іменем України
26 грудня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/1876/24
Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1585/24
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Олійник В.П.), ухвалене у м.Ніжин,
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 90 000 грн за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що 21 лютого 2023 року шляхом заповнення ОСОБА_1 на веб-сайті https://creditcasa.com.ua усіх граф відповідної форми, сторони по справі уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1159-4268, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, та з яким відповідачка була попередньо ознайомлена. Однак ОСОБА_1 належним чином не виконала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів, а тому станом на 26 лютого 2024 року з урахуванням часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 88380 грн утворилась заборгованість у розмірі 90 000 грн, що складається з: 18 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 72 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку просить позивач стягнути на свою користь.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1159-4268 від 21 лютого 2023 року в розмірі 90 000 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачкою електронний договір від 21 лютого 2023 року відповідає вимогам ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», зобов'язання за яким ОСОБА_1 не виконуються. Станом на 26 лютого 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 90000 грн, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з відповідача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скаргі наполягає на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладання між сторонами кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин, як і доказів щодо отримання нею коштів. Надана позивачем довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та лист АТ КБ «Приватбанк» як доказ перерухування їй коштів не є первиними бухгалтерськими документами за якими можна встановити дійсність фінансової операції. Розрахунок заборгованості позивача також не може бути доказом наявності у неї заборгованості за відсутності первинних документів на підставі яких він був складений. Вказує на те, що долучені до заяви від 17 червня 2024 року докази на виконання вимог ухвали суду їй не направлялись, а відтак в силу вимог ч.9 ст. 83 ЦПК України не повинні були братись до уваги при ухваленні рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вказує, що шляхом підписання одноразовим ідентифікатором A2788 Правил надання споживчих кредитів та Паспорта споживчого кредиту, які надаються споживачу до укладення договору про споживчий кредит, як частину Кредитного договору № 1159-4268 від 21 лютого 2023 року, відповідачка прийняла усвідомлене рішення про укладання такого договору на визначених у ньому умовах. Первинні банківські документи по рахунку клієнта належать до інформації, яка є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до виданої товариству ліцензії, отже не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. При укладенні кредитного договору №1159-4268 від 21 лютого 2024 року між сторонами було використано один із дозволених законом підписів - одноразовий ідентифікатор, що підтверджує укладання та підписання договору. Кредитні кошти ОСОБА_1 перераховувалися у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору, - на банківську картку, яку вона самостійно вносила до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
По справі встановлено, що 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) на веб-сайті https://creditcasa.com.ua договір про відкриття кредитної лінії №1159-4268, за умовами якого позичальниця отримала кредит у розмірі 18 000 грн строком кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику з кінцевою датою повернення кредиту - 17 грудня 2023 року та сплатою процентів (а.с. 8 зворот -20,69).
В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.4.8. договору).
Згідно з пунктом 11.1. кредитного договору цей договір та Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця (https://creditcasa.com.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) на веб-сайті https://creditcasa.com.ua підтвердила також ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів за кредитним договором (а.с.21 взорот -24).
У п.12 Договору про відкриття кредитної лінії №1159-4268 зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки: НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та листом АТ КБ «ПриватБанк» видача коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №1159-4268 від 21 лютого 2023 року здійснювалося за допомогою системи LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року (а.с.70, 77-96).
Вказана довідка містить номер платіжної карти, на яку здійснювалося зарахування кредитних коштів, - НОМЕР_1 .
Станом на 26 лютого 2024 року загальний розмір грошових вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 складає 90 000 грн з урахуванням часткового списання заборгованості за нарахованими процентрами у сумі 88380 грн, з яких 18 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 72 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.4, 71-76).
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд першої інстанції встановив фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосував норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 21 лютого 2023 року правочину.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не погоджувала умови договору про надання кредиту і не підписувала його в жодній формі, спростовуються матеріалами справи.
Так, ОСОБА_1 шляхом заповнення на веб-сайті https://creditcasa.com.ua усіх граф відповідної форми надала відомості, які її ідентифікують, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, адресу проживання, ідентифікаційний номер, номер особистого електронного платіжного засобу, електронну адресу. За допомогою однаразового ідентифікатора А2788. При цьому кошти були перераховано саме на вказаний позичальником номер рахунку.
За змістом ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилась і погодилась з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказаний договір або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови договору є обов'язковими для виконання позичальником.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи відповідачки щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування їй коштів не заслуговують на увагу оскільки АТ КБ «ПриватБанк» листом підтвердило, що від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року перерахувало 21 лютого 2023 року 18 000 грн за номером договору 1159-4268 від 21 лютого 2023 року на картковий рахунок НОМЕР_1 , який вказала відповідачка при укладенні кредитного договору.
Колегія суддів апеляційного суду вважає зазначений доказ належним, яким підтверджується факт перерахування позичальниці кредитних коштів на визначений нею рахунок.
Належними, допустимими та беззаперечними доказами відповідачка не спростувала факту перерахування на її картковий рахунок зазначених коштів , про отримання яких ОСОБА_1 наполягає ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем права відповідача на ознайомлення з наданими доказами, яке визначено ч.9 ст. 83 ЦПК України , не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки позивачем при подачі позову було надано в якості доказів всі докази в паперовому вигляді, як додаток до позовної заяви. Надання на вимогу суду оригіналів доказів тільки суду не є порушенням ч.9 ст.83 ЦПК України, що тягне за собою безумовне скасування судового рішення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судовому засіданні доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду щодо відсутності підстав для стягнення коштів в порядку спадкування, не спростовують, рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді