справа №757/8490/24-п Головуючий у І інстанції - Константінова К.Е.
апеляційне провадження №33/824/5739/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
09 грудня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П. переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Сафронюка Павла Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, проживаючого за
адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
установив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №438119 від 03 лютого 2024 року, ОСОБА_1 03 лютого 2024 року о 03 год 05 хв в м. Києві по вул. Еспланадна, 17, керував автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн та позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погодившись з вказаною постановою Сафронюк П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що загальна картина відеозапису, який долучений до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, а в момент, коли поліцейські прибули за викликом на місце події, автомобіль BMW 540, державний номер НОМЕР_1 знаходився в статичному стані протягом невстановленого часу, в той час як ОСОБА_1 знаходився на задньому сидінні автомобіля. Оскільки на вулиці було холодно і була ніч, то в автомобілі працював двигун для того щоб підтримувати температуру в салоні.
Поліцейські неодноразово запитували ОСОБА_1 про те чи керував він автомобілем чи ні, однак за весь час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 заперечував факт керування, про що також зазначено в графі пояснень протоколу.
Також ОСОБА_1 , неодноразово пропонував поліцейським зайти до закладу, біля якого вони знаходились, щоб переконатись по камерам зовнішнього спостереження що автомобіль не рухався, однак поліцейські проігнорували таке прохання ОСОБА_1 , оскільки були налаштовані за будь-яку ціну скласти протокол відносно нього.
Щодо порядку оформлення процедури огляду особи на стан сп'яніння, відповідно до вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, матеріали справи не містять: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Такі невідповідності Інструкції свідчать про те, що особа не була направлена на огляд у встановленому законом порядку, а отже ОСОБА_1 не порушував п. 2.5. ПДР, оскільки факт керування транспортним засобом недоведений, а процедура направлення водія на огляд не відповідає вимогам спеціальної інструкції, а отже у ОСОБА_1 не було обов'язку проходити такий огляд по двох вищенаведених причинах.
Вказує, що дана обставина була проігнорована судом першої інстанції.
Всі докази, які долучені до матеріалів справи є неналежними та недопустимими, а складання протоколу є передчасним та безпідставним.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Сафронюк П.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи, проте доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав.
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.
За приписами статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч вимогам вказаних правових норм, судом першої інстанції не було в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, в зв'язку з чим, постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Відповідно до ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме не доведений факт керування транспортним засобом, що є необхідною складовою для кваліфікації дій за ч.1 ст.130 КУпАП, висновок суду першої інстанції про необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколом серії ААД №438119 є безпідставним.
З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції не зупиняли автомобіль BMW 540, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , останній був припаркований на парковочному місці.
Суд першої інстанції не виконав вимоги ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин даної справи.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи Сафронюка П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими, постанова судді районного суду є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Сафронюка Павла Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько