19 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/15832/24
Провадження № 22-ц/4820/2283/24
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/15832/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Трубай Іриною Сергіївною, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та збільшити розмір аліментів, що стягується з ОСОБА_2 на її користь на неповнолітньої доньки ОСОБА_3 утримання в сумі 4000 грн, щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дня набрання рішення суду законної сили і до повноліття дитини.
В обґрунтування позову позивачка вказувала, що 01 вересня 2007 року, між нею і відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Старобешівського районного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 69.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в подружжя народилась спільна донька ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 26.10.2009 відділом РАЦС Старобешівського районного управління юстиції в Донецькій області.
В подальшому, у 2016 році сім'я фактично припинила своє існування, оскільки ОСОБА_4 разом із донькою - ОСОБА_3 переїхали з Донецької області до м. Хмельницький, а відповідач виїхав на постійне місце проживання до російської федерації
На підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2018 року шлюб між ними розірвано.
Крім того, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1200 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.06.2018 і до повноліття дитини.
Позивачка вказувала, що під час розгляду судових справ по стягненню аліментів та про розірвання шлюбу ОСОБА_2 жодного разу участі у судових засіданнях не брав, що додатково підтверджує той факт, що відповідачу вже станом на 2018 рік було байдуже на життя дружини та доньки. Також, посилається, що ОСОБА_2 тривалий період часу повністю ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, свідомо не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не цікавиться її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з донькою. Згідно листа від 24 жовтня 2024 року №8900 Старобільський відділ державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції борг зі сплати аліментів ОСОБА_3 за період з 25.06.2018 по 30.09.2024 становить 100866,50 грн. Крім того, як вбачається з наданого ДВС розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, боржником з 26.06.2018 року жодного разу не сплачувалися грошові кошти на утримання дитини. Отже, наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини свідчить про відсутність у відповідача намірів на відновлення відносин з донькою та зацікавленість у наявності засобів для життя, навчання й розвитку дитини.
Крім того, позивачка вказувала, що на запит виконавця Державна прикордонна служба України надавала відомості щодо перетину боржником державного кордону України, відповідно до яких, боржник виїхав за межі України 29.11.2019 за паспортом НОМЕР_2 та відомостей про зворотній перетин кордону не надано.
Таким чином, позивачка вважала, що поведінка відповідача прямо свідчить про ухилення ним від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Окрім того, позивачка зазначала, що 14 листопада 2018 року, між нею та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб про що Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області складено актовий запис № 2238, фактично вона вже створила нову сім'ю.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року позов задоволено частково, змінено розмір аліментів встановлений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 липня 2018 року у справі №686/14514/18, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення нею повноліття, в решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить в цій часині рішення суду скасувати з ухваленням нового судового рішення, яким задовольнити позов в цій частині. Вважає рішення суду в цій частині незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не прийнято до уваги всі обставини справ, зокрема наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини свідчить про відсутність у відповідача намірів на відновлення відносин з донькою та зацікавленість у наявності засобів для життя, навчання й розвитку дитини. Крім того, в ході розгляду справи були надані докази, що відповідач виїхав до російської федерації і назад не повертався. Апелянтка вказувала, що має стабільне місце роботи, добре характеризується у суспільстві, працює на посаді заступника начальника відділення в АТ УкрПошта. В той же час, дитина добре характеризується за місцем навчання, зокрема, відповідно до довідки, виданої навчальним закладом, ОСОБА_3 наразі навчається в Хмельницькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 21 в 9 класі. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина. Має високі досягнення у навчанні, є учасником учнівського самоврядування класу, бере активну участь у позаурочному житті класу. Дитина комунікабельна, по-товариськи відноситься до усіх однокласників, має лідерські здібності. ОСОБА_2 , навчанням доньки не цікавиться. За період навчання батько жодного разу не з'являвся у школі, не відвідував батьківські збори, зв'язок з класним керівником не підтримує, зважаючи на таку поведінку відповідача, вона звернулась із позовною заявою до суду щодо позбавлення його батьківських прав. Таким чином, відповідач фактично перестав виконувати свої батьківські обов'язки та самоусунувся від виховання доньки з 2016 року, не з'явився ні на засідання Служби у справах дітей, ні на судові засідання під час розгляду справи про позбавлення його батьківських прав стосовно доньки, що додатково свідчить про те, що він не заперечує факт ухилення від виконання ним батьківських обов'язків та визнає позов. Така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній свідомо нехтує інтересами дитини та не бажає відновити зв'язок з нею, свідчить про відсутність активного намагання ОСОБА_2 брати участь у вихованні дитини та неможливість змінити поведінку батька в кращу сторону. Крім цього, ні службою у справах дітей, ні судом першої інстанції не встановлено, що ОСОБА_2 намагався чи бажає змінити свою винну поведінку, яка полягає в ухиленні від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дочки. Оскільки відповідач свідомо, без поважних причин у 2016 році залишив дитину та не приймав жодної участі у її вихованні, не піклувалася про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкувався з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надавав дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяв засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляв інтересу до її внутрішнього світу; не створював умов для отримання нею освіти, можна дійти до висновку, що винну поведінку відповідача змінити неможливо.
Рішення суду в частині зміни розміру аліментів та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення нею повноліття, в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом встановлено, що 01 вересня 2007 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Старобешівського районного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 69.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в подружжя народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане 26.10.2009 відділом РАЦС Старобешівського районного управління юстиції в Донецькій області.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2018 року в межах справи № 686/14514/18, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1200 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.06.2018 і до повноліття дитини.
ОСОБА_4 разом з донькою проживає за адресою: АДРЕСА_1 , мають статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками від 16.11.2016 № 6825- 900916 та від 17.04.2016 № 6825-5000023731, видані УПСЗН Хмельницької міської ради.
27 вересня 2024 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради надав висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб,які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам додосягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 року у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі № 640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі № 331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач досить тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, належним чином не приймав участь у її вихованні, однак вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Судом також беззаперечно не встановлено обставин, а відповідачкою не надано достатніх та переконливих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з донькою, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, оскільки вказані твердження базується виключно на поясненнях позивачки.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21).
Як вбачається з наданого висновку орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27 вересня 2024 року про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який наявний в матеріалах справи, органу опіки та піклування не надано інформації, яка підтверджує винну поведінку батька, свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов'язками, ухилення від виховання і утримання дитини, попередження його про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків, немає ніяких підтверджень, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав змінить життя дитини на краще. Ухилення від виконання своїх обов'язків із виховання дітей повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, не надано підтвердження того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину.
Такі висновки органу опіки та піклування, не були спростовані позивачкою ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій, тому колегія суддів, з ними також погоджується
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, в частині відмови у позбавленні батьківських прав, є правомірними оскільки, незважаючи на те, що відповідач в певній мірі нехтував своїми батьківськими обов'язками щодо своєї доньки, достатні підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у виді позбавлення його батьківських прав стосовно доньки з врахуванням інтересів дитини, інтересів самого відповідача, рішень Європейського суду з прав людини, судової практики Верховного Суду на даний час відсутні.
З вищевказаних підстав доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду про відмову в позові в цій частині, наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини, так як він не приймає участі у вихованні дитини досить тривалий час, не спілкується з донькою, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, слід відхилити.
Як зазначено в мотивувальній частині постанови за встановлених судом обставин справи на даний час вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу.
Крім того суд звертає увагу, що в разі, якщо відповідач не змінить свого ставлення до дитини, позивач не позбавлена можливості повторно звернутись до суду з аналогічним позовом.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до дитини.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові є законним та обгрунтованим, в той же час підлягає зміні резолютивна частина рішення шляхом її доповнення про попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, оскільки суд першої інстанції не зазначив про це в своєму рішенні.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Трубай Іриною Сергіївною, задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення абзацами наступного змісту.
«Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради обов'язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .»
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В.Спірідонова