Номер провадження: 33/813/1896/24
Номер справи місцевого суду: 521/6090/24
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.
Доповідач Погорєлова С. О.
27.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Чередник К.А., Азімлі Фаіга Агар огли, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 26.03.2024 року о 23:35 год. у м. Одесі по вул. Балківська 211, керував транспортним засобом Volkswagen Colf номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість, сповільнена рухливість, від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на ПВР 475778, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, у зв'язку із чим усі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі процесуальні документи не є належними доказами у справі;
2)працівники поліції не отримавши відповіді від водія, почали складати протокол про адміністративне правопорушення;
3)відеозапис не містить факту складання працівниками поліції направлення, не містить факту ознайомлення ОСОБА_1 з направленням, не містить факту повідомлення йому, які ознаки сп'яніння містить направлення та не було надано примірник направлення, про фактичне його існування апелянт дізнався під час знайомлення із матеріалами справи в суді;
4)при вивчені відеозаписів, вбачається, що працівники поліції намагалися впевнити ОСОБА_1 в тому, що він знаходиться під впливом наркотичних речовин, чим здійснювали тиск, який направлений на визнання останнім дій, що ним не вчинялися;
5)відеозаписи з фіксаторів працівників поліції зроблені з грубими порушеннями відповідної Інструкції щодо їх застосування, а отже роблять їх недопустимими;
6)судом першої інстанції було проігноровано заяву про виклик та допит свідка.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №905430 від 26.03.2024 року з якого вбачається, що 26.03.2024 року о 23:35 год. в м. Одесі по вул. Балківській, 211, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Colf, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість, сповільнена рухливість, від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на ПВР 475778, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції з якої вбачається, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 26.03.2024 року ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;
-довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія з якої вбачається, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 26.03.2024 року, ОСОБА_1 отримав 08.11.2020 року посвідчення водія НОМЕР_2 ;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що у ОСОБА_1 в результаті огляду, проведеного працівником поліції, були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, від огляду у КНП «ООМЦПЗ» ООР ОСОБА_1 відмовився;
-відеозапис, який було долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що 26.03.2024 року приблизно о 23:28 год в м. Одеса по вул. Балківська працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Volkswagen Colf, номерний знак НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Працівник поліції попросив надати документи. Водій вийшов із транспортного засобу, працівник поліції попросив, щоб водій подивився йому в очі. Документи свої надав у застосунку ДІЯ. Працівник поліції провів поверхневу перевірку транспортного засобу. Потім попросив ОСОБА_1 заплющити очі та відкрити тоді коли він скаже. Потім працівник поліції спитав ОСОБА_1 коли він в останнє вживав наркотичні речовини. Водій відповів, що він нічого не вживав. Тоді працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для встановлення стану наркотичного сп'яніння. Також працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що було встановлено, що його зіниці очей не реагують на світло, що є одною із ознак вживання наркотичних ознак. Працівник поліції сказав, що це не обов'язково, що він вживав сьогодні, оскільки наркотичні речовини тримаються в організмі приблизно біля місяця. ОСОБА_1 почав говорити, що не треба нікуди їхати, бо у нього дома хвора мама і якщо він не приїде додому вчасно та вона буде хвилюватися. Потім почав говорити про те, що скоро почнеться комендантська година і він не знає як буде добиратися додому. Працівник поліції запевнив, що все буде добре. Потім працівник поліції знов сказав, що якщо ОСОБА_1 впродовж місяця щось вживав, то тест виявиться позитивним. Потім знов запропонував проїхати до медичного закладу, також зауважив на тому, що якщо він пройде тест і він нічого не покаже, то ніякого протоколу складатися не буде. ОСОБА_1 знов почав просити працівника поліції, щоб він його відпустив. Працівник поліції сказав, або він погоджується проїхати до медичного закладу або він може відмовитися від такого проходження. ОСОБА_1 спитав, що буде, якщо він відмовиться від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Працівник поліції сказав, що на нього також буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але як за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Також його буде попереджено про відсторонення від права керування транспортним засобом. ОСОБА_1 сказав, давайте я не буду нічого проходити. ОСОБА_1 спитав, чи заберуть у нього права. Працівник поліції сказав, що ні оскільки він їх надав через застосунок ДІЯ. Потім працівник поліції склали протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол був зачитаний ОСОБА_1 , також його було ознайомлено із змістом протоколу про що мається підпис ОСОБА_1 . Працівник поліції також повідомив ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, не допускається.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року), судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року).
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
Підпунктом 1.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Зазначеною Інструкцією на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом передбачено лише проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Довід апеляційної скарги проте, що працівники поліції не отримавши відповіді від водія, почали складати протокол про адміністративне правопорушення не заслуговує на увагу з огляду на таке.
Враховуючи те, що у водія ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зазначені у п.1.3. 1.4 Інструкції (зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість, сповільнена рухливість), водій повинен був на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме проїхати до закладу охорони здоров'я. Хоча ОСОБА_1 безпосередньо не виявив своєї незгоди пройти огляд на стан сп'яніння, однак він неодноразово повторював, що він нічого проходити не бажає, крім того, його поведінка також свідчила проте, що він уникає проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, що було вірно сприйнято працівниками поліції, які відмова від проходження огляду.
Щодо поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу , суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що це не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З огляду на викладене, положення закону пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу.
Щодо посилань апеляційної скарги на те, що при вивчені відеозаписів, вбачається, що працівники поліції намагалися впевнити ОСОБА_1 в тому, що він знаходиться під впливом наркотичних речовин, чим здійснювали тиск, який направлений на визнання останнім дій, що ним не вчинялись, не заслуговують на увагу, оскільки доказів звернення зі скаргами на неправомірні дії с боку працівників поліції, в матеріалах справи відсутні. Також не вбачається будь-якого тиску з боку працівників на ОСОБА_1 із дослідженого відеозапису.
Довід апеляційної скарги про те, що відеозапис не містить факту складання працівниками поліції направлення, не містить факту ознайомлення ОСОБА_1 з направленням, не містить факту повідомлення йому, які ознаки сп'яніння містить направлення та не було надано примірник, про фактичне його існування апелянт дізнався під час знайомлення із матеріалами прави не може слугувати підставою для скасування правильної по суті постанови суду першої інстанції, оскільки форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є законодавчо передбаченою і наведена в додатку 1 до Інструкції № 1452/735, а відсутність доказів ознайомлення ОСОБА_1 з даним направленням є логічним та не викликає сумнівів у належному дотриманні поліцейськими вимог законодавства під час проведення процедури огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, оскільки з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 не погодився на огляд на стан наркотичного сп'яніння у передбаченому законом порядку.
Посилання апеляційної скарги на те, що відеозаписи з фіксаторів працівників поліції зроблені з грубими порушеннями відповідної Інструкції щодо їх застосування, а отже роблять їх недопустимими, спростовуються наступним.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис - це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).
Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об'єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб'єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.
Отже, відеозаписи, які надані суду та були предметом дослідження, не містять в собі факту порушення вимог закону з боку працівників поліції. Навпаки із досліджених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 на законну вимогу працівників поліції, сам відмовився поїхати до медичного закладу та пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо його незгоди із змістом протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на те, що протокол про адміністративне правопорушення було йому зачитано, він відмовився від його підписання.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Крім того працівники поліції при складанні адміністративного протоколу у відношенні ОСОБА_1 діяли у відповідності із нормами чинного законодавства, будь-яких порушень не зафіксовано.
Відповідно до п. 1.3.ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Крім того, як слідує із дослідженого відеозапису, на місці пригоди працівники поліції належним чином роз'яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі та наслідки відмови від проходження такого огляду
З дослідженого відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 вказує, що він усвідомлював вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, проте не бажав її виконати.
Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
За встановлених фактичних обставин справи, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи.
Надавши правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова