19 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/16656/22
Провадження № 22-ц/4820/1937/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю: позивача, її представника, відповідача, його представника, третьої особи Савченко Л.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/16656/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Вітязь Оксаною Петрівною, на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та встановлення піклувальника над неповнолітньою дитиною.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неї, неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її піклувальником.
При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначала, що вона є донькою відповідача, який перебував у зареєстрованому шлюбі з її мамою ОСОБА_4 з 26 травня 2007 року по 24 червня 2010 року.
Її мама ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка вказувала, що після розірвання шлюбу з її мамою відповідач перестав нею цікавитися, не приймає участі у її вихованні, не надає матеріальної допомоги на її утримання. За весь час після припинення шлюбу з мамою жодного разу не навідувався до неї, фактично за дванадцять років не поцікавився її долею. Позивачка посилалася, що вони з ОСОБА_1 проживають у тому ж самому будинку, але відповідач при випадкових зустрічах відвертається від неї, що для неї є особливо болячим. Згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 лютого 2009 року з ОСОБА_1 на її утримання стягуються аліменти, однак дане рішення відповідачем не виконується протягом останніх десяти років, тобто з листопада 2012 року він перестав платити аліменти, розмір заборгованості складає 71 873 грн 40 коп. Також позивачка вказувала, що починаючи з 2020 року її бабуся ОСОБА_3 почала звертатись до Служби у справах дітей Хмельницької міської ради, у зв'язку з чим з відповідачем проводилися профілактичні бесіди та неодноразово вказувалося на необхідність виконання ним батьківських обов'язків, однак ОСОБА_1 свого ставлення до неї не змінив, однак надсилав їй грошові кошти в незначних розмірах, які не задовольняли її життєві потреби. З урахуванням викладеного позивачка просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неї та призначити її піклувальником бабусю ОСОБА_3 , яка від народження з нею проживає і опікується нею.
На підставі наведеного, позивачка просила задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01 грудня 2022 року позов задоволено, позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначив місце проживання дитини за місцем реєстрації її бабусі ОСОБА_3 , призначено ОСОБА_3 , піклувальником неповнолітньої ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, посилається що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Посилається, що він не був належним чином повідомленим про розгляд даної справи в суді першої інстанції, жодних судових документів не отримував. Апелянт вказує, що він був повідомлений про засідання Органу опіки та піклування, однак не мав можливості приймати у ньому участі і повідомляв про це ОСОБА_3 . Також вказує апелянт, що судом було прийнято рішення на підставі матеріалів і доказів наданих лише позивачем, без врахування його позиції. Окрім того, дійсно він з дочкою проживає в одному будинку, але в різних під'їздах, але вона жодного разу не говорила йому про розгляд справи в суді. Крім того, посилався, що заборгованість зі сплати аліментів ним погашена в повному обсязі, він хоче брати участь у житті доньки, однак бабуся постійно йому перешкоджає у цьому і настроює доньку проти нього. ОСОБА_6 просить врахувати, що мати дівчинки померла, а він є її батьком, який хоче зберегти відносини з нею, що підтверджується наданими ним доказами про спілкування з дитиною та сплатою ним коштів на різні її потреби. Посилається апелянт, на порушення судом норм ст. 47 ЦПК України, оскільки позивачки звертаючись до суду з даним позовом не досягла повноліття.
З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_6 просить скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що не спростовують висновків суду, при цьому позивачка вказує, що згідно вимог ст. 18 Сімейного кодексу України, вона має право після досягнення чотирнадцяти років на звернення до суду за захистом свого порушеного права у правовідносинах які пов'язані із сімейними правами. Вказує, що твердження апелянта про його неповідомлення про розгляд справи в суді не відповідають дійсності , оскільки вона сама йому про це повідомляла. Крім того вони з бабусею також ходили до матері відповідача та повідомляли їй про існування судової справи, проте він так і не виказав зацікавленості щодо даної справи, не поцікавився відповідач і тим яке рішення прийнято судом за наслідками розгляду її позову. Також в ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що відповідач повідомлявся про засідання комісії органу опіки та піклування щодо позбавлення його батьківських прав. Згідно висновку органу опіки та піклування від 10.11.2022 року № 2998/01-31 ОСОБА_6 двічі на засідання не прийшов, при обстеженні житлово-побутових умов у відповідача, останній заперечував проти позбавлення його батьківських прав, проте доказів на спростування не надав. З наданої апелянтом довідки про відсутність заборгованості по аліментах, вбачається, що борг по аліментах з 01.11.2012 по травень 2022 був ним сплачений у червні 2022 року. Не надано апелянтом доказів, що бабуся ОСОБА_3 чинила йому перешкоди у спілкуванні з дочкою. На думку позивачки, відповідачем не надано належних та беззаперечних доказів щодо його бажання займатися вихованням дитини та спілкуватися із нею.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
У відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.
Згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судового засідання встановлений ст. ст. 128, 130 ЦПК України, відповідно до яких судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Положеннями ч. 1, п.1 ч. 2, ч. 4 ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та встановлення піклувальника над неповнолітньою дитиною.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 14 вересня 2022 року.
Судом першої інстанції, ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи за допомогою СМС-повідомлення, однак матеріали справи не містять відповідної письмової заяви відповідача про направлення судового повідомлення на його мобільний номер телефону, як це передбачає п. 13 ст. 128 ЦПК України, як обов'язкова умова повідомлення сторони за допомогою СМС-повідомлення, в редакції, яка діяла станом на серпень 2022 року.
14 вересня 2022 року, підготовчий розгляд справи відкладено 28 вересня 2022 року на 16 год 10 хв, у зв'язку з необхідність повідомлення відповідача про розгляд справи.
28 вересня 2022 року судове засідання було відкладено на 07 листопада 2022 року на 14 год 10 хв, для повторного повідомлення відповідача про розгляд справи.
07 листопада 2022 року призначено справу до судового розгляду по суті на 01 грудня 2022 року на 15 год 30 хв, про що постановлено відповідну ухвалу суду.
В матеріалах справи наявний трекінг про направлення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 , направлення якого підтверджено відповідною квитанцією від «Укрпошти», однак з огляду на вказані докази не можливо встановити, яка саме поштова кореспонденція направлялася на адресу відповідача і який її зміст. При цьому, відсутні дані про отримання ОСОБА_1 даного повідомлення.
Таким чином жодних докази щодо направлення судової повістки відповідачу матеріали справи не містять.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 128, 130 ЦПК України про час і місце судового засідання, тому суд першої інстанції, розглянувши 01 грудня 2022 року справу і ухваливши заочне рішення, порушив права відповідача, не створив рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду і до реалізації та захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя.
Крім того, у своїй заяві про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 також посилався, що про розгляд справи в суді першої інстанції він не був повідомлений належним чином, жодних судових документів не отримував, однак у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 грудня 2022 року було відмовлено.
Зазначене порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, адже ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу неналежним його повідомленням про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на наведене, заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 грудня 2022 підлягає скасуванню з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги про порушення прав відповідача на належне повідомлення про день і час розгляду є такими, що заслуговують на увагу.
При вирішенні справи по суті апеляційний суд виходить з наступного.
Так, судом встановлено, що з 26.05.2007 року по 24.06.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24 червня 2010 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2009 року з ОСОБА_1 стягувались на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в сумі 250 грн, щомісячно, починаючи з 25 грудня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла.
ОСОБА_3 є бабусею ОСОБА_2 , яка проживає та піклується про малолітню онуку.
ОСОБА_2 зареєстрована та проживає, у АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 неодноразово зверталася до Служби у справах дітей Хмельницької міської ради щодо неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_2 , у зв'язку з чим з відповідачем неодноразово проводилися бесіди щодо необхідності зміни ставлення до дитини.
За висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 2998/01-31 від 10.11.2022 року прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виходячи з інтересів дитини, а також встановлення над нею піклувальника ОСОБА_3 .
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ч. 5 ст. 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб,які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Як видно з матеріалів справи, мати позивачки - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
Після смерті матері ОСОБА_2 проживає разом зі своєю бабусею ОСОБА_3 , яка піклується про онуку.
Після смерті матері позивачки, яка фактично залишилась без батьківського піклування, її батько ОСОБА_1 в такий складний момент життя малолітньої дитини доньку для проживання разом з нею до себе не забрав, не створив для малолітньої дитини відповідних умов для її психологічної та моральної підтримки, з моменту смерті матері позивачки і до цього часу її вихованням зовсім не займався, поклавши цей обов'язок лише на бабусю ОСОБА_3 , фактично повністю самоусунувся та ухилявся від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини
Бабусю позивачки - ОСОБА_3 неодноразово зверталася до Служби у справах дітей Хмельницької міської ради щодо неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_2 .
З відповідачем органами опіки і піклування неодноразово проводилися бесіди щодо необхідності зміни ставлення до дитини, проте відповідач знехтував своїми батьківськими обов'язками щодо позивачки навіть після проведення з ним відповідних бесід органами опіки і піклування.
Рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, відносно доньки було прийнято судом 01 грудня 2022 року, однак, як вказує відповідач. йому стало відомо про нього лише у червня 2024 року, вказані твердження відповідача підтверджують факт відсутності спілкування між ним та донькою, його участь у виховання дитини протягом тривалого часу.
Дані обставини також підтверджують, що поведінка відповідача, як батька дитини з 19 лютого 2016 року (день смерті матері позивачки) по 2024 рік є неприйнятною і на даний час не змінилася в кращу сторону.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, наявну в матеріалах справи, постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2022 року у справі № 686/16124/21, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП ( Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей).
Зокрема, суд при розгляді даної адміністративної справи встановив, що ОСОБА_1 ухилився від виконання, передбачених ч. 5 ст. 150 Сімейного кодексу України батьківських обов'язків щодо виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до ч 4 ст 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В судовому засіданні як суду першої, так і суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 , перебуваючи в свідомому віці, повністю підтримала, заявлені нею позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неї, просила позов задовольнити, свою думку відносно батька не змінила та проти апеляції категорично заперечила.
Вказана позиція самої позивачки як доньки відповідача, є категоричною, вона не змінилась з дати ухвалення рішення до часу розгляду справи в апеляційній інстанції станом на сьогодні - досягнення позивачкою 16 річного віку, а відтак враховується апеляційним судом при ухваленні судового рішення
Також суд апеляційної інстанції приймає до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 2998/01-31 від 10.11.2022 року, згідно якого прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виходячи з інтересів дитини.
Даний висновок є достатньо обґрунтованим, з посиланням на неодноразові попередження відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, постанову апеляційного суду у справі № 686/16124/21та інші обставини, що свідчать про ухилення відповідача від участі у вихованні доньки.
При цьому, відповідач повідомлявся про проведення засідання органу опіки і піклування щодо позбавлення батьківських прав, однак на засідання не прибув, жодних пояснень з цього приводу органам опіки і піклування не надав.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що наявна вина відповідача в ухиленні від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_7 , вказані обставини були підтверджені в ході розгляду справи, а тому позов підлягає задоволенню, а ОСОБА_1 слід позбавити батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки.
При цьому, відповідно до ст. 60 ЦК України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Як достеменно було встановлено судом, як першої, так і апеляційної інстанції ОСОБА_2 з народження до цього часу постійно проживає з бабусею ОСОБА_3 , вона піклується про неї та забезпечує всім необхідним, зокрема і після смерті матері дівчинки.
Органом опіки та піклування надано подання щодо доцільності призначення піклувальником неповнолітньої ОСОБА_2 її бабусю - ОСОБА_3 оскільки вона піклується про неї, створила належні умови для її проживання та розвитку.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, ухваливши нове судове рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 та призначення ОСОБА_3 піклувальником неповнолітньої ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що судом було прийнято рішення на підставі матеріалів і доказів наданих лише позивачем, без врахування його позиції, він хоче брати участь у житті доньки, однак бабуся постійно йому перешкоджає у цьому і настроює доньку проти нього, слід відхилити.
Жодних доказів в обґрунтування тієї обставини, що бабуся перешкоджає йому брати участь у вихованні дитини апелянтом суду не надано, при цьому слід врахувати вік дитини, її дієздатність та самостійність в прийнятті рішень з даного питання.
Також суд відхиляє посилання апелянта, що хоче зберегти відносини з донькою, що підтверджується наданими ним доказами про спілкування з дитиною та сплатою ним коштів на різні її потреби.
Надані ОСОБА_1 до апеляційної скарги та скриншоти переписки з позивачкою вчинені вже після ухвалення судового рішення, а тому не можуть бути прийняті до уваги при перегляду судового рішення, ухваленого в 2022 році.
Необґрунтованими є твердження апелянта, що позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, не досягла повноліття, що є порушенням норм ст. 47 ЦПК України.
За нормами ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , з позовом до суду звернулась 11.08.2022 року, тобто по досягненню 14 років.
Також, суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне, роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі зміни його поведінки щодо дитини та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, налагодження відносин із донькою, він відповідно до норм ст. 169 СК України має право звернутись до суду з позовом про поновлення його батьківських прав відносно доньки.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Вітязь Оксаною Петрівною, задовольнити частково.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Призначити ОСОБА_3 піклувальником неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 грудня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова