Дата документу 25.12.2024 Справа № 335/8418/24
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 335/8418/24 Головуючий у 1-й інстанції: Новасардова І.В.
Провадження № 22-ц/807/2466/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
25 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Онищенко Е.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Багмут Гліба Вадимовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони з 03 грудня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року у справі №0818/11119/2012 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 03 грудня 2012 року. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23 червня 2023 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя по справі №335/3500/23 ухвалено рішення, відповідно до якого позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини було задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду 21 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що у період воєнного стану середня заробітна плата не обраховується Державною службою статистики України, середня заробітна плата для розрахунку аліментів розраховується виходячи із показників 2022 у розмірі 14510 грн. Сума аліментів, яка стягується з відповідача з 2023 по теперішній час є незмінною і складає 3627,50 грн на місяць (14510х25%). Але зазначена сума на думку позивача є малою по відношенню до сьогодення, потреб дитини, вартості їжі, одягу, навчання, гігієнічних засобів, медикаментів та інших витрат, які матір щомісячно несе, у зв'язку з чим позивач ставить на вирішення суду питання про зміну способу стягнення аліментів та збільшення розміру аліментів на дитину, який об'єктивно складає 14 880 грн.
Також, зазначила, що відповідач є фізичною-особою підприємцем та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (2-га група). Крім того, ОСОБА_2 є особою працездатного віку; не має на утриманні інших дітей; не має на утриманні непрацездатних батьків, аліментів іншим особам не платить, не є боржником за виконавчими провадженнями чи кредитними зобов'язаннями.
На думку позивача, аліменти у розмірі 14 880 грн на місяць на утримання сина забезпечать належний, фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача, оскільки вважає, що останній має здатність платити аліменти на відповідному рівні.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 визначений заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2023 року по справі 335/3500/23 (на підставі якого 18 серпня 2023 року виданий виконавчий листа № 335/3500/23) з частки від заробітку (доходу) батька на тверду грошову суму. Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 14880 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили припинити стягнення аліментів на підставі виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 335/3500/23 виданого 18 серпня 2023 року на виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2023 року по справі №335/3500/23, за виключенням заборгованості наявної (нарахованої) до моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2024 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, представник ОСОБА_1 , адвокат Багмут Гліб Вадимович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2024 року по справі №335/418/24 та прийняти нове рішення, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів позивача, не врахував, що позивач довела підстави позову про зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру. Обставини, які існували на час розгляду справи про стягнення аліментів у 2023 році та на теперішній час змінились, на які вона посилалась, як на підставу для зміни способу стягнення аліментів, збільшення витрат на дитину, підвищення цін, погіршення її майнового стану, натомість покращення майнового стану платника аліментів, наявність у нього нерухомого та рухового майна, а також те, що він є ФОП, від діяльності якої отримує дохід, а тому спроможний сплачувати аліменти у розмірі 14880 грн.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частину шосту статті 19 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 460-1X від 15 січня 2020: в редакції Закону № 3831-1X від 19 червня 2024 року відповідно до якої малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства ( материнства)
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Встановлено, що предметом позову в цій справі є зміна способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи зміни в п. 3 ч. 6 статті 19 ЦПК України в редакції Закону № 3831-1X від 19.06.2024, що дана справа відноситься до малозначних справ, тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 та 3 частини шостої статті 19 ЦПК України
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає .
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на дитину та збільшення їх розміру, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами погіршення її матеріального становища та факту наявності у ОСОБА_2 можливості сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі 14880 грн покращення його матеріального становища, як платника аліментів, стану здоров'я, з моменту ухвалення рішення червень 2023 року. Також суд вважає, що розмір стягуваних аліментів, який на даний час позивач сплачує на утримання неповнолітнього сина становить 3627, 30 грн виходячи із середньої заробітної плати працівника по регіону (14510 грн), що становить 3627, 50 грн, що є більшим прожиткового мінімуму на одну дитину віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року - 3196 гривень встановленого Законом України « Про державний бюджет на 2024 рік».
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що з 03 грудня 2011 року між сторонами по справі було укладено шлюб, зареєстрований Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , про що складено відповідний актовий запис №527 (т.1 а.с.15).
Відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року у справі №0818/11119/2012 шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду набрало законної сили 03 грудня 2012 року (т.1 а.с.19).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області 24 січня 2013 року вбачається, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 (т. 1 а.с.16).
ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю і знаходиться на її утриманні, що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади №2024/007726579 від 01 липня 2024 року та №2024/0077265587 від 01 липня 2024 року; висновком про підтвердження місця проживання дитини №01.01-18/2533 від 07 вересня 2023 року складеним Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради; Розпорядженням №260р від 08 вересня 2024 року про затвердження висновку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (т.1 а.с.17-18, 20-21).
Відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2023 року по справі №335/3500/23 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду 21 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.22-25).
На виконання даного рішення, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 18 серпня 2023 року видано виконавчий лист.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Манделюком Д.П. відкрито виконавче провадження № 72636110 (т.1 а.с.59).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП №72636110 від 02 липня 2024 року, боржник ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів немає (т.1 а.с.61).
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні та вихованні.
Позивачем наведено орієнтований розрахунок витрат пов'язаних із вихованням дитини, на навчання та інших форм забезпечення дитини за 1 місяць враховуючи потенційні потреби протягом календарного року, який складається із: витрат на харчування 5800 грн у місяць; одягу та взуття 3000 грн у місяць; витрат на школу, шкільного приладдя, книг та канцелярії 700 грн у місяць; житлово-комунальних послуг 1450,00 грн у місяць; розвиваючих гуртків, заняттям спортом (теквондо та змагань та членських внесків) 2910 грн на місяць; транспортних витрат 550 грн у місяць; послуг мобільного телефону 250 грн у місяць; організації відпочинку канікул (2-3 разів на рік) 2000 грн у місяць; оздоровлення дитини на морі 3000 грн у місяць; вітамінів, лікарських засобів, відвідування лікарів 1200 грн у місяць; косметичних та гігієнічних засобів 800грн у місяць; оновлення техніки для зв'язку, навчання, розваг 1600 грн у місяць; відвідування перукаря, розважальних заходів, утримання домашнього улюбленця, кишенькових грошей 2500грн у місяць. Таким чином, за розрахунком позивача вартість витрат на дитину, які на актуальний момент витрачаються на утримання дитини становить 25760 грн. А враховуючи рівність батьків, враховуючи те, що витрати підлягають розподілу порівну, вартість витрат на дитину становить 12 880 грн. Але навіть така сума, яка була приведена у таблиці позивача на даний момент не задовольняє потреби сина, оскільки на думку позивача потребує більших вкладень - матеріальних коштів на забезпечення доброту, навчання, розвитку, зростання у соціально-позитивній сфері, достатку. Враховуючи це, додаткові витрати на дитину складають приблизно 4000 грн (2000 грн із кожного батьків), а розмір об'єктивно необхідних аліментів на дитину складає 14 880 грн.
Для оцінки можливості відповідача сплачувати аліменти на згаданому рівні, позивач просила врахувати:
- що відповідач є фізичною особою підприємцем (т.1 а.с.28-30);
- що відповідач набув право на нерухоме майно, зокрема житловий будинок, а також земельну ділянку, в підтвердження чого надано копію інформаційної довідки з реєстру нерухомості №384035083 від 24 червня 2024 року та копію довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 24 червня 2024 року №201-20240624-0007982339 (т.1 а.с.31-32);
- наявністю у власності відповідача рухомого майна, а саме автомобіля та мотоциклу, в підтвердження надано копію витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ та відомості із веб -сайту Auto.ria стосовно зареєстрованих транспортних засобів щодо їх вартості (т.1 а.с.36-44);
- наявністю у відповідача у користуванні рухомого та нерухомого майно, що підтверджується копіями договорів позички № 10 та № 11 від 14 листопада 2023 року; копією Договору оренди від 01 вересня 2023 року та експлуатаційним дозволом № 23-06-6 від 14 листопада 2023 року (т.1 а.с.51-58);
- наявністю підлеглих (підпорядкованих) осіб, підтверджує копіями цивільно-правових договорів № 15 та № 16 від 14 листопада 2023 року, копіями посвідчень № 5038 та 5039 від 13 листопада 2023 року (т.1 а.с.45-46),
- одержання відповідачем доходів, в підтвердження позивачем надано відомості про участь відповідача у публічних закупівлях та відповідь на запит від 29 серпня 2023 року Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Державної податкової служби України (т.1 а.с.62).
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку; не має на утриманні інших дітей; не має на утриманні непрацездатних батьків, аліментів іншим особам не платить, не є боржником за виконавчими провадженнями чи кредитними зобов'язаннями.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначає, що він вчасно та в повному обсязі сплачує аліменти. Після розірвання шлюбу продовжує брати активну участь у житті сина, одноособово купує техніку для навчання та розваг, займається організацією свят та дозвілля для сина, сплачує за участь сина у змаганнях та вози до різних міст України для участі у змаганнях, та додатково бере участь у придбанні необхідних речей та покриття супутніх витрат. На даний час у відповідача наявні заборгованість перед АТ «Сенс Банк» в розмірі 67694, 52 грн, що підтверджується довідкою банку від 20 серпня 2024 року, перед АТ « ПУМБ» в розмірі 34137, 08 грн, що підтверджується довідкою банку від 15 серпня 2023 року та звітом по транзакціях по рахунку, перед АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» в розмірі 17863, 97 грн, перед ТОВ «ЧІЗ МІЛК» в розмірі 29970, 27 грн. Щодо наявності у відповідача підлеглих осіб та орендованого майна, про яке зазначає позивачка, повідомляє, що наведене не свідчить про суттєві зміни про матеріальне становище відповідача та не стосується предмету спору. Щодо участі у публічних закупівлях, то загальна сума договорів не є еквівалентною до суми доходу відповідача, оскільки в суму закупівлі входять вартість товарів, послуг, супутніх витрат, пакування, транспортування, оплата праці найманих працівників, комунальних послуг та інше. Наведені позивачем розрахунки необхідної суми на утримання дитини не підтверджуються жодним із долучених документів. Вважає вимоги позивача необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради N 789-XII від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За вимогами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вказаної норми, аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того із батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває.
Таким чином, названими вище положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу платника чи у твердій грошовій сумі) поставлений у залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
В свою чергу, частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, присуджених за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України.). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі і навпаки).
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року (справа N 372/2393/17).
Отже, позивачі у відповідній категорії справ, як одержувачі аліментів, не обмежені правом на подання заяви про збільшення розміру таких, зокрема шляхом зміни способу їх присудження.
Як передбачено п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 15.05.2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно ч. 1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів.
Враховуючи зміст ст. ст. 181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс13 і неодноразово підтримані Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі N 343/945/19, провадження N 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі N 545/3115/19, провадження N 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі N 752/26176/18, провадження N 61-16697св21, та інших, і ця судова практика є незмінною.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 зазначено, що для розвитку дитини необхідне гідне утримання з боку батьків, на день звернення до суду з позовом ОСОБА_3 виповнилось 11 років, він зростає, потребує зміни сезонних речей, відвідуючи учбовий заклад, є необхідність в постійних витратах на харчування, канцелярські приладдя, засоби гігієни, стандартні ліки при захворюваннях, син перебуває повністю на її утриманні, вона сплачує комунальні послуги та інше, проте коштів на всі потреби у неї однієї не вистачає.
Водночас, колегія суддів, звертає свою увагу на те, що всупереч вимог статей 12,81 ЦПК України позивач не довела обставини, передбачені статтею 192 СК України, зокрема зміни (покращення чи погіршення) майнового стану її та відповідача після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів. Проте, доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів.
Позивач не надала доказів на підтвердження того, що у відповідача змінився матеріальний стан, так як і не надала докази свого майнового стану.
При цьому, в суді першої інстанції не заявлялося клопотання про витребування відомостей з органів Державної фіскальної служби України для перевірки розміру доходів відповідача.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять даних, що у відповідача покращився майновий стан, тобто позивачем не було доведено, що матеріальний стан відповідача порівняно з червень 2023 року покращився.
У позовній заяві не міститься жодного посилання на зазначені у ст. 182 СК України обставини, а зазначено лише, що розмір аліментів, який сплачує відповідач, не достатній для повного забезпечення сина (одяг, школа, гуртки, участь у різноманітних заходах). Позов ґрунтується цілком на цьому твердженні, при цьому будь-якого доказу на підтвердження наявності обставин для збільшення розміру аліментів, що стягуються, позивачем не надано, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні про зміну способу та збільшення розміру аліментів.
Позов з підстав, передбачених ст. 185 СК України, ОСОБА_1 не заявлявся, а тому пояснення позивача щодо понесених додаткових витрат на утримання сина не заслуговують на увагу.
Щодо наявності у відповідача у власності рухомого чи нерухомого майна, також не є доказом збільшення матеріального стану відповідача.
Доводи апеляційної скарги на відомості про участь відповідача у публічних закупівлях, на підставі договорів на суму 4680928,19 грн, а отже отримання прибутку, які дають підстави стверджувати про збільшення матеріального становища відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не доведено та не надано доказів отримання такого прибутку. Крім того, загальна сума договорів не є еквівалентною до суми доходу відповідача, оскільки в суму закупівлі входять: вартість товарів, послуг, супутніх витрат, пакування, транспортування, оплата праці найманих працівників, комунальних послуг та інше.
Посилання позивача на зростання інфляції, подорожчання іноземної валюти, і як наслідок зростання цін на абсолютно усі блага та послуги, варто зауважити, що зазначене впливає як на матеріальний стан позивача, так і відповідача по справі. Позивачем не надано будь-яких доказів її матеріального стану, а також інформації про щомісячні її доходи, хоча це є її процесуальним обов'язком. Також, позивачем не вказано, що змінилося з часу присудження аліментів, не зазначено і не надано доказів на підтвердження цього. Сам по собі факт наявності інфляції, на що посилається позивачка, не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, зокрема, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
При цьому мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу).
Тому, доводи позовної заяви про необхідність збільшення розміру аліментів з тих підстав, що відповідачем сплачуються аліменти у розмірі заробітку, що в місяць становить 3627, 50 грн, не заслуговують на увагу, оскільки мінімальний розмір аліментів визначений вимогами закону та повинен бути приведений у відповідність державним виконавцем при їх примусовому стягненні.
У зв'язку з недоведеністю підстав для стягнення аліментів у розмірі більшому, ніж визначено рішенням суду, передбачених ч. 1 ст. 192 СК України, та в твердій грошовій сумі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 ..
Відповідач заборгованості по сплаті аліментів немає, щомісячно систематично перераховує на утримання дитини для позивача суму аліментів, яка є більшою ніж встановлений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку встановлений законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що підтверджується розрахунком наданим старшим державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дениса Манделюк (а.с. 61).
Судом встановлено, що відповідач виконує вимоги законодавства про сплату аліментів, передбачених діючими нормами, щомісячно перераховує аліменти позивачу на утримання дитини у встановлених розмірах.
Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне і правильне по суті рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка не надала суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, згідно з якими були би наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів та їх збільшення.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Інші доводи апеляційної скарги та наведені в ній аргументи фактично за своїм змістом є доводами позовної заяви, яким в оскаржуваному рішенні надано належну правову оцінку.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до підпунктів «б» «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Багмут Гліба Вадимовича залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 25 грудня 2024 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С Онищенко Е.А.