Справа № 824/136/24
№ провадження: 22-вк/824/102/2024
20 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Слюсар Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Годлевської Вероніки Сергіївни в інтересах акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання і надання дозволу на добровільне виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року у складі головуючого арбітра Джозефа Тірадо, співарбітрів: Тімоті Хілл КС, Занніс Маврогордато,
у справі № 235941 за позовом компанії "SOCAR Trading SA" до публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення заборгованості, арбітражних витрат та зобов'язання вчинити дії,-
15 жовтня 2024 року АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на добровільне виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 235941 за позовом компанії "SOCAR Trading SA" до публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення заборгованості, арбітражних витрат та зобов'язання вчинити дії.
Вказує на те, що АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" має намір добровільно виконати рішення Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 235941.
З огляду на вище викладене, просив суд визнати і надати дозвіл на добровільне виконання Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 235941.
Зазначає, що відповідно до контакту укладеного між компанією "SOCAR Trading SA" та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" від 17 лютого 2022 року.
Відповідно до вказаного контракту SOCAR погодився продати та поставити божникові, який у свою чергу, зобов'язався купити та оплатити 83 896,832 тон (+/- 25%) сирої нафти Azeri Light азербайджанського походження ("Нафта") однією або кількома партіями на умовах франко-завод (зі складу постачальника) зі сховищ в м. Одеса, Україна, куди вона була попередньо завезена Сокаром . Сховища включали один або декілька наступних терміналів: AT "Ексімнафтопродукт" ("Ексім") та/або СП "Одеснафтопродукт" ("Одеснафта") та/або ПАТ "Синтез Ойл" ("Синтез"). Нафта призначалася для подальшого постачання на Кременчуцький нафтопереробний завод, що знаходиться на відстані приблизно 350 км на північний схід від Одеси.
Крім того звертав увагу, що перші дві поставки в межах вищезазначеного контракту були здійснені за замовленнями боржника 17 та 22 лютого 2022 року та належним чином оплачені у порядку, встановленому положеннями Контракту. Сокар в межах арбітражного розгляду підтверджував отримання 4 803 150,62 доларів США від Боржника, що представляє собою оплату за Нафту, випущену відповідно до обсягів перших двох замовлень Боржника (на 22 557,929 та 7 686,506 тон відповідно).
Посилається на те, що 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення росії в Україну. Вже наступного дня Сокар, як власник Нафти, отримав повідомлення від Ексім, у резервуарах якого знаходилась зокрема решта Нафти, завезеної Сокаром під виконання Контракту, яке містило підтвердження щодо збереження Ексімом Нафти у об'ємі 53 652,397 тон, що належала Сокару . В той же час, Ексім повідомив, що у зв'язку з введенням воєнного стану на території України існує ризик того, що вказані об'єми Нафти можуть бути примусово відчужені.
В подальшому решта нафти за контрактом була транспортована у фактичне розпорядження боржника на Кременчуцький нафтопереробний завод у відповідності до мобілізаційного завдання, однак вартість цієї Нафти не була компенсована Сокару. Відтак, спір, що розглядався у межах арбітражного провадження ЛМАС № 235941, стосувався відшкодування заборгованості за фактично отриманий, однак не оплачений Боржником товар, а саме - 53 652,397 тон Нафти.
Рішенням Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року наказано: відповідачу видати, а сторін підписати акти прийому-передачі до виконання, що відповідають кількості нафти, яка залишилася (53 652,397 тон), і таким чином формально завершити поставку та приймання відповідно до контракту; стягнути з відповідача на користь позивача чисту суму заборгованості у розмірі 44 165 145,25 доларів США, щомісячними рівними частинами 1 840 214,38 доларів США протягом 24 місяців, не пізніше 25-го числа кожного місяця, при цьому перший платіж має бути здійснений протягом трьох місяців, наступних за місяцем опублікування рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року; стягнути з позивача на користь відповідача 11 947,03 фунтів стерлінгів щодо арбітражних витрат, що відповідає домовленості сторін про те, що позивач повинен сплатити 70 % (що становить 66 787,03 фунтів стерлінгів), а відповідач має сплатити 30 % (що становить 28 623,01 фунтів стерлінгів) арбітражних витрат.
22 жовтня 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду було відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводи у порядку письмового провадження.
25 жовтня 2024 року стягувачем отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію заяви боржника. Будь-яких пояснень чи заперечень до суду не нада
Вивчивши матеріали справи та доводи заяви, вважаю, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 лютого 2022 року між компанією "SOCAR Trading SA" та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" укладено контракт № 327695/210932-CON.
Відповідно до вказаного контракту SOCAR погодився продати та поставити божникові, який у свою чергу, зобов'язався купити та оплатити 83 896,832 тон (+/- 25%) сирої нафти Azeri Light азербайджанського походження ("Нафта") однією або кількома партіями на умовах франко-завод (зі складу постачальника) зі сховищ в м. Одеса, Україна, куди вона була попередньо завезена Сокаром . Сховища включали один або декілька наступних терміналів: AT "Ексімнафтопродукт" ("Ексім") та/або СП "Одеснафтопродукт" ("Одеснафта") та/або ПАТ "Синтез Ойл" ("Синтез"). Нафта призначалася для подальшого постачання на Кременчуцький нафтопереробний завод, що знаходиться на відстані приблизно 350 км на північний схід від Одеси.
Рішенням Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року Трибунал постановив проте, що нафта була поставлена за Контрактом та прийнята Відповідачем (у фізичному сенсі) за відсутності Замовлення на поставку та Акту прийому-передачі та відповідач зобов'язаний сплатити позивачу основну суму боргу в розмірі 48 968 295,87 доларів США за решту нафти (53 652,397 тон) за вирахуванням суми зустрічного зарахування (4 803 150,62 доларів США), у результаті чого загальна чиста сума боргу становить 44 165 145,25 доларів США.
Відповідач повинен якомога швидше видати, а сторони повинні підписати Акти прийому-передачі до виконання, що відповідають кількості Нафти, яка залишилася (53 652,397 тон), і таким чином формально завершити поставку та приймання відповідно до Контракту;
Відповідач повинен сплатити позивачу чисту суму заборгованості у розмірі 44 165 145,25 доларів США, зазначену у підпункті "Ь" пункту 10.1 вище, щомісячними рівними частинами по 1 840 214,38 доларів США протягом 24 місяців, не пізніше 25- го числа кожного місяця, при цьому перший платіж має бути здійснений протягом трьох місяців, наступних за місяцем опублікування цього Арбітражного рішення.
Рішення вступило в законну силу, є остаточним і підлягає негайному виконанню.
Матеріали справи не містять доказів того, що рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 рокуоскаржувалося, було скасовано чи його виконання було призупинене національними судами Сполученого Королівства, як країни місця проведення арбітражного розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в Главі 3 Розділу IX ЦПК України "Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів".
Відповідно до положень ч. 1 ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (ч. 2 ст. 474).
Згідно ст. 480 ЦПК України, заява про визнання і надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу про стягнення грошових коштів подається до суду боржником в порядку та відповідно до вимог, встановлених статтями 474-476 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
Заява може бути подана щодо добровільного виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу лише в повному обсязі, а якщо рішення винесене проти декількох боржників - в частині, що стосується боржника, який подає заяву. У разі недотримання цих вимог суд повертає таку заяву без розгляду.
Заява про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається суддею одноособово протягом десяти днів з дня надходження до суду заяви про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в судовому засіданні без повідомлення учасників арбітражного розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про визнання та надання дозволу на добровільне виконання рішення у справі № 235941 за позовом компанії "SOCAR Trading SA" до публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення заборгованості, арбітражних витрат та зобов'язання вчинити дії, заявник дотримався, визначеного в ст. 475 ЦПК України трирічного строку на подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення.
До заяви боржником долучено документи у відповідності до переліку, визначеного ст. 476 ЦПК України та ст. 36 закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж».
З викладеного вбачається, що при зверненні до суду з заявою про визнання та надання дозволу на добровільне виконання рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 рокузаявником було дотримано вимог процесуального закону України щодо строків звернення із заявою та вимог ЦПК України щодо переліку документів, які повинні подаватися одночасно з такою заявою.
Стаття 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" також передбачає, що у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: - одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або - сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або - рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або - склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або - рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: - об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або - визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Аналогічний наведеному перелік підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено в ст. 478 ЦПК України.
Відповідно до вищенаведених правових норм, обов'язок доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви.
За відсутності підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 478 цього Кодексу, у відповідності до частин 1, 6 ст. 479 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
З огляду на те, що судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на добровільне виконання остаточного рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 235941, що заява АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання та надання дозволу на виконання даного рішення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 474-482 ЦПК України, ст. 1, 35-36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", суд -
Заяву адвоката Годлевської Вероніки Сергіївни в інтересах акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задовольнити.
Визнати і надати дозвіл на виконання на території України рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 235941 за позовом компанії "SOCAR Trading SA" до публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення заборгованості, арбітражних витрат та зобов'язання вчинити дії.
Видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 235941, яким:
Зобов'язати акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" видати, а сторін підписати акти прийому-передачі до виконання, що відповідають кількості нафти, яка залишилася (53 652,397 тон), і таким чином формально завершити поставку та приймання відповідно до контракту.
Стягнути з акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь швейцарської компанії "SOCAR Trading SA" чисту суму заборгованості у розмірі 44 165 145, 25 доларів США, щомісячними рівними частинами 1 840 214, 38 доларів США протягом 24 місяців, не пізніше 25-го числа кожного місяця, при цьому перший платіж має бути здійснений протягом трьох місяців, наступних за місяцем опублікування рішення Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду від 29 квітня 2024 року.
Інформація про стягувача: компанія "SOCAR Trading SA", юридична адреса: Rue du Rhone 40, 1204 Genеva, Switzerland, реєстраційний номер юридичної особи: СНЕ-113.990.112.
Інформація про боржника: публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", юридична адреса: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ: 00152307.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя-доповідач: