справа №761/43372/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/7782/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
19 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, який має на утримані одну неповнолітню дитину, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, у кримінальному провадженні №12024100000001331 від 19 листопада 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_7 цілодобово залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога».
Покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, чи суду;
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, контактного номеру телефону;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Постановлено негайно доставити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця тримання під домашнім арештом за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити останнього з-під варти.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_7 визначено в межах строку досудового розслідування, терміном до 19 січня 2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 23:00 до 06:00 наступного дня.
Уважає, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
У мотивування скарги зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у неумисному злочині, передбаченому частиною другою статті 286 КК України, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є добровольцем з 03 березня 2022 року, має нагороди, наразі проходить лікування, спричинене пораненням, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину.
Вказує, що жодні факти не підтверджують того, що ОСОБА_7 міг би переховуватися від слідства або суду, навпаки він дочекався прибуття поліції на місце ДТП, після чого сприяв слідству та визнав вину.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у них підстав, заслухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100000001331 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
19 листопада 2024 року ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України.
19 листопада 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
20 листопада 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, у кримінальному провадженні №12024100000001331 від 19 листопада 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_7 цілодобово залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога».
Покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, чи суду;
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, контактного номеру телефону;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Постановлено негайно доставити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця тримання під домашнім арештом за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити останнього з-під варти.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_7 визначено в межах строку досудового розслідування, терміном до 19 січня 2025 року.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, зокрема: протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього; протоколом огляду та перегляду відеозапису; іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
Також слідчим суддею визнано доведеними доводи клопотання про існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв'язку з чим дійдено обґрунтованого висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання у клопотанні.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, стороною обвинувачення доведено обставини, які дають підстави для висновків, що з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, конкретних обставин вчинення правопорушення, даних про особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, які характеризують його особу та спосіб життя, місце проживання та реєстрації, інші запобіжні заходи, окрім цілодобового домашнього арешту, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час розгляду клопотання тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти запобіжний захід саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та обґрунтовано застосував щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , на міру покарання, що може загрожувати йому у разі визнання винуватим, особу підозрюваного.
З наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді та не убачає підстав для відмови у застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 23:00 год. до 06:00 год., про що ставиться питання в апеляційній скарзі, оскільки, на переконання колегії суддів, застосований слідчим суддею запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом та здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Доводи скаржника, що ОСОБА_7 підозрюється у неумисному злочині, передбаченому частиною другою статті 286 КК України, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є добровольцем з 03 березня 2022 року, має нагороди, наразі проходить лікування, спричинене пораненням, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Натомість, стороною захисту не доведено обставин, які б вказували на можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційних скарг захисників підозрюваного висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 176-178, 181, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3