Справа №950/3586/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/627/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
18 грудня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 21 листопада 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту,
Ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 21 листопада 2024 року, клопотання слідчого СВ ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, задоволено.
Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту строком на два місяці та покладено на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Виконання ухвали покладено на СВ ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області.
Строк дії ухвали встановлено до 24 години 19 січня 2025 року включно.
Не погодившись зі вказаною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 21 листопада 2024 року та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник посилається на те, що в діях ОСОБА_8 взагалі відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Так, працівнику поліції ОСОБА_9 жодних тілесних ушкоджень не було заподіяно, адже ОСОБА_10 почав рух автомобіля, коли поліцейський відійшов від капоту транспортного засобу.
Окрім цього, належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 може забезпечити запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, позицію прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги - заперечував, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п.4 ч.1ст.176 КПК України є домашній арешт.
Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Згідно із вимогами ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у провадженні СВ ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024200590000367 від 19 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, розпочате за фактом вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
У даному кримінальному провадженні, 20 листопада 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
У рамках вказаного кримінального провадження до слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області звернувся слідчий СВ ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області з клопотанням щодо застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту строком на два місяці та покласти на нього обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; залишати житло по місцю фактичного проживання щоденно з 21.00 до 06.00 по АДРЕСА_1 ; утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_9 , а також свідками.
Своє клопотання слідчий обґрунтовував наявністю ризиків, передбачених п. п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та тим, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розглядаючи вказане клопотання слідчого, слідчим суддею було вірно встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, що підтверджується наданими у матеріалах кримінального провадження доказами.
Крім того, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч.1 ст. 177 КПК України, які існують у зв'язку з тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного нетяжкого злочину, за який законом встановлено відповідальність у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до чотирьох років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.
Вказане свідчить про те, що останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, підозрюваний втік з місця скоєння кримінального правопорушення.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.
Таким чином, саме з врахуванням усіх вищезазначених обставин, слідчий суддя і дійшов висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що забезпечить дотримання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та у суді, з чим також погоджується і колегія суддів, і підстав для сумніву щодо правильності такого висновку не вбачає.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до практики ЄСПЛ, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування.
Проте, у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами, а також пов'язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість підозри може встановлюватися тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» має динамічний характер, тобто з плином часу така підозра в учиненні кримінального правопорушення не може бути самостійною підставою для продовження обмеження прав особи, мають бути наведені відповідні й достатні підстави (ризики), підкріплені доказами.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з представленими матеріалами кримінального провадження, дають підстави колегії суддів вважати про наявність в діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Тому доводи захисника про відсутність у матеріалів кримінального провадження доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_8 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки долучені до клопотання слідчого, докази на початковому етапі досудового розслідування свідчать, що останній може бути причетним до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому слід звернути увагу й на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, визначати правильність кваліфікації дій підозрюваного. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Так, наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, не спростовують доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікації його дій.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, адже слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 21 листопада 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4