справі № 37/2, в якій заявлявся зустрічний позов, прийнято рішення від 12.05.2010 р. № 37/2, а отже -провадження у ній закрито, то за таких обставин Господарський суд міста Києва визнав за необхідне порушити провадження у справі та призначити до розгляду у судовому засіданні справу № 05-5-37/5148 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»про визнання договору недійсним.
Ухвалою суду від 01.10.2010 р. було порушено провадження у даній справі, присвоєно їй № 37/479(05-5-37/5148), прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, розгляд справи за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»про визнання договору недійсним призначено на 25.10.2010 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача за зустрічним позовом у судове засідання 25.10.2010 р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 01.10.2010 р. документів не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.10.2010 р., які підтверджують отримання 13.10.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія»ухвали про порушення провадження у даній справі від 01.10.2010 р.
Представник відповідача за зустрічним позовом у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.
Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 22.10.2010 р. надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні через перебування його у відпустці.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.
За таких обставин розгляд справи з наведених ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»підстав не відкладалося.
Проте, приймаючи до уваги нез'явлення представників сторін у призначене судове засідання та невиконання ними вимог ухвали суду від 01.10.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/479(05-5-37/5148) до 10.11.2010 р.
У судове засідання 10.11.2010 р. представники позивача за зустрічним позовом повторно не з'явилися, про призначене судове були повідомлені належним чином, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, пояснив, що укладений позивачем та відповідачем договір за змістом є договором оренди. Оскільки істотними умовами договору відповідно до статті 284 Господарського кодексу України є : об'єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Всі зазначені істотні умови погоджені сторонами, що підтверджується копією договору.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія»(суборендар) 19 вересня 2008 року був укладений договір суборенди № 19, відповідно до умов якого орендар зобов'язався передати суборендарю в тимчасове платне користування (суборенда) частину території будинку Торгово-офісного комплексу «Парус», іменовану далі «приміщення», площею 696 кв.м.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором суборенди.
Частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу встановлено, що до договору піднайму застосовуються договору найму.
Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1.4. зазначеного договору, передане суборендарю приміщення належить орендареві на підставі договору суборенди № 1/16-696 від 19 листопада 2007 р., орендар підтверджує, що має право передавати приміщення в суборенду.
Відповідно до пункту 33.1. договору суборенди № 19 від 19.09.2008 р., даний договір набуває чинності, починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту договору, і діє 12 місяців і три дні, а в частині взаєморозрахунків -до повного та належного їх виконання.
У позовній заяві позивачем стверджувалось, що договором суборенди від 19.09.2008 р. № 19 не вирішено питання про надання згоди первісним орендодавцем - ТОВ «П.М.А.»на укладення договору суборенди між суборендарем -Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТІНГ»та суборендарем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія», а також ТОВ «П.М.А.»не висловило письмово своєї згоди щодо можливості передачі в наступну суборенду приміщень ТОВ «Всеукраїнська енергетична компанія»та укладення будь-яких договорів суборенди.
Таким чином, позивач стверджує, що договір суборенди № 19 від 19 вересня 2008 р. було укладено з порушенням істотних умов договору, а саме, без згоди на те наймодавця.
Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати договір суборенди № 19 від 19 вересня 2008 р, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ», недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 774 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, укладення наймачем договору піднайму можливе лише за згоди наймодавця. Дозвіл наймодавця на передачу речі в піднайм може бути зафіксований в самому договорі найму шляхом, наприклад, визначення відповідного права наймача, в додатковій угоді до нього або наданий пізніше в формі одностороннього волевиявлення наймодавця (наприклад, письмового дозволу).
Договором найму або законом може бути передбачена заборона передавати річ у користування третім особам.
Судом встановлено, що умови договору суборенди № 1/16-696 від 19.11.2007 р. не містять заборони на передачу речі у користування третім особам.
Пунктом 1.4. договору суборенди № 19 від 19.09.2009 р. встановлено, що передане суборендарю приміщення належить орендареві на підставі договору суборенди № 1/16-696 від 19 листопада 2007 р., орендар підтверджує, що має право передавати приміщення в суборенду.
З вищевикладеного вбачається, що твердження позивача про те, що у відповідача відсутній дозвіл орендаря на передачу спірних приміщень у суборенду, є безпідставним і спростовується, зокрема, договором суборенди № 1/16-696 від 19.11.2007 р.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енергетична компанія»про визнання недійсним договору суборенди № 19 від 19.09.2008 р. задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 204, 215,774 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.