Дата документу 20.11.2024 Справа № 333/7521/24
Єдиний унікальний №333/7521/24 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/688/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 20 листопада 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника певної військової частини ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30 вересня 2024 року, якою скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - повернуто заявнику.
Представник певної військової частини ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30 вересня 2024 року, якою скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - повернуто заявнику.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що орган досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а саме другий слідчий відділ (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м.Мелітополі, не перебуває під територіальною юрисдикцією Комунарського районного суду м.Запоріжжя, скаргу ОСОБА_6 має розглядати суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а саме Херсонський міський суд Херсонської області.
В апеляційній скарзі представник певної військової частини ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі, внести до ЄРДР відомості за повідомленням від 12 серпня 2024 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що слідчим суддею при розгляді скарги було порушено вимоги КПК України.
Вказує, що певною військовою частиною оскаржується саме бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі (яке поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь), а не ТУ ДБР з дислокацією у місті Херсоні.
Посилається на те, що станом на дату подання військовою частиною скарги на бездіяльність, до військової частини не надходило листів щодо прийняття повідомлення про ознаки злочину.
Представник певної військової частини та прокурор в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилали.
Представник ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі, в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, звернувся з клопотанням про розгляд вказаного провадження без його участі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний перегляд ухвали слідчого судді за відсутністю апелянта, прокурора та представника ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі, належним чином повідомлених про день, час та місце проведення апеляційного розгляду, так як відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України, вказані обставини не є перешкодою для апеляційного розгляду.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення апеляційного розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, оскаржувана ухвала слідчого судді цим вимогам закону відповідає не в повній мірі, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів провадження, 28 серпня 2024 року представник певної військової частини звернувся до слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя зі скаргою в порядку ст.303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У скарзі представник певної військової частини зазначив, що військова частина звернулась засобами поштового зв'язку до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, із повідомлення про виявлення в діях військовослужбовця ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, за ст.413 КК України. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, матеріали службового розслідування із повідомленням були отримані вищевказаним органом досудового розслідування 19 серпня 2024 року. Станом на 28 серпня 2024 року жодних повідомлень про відкриття кримінального провадження за повідомленням (вих.№1/2984/24 від 12 серпня 2024 року) військовою частиною отримано не було.
Представник певної військової частини у скарзі просив зобов'язати уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням від 12 серпня 2024 року.
Як зазначено вище, повертаючи скаргу заявнику, слідчий суддя вказав на те, що орган досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а саме другий слідчий відділ (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління ДБР, розташоване у м.Мелітополі не перебуває під територіальною юрисдикцією Комунарського районного суду м.Запоріжжя, скаргу ОСОБА_6 має розглядати суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а саме Херсонського міського суду Херсонської області.
Переглядаючи вказану ухвалу слідчого судді, колегія суддів звертає увагу на таке.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого, дізнавача є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Стаття 24 КПК України також гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, дізнавача в порядку, передбаченому КПК України.
Положеннями глави 26 КПК України визначено порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора, проте не визначено територіальної підсудності таких скарг.
При цьому, відповідно до норм КПК України, зокрема ч.7 ст.100, ч.2 ст.132, ч.1 ст.184, ч.1 ст.192, ч.1 ст.201, ч.3 ст.244 КПК України, клопотання, заяви, скарги під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Частиною 6 ст.9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.
Виходячи з зазначених норм закону, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом зокрема ч.1 ст.306 КПК України (скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора) розглядаються слідчим суддею місцевого суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог статей 32 і 33 цього Кодексу щодо територіальної та інстанційної підсудності.
Згідно з вимогами п.2 ч.2 ст.304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, повертається особі, яка її подала, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Як убачається з матеріалів провадження, представник певної військової частини 12 серпня 2024 року, надіслав до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, повідомлення про вчинення військовослужбовцем ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст.413 КК України.
В матеріалах справи наявний лист від 10 вересня 2024 року № 17-02-17155/2024 керівника першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі ОСОБА_8 в якому зазначено про те, що вищевказане повідомлення військової частини від 12 серпня 2024 року про вчинення злочину було скеровано до другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі.
Також, в матеріалах провадження наявна копія листа від 02 вересня 2024 року № 9231зкп/мл-2024/17-03-9611/24 керівника другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі,
ОСОБА_9 вказаному листі зазначено, що слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024231090001014, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 травня 2024 року, за ч.4 ст.410 КК України, за фактом того, що 14 травня 2024 року надійшла заява військовослужбовця певної військової частини ОСОБА_7 , про те, що 13 травня 2024 року троє невідомих осіб викрали автомобіль, який є військовим майном, та перебуває на балансі певної військової частини, в салоні автомобіля знаходилася вогнепальна зброя, пістолет, 8 набоїв, паспорт громадянина України, військовий квиток, мобільний телефон «Самсунг А 32». Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.4 ст.410 КК України. На підставі цього повідомлення певної військової частини від 12 серпня 2024 року було долучено до матеріалів кримінального провадження №12024231090001014 від 14 травня 2024 року.
При цьому, з матеріалів провадження убачається, що 12 серпня 2024 року військовою частиною було надіслано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення саме до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, та за цим повідомленням відомості про кримінальне правопорушення внесені не були.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, на цей час розташоване в межах територіальної юрисдикції Комунарського районного суду м.Запоріжжя та поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь.
Між тим, матеріали провадження не містять відомостей про факт звернення представником певної військової частини із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м.Мелітополі, у зв'язку з чим висновки суду в частині оскарження певною військовою частиною бездіяльності саме уповноваженої особи другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м.Мелітополі, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та є передчасними.
Отже, представником певної військової частини повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення подавалося до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, а тому вищевказана скарга подана до суду з дотриманням правил територіальної підсудності.
За таких обставин, слідчий суддя при прийнятті рішення про повернення скарги не перевірив зазначені у скарзі відомості та дійшов помилкового висновку про факт звернення певної військової частини із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення 12 серпня 2024 року до другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м.Мелітополі, відповідно передчасно прийняв рішення про повернення скарги з підстав, передбачених п.2 ч.2 ст.304 КПК України.
З цих підстав, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому на підставі ст.407 КПК України підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що скарга представника певної військової частини по суті слідчим суддею фактично не розглядалась та всі доводи скарги не перевірялись, скасовуючи оскаржувану ухвалу, виходячи з загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд за вищевказаною скаргою у суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга представника певної військової частини підлягає задоволенню частково.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене в цій ухвалі та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника певної військової частини ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30 вересня 2024 року, якою скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань повернуто заявнику, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3