23 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 176/2324/23
провадження № 61-16540ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, боржник - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», та
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А. (далі - державний виконавець Фещук О. А.) щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»
(далі - Закон № 1404-VIII);
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») на його користь 120 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання.
Вказував, що законодавець чітко визначив, що слід вважати моральною шкодою, заподіяною внаслідок ушкодження здоров'я через порушення трудових прав і прав на безпечні умови праці. Така заподіяна шкода вважається саме моральною, а що підпадає від визначення майнової шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, законодавець не визначив.
Моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров'ю, в цій справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
На його переконання, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на нихвиникло згідно з положенннями КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і їх підставою є ушкодження здоров'я під час виконання умов трудового договору.
Вважав, що виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, за наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні в цій конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я, а також відшкодування цієї шкоди належить до обов'язкових виплат (компенсацій) працівнику у зв'язку з трудовими відносинами.
17 жовтня 2024 року ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
11 грудня 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виснував, що відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я не входить до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, та не належить до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій) працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, тому скарга на дії державного виконавця не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій враховано висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року в справі № 165/1292/21, відповідно до якого, виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, водночас не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям «компенсація» в розумінні норм трудового законодавства, зокрема статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України.
Додатково суд апеляційної інстанції зауважив, що оскаржувана постанова державного виконавця Фещук О. А. від 21 березня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/2453/23 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не порушує конституційну вимогу щодо обов'язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом.
12 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О. В. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене
в пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення
за пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій помилково виснували, що дії державного виконавця відповідають закону, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо того, як саме необхідно тлумачити перелік виключень, визначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
Вказує, що суди мали застосувати до спірних правовідносин висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі
№ 336/9595/14, відповідно до якого суд касаційної інстанції визначив, що під виплатою необхідно розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а й інші трудові виплати, віднесені до обов'язку роботодавця.
Зазначає, що звернувся до суду та отримав судове рішення про стягнення з
ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відшкодування моральної шкоди до набрання чинності Законом України від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані», яким розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнений пунктом 1-4 .
Зупинення вчинення виконавчих дій значною мірою порушує його право на відшкодування моральної шкоди, факт завдання якої встановлений судом, а це позбавляє його одного з основних джерел доходу після втрати ним значного відсотка працездатності.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови в відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови в відкритті касаційного провадження.
Вбачаються підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та витребування матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного
провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження в справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року.
Витребувати з Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу № 176/2324/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, боржник - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська