18.12.2024м. СумиСправа № 920/823/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/823/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (код за ЄДРПОУ 33698892; вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030),
до відповідача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання-Інжиніринг» (код за ЄДРПОУ 00205618; вул.Іллінська, буд.13, м. Суми, 40009),
про стягнення 718494,79 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: не прибув,
установив:
08.07.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 600025,99 грн боргу за надані послуги з постачання теплової енергії, 95946,16 грн пені, 10026,67 грн 3% річних, 12495,97 грн інфляційних збитків, а також 10777,42 грн судового збору
Ухвалою від 11.07.2024 у справі №920/823/24 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 112,09 грн (сто дванадцять грн 09 коп.).
18.07.2024 на виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви №б/н від 18.07.2024 (вх №4044), за якою надав докази сплати судового збору в розмірі 112,09 грн (платіжна інструкція №21568 від 18.07.2024), зазначений доказ долучено до матеріалів справи.
19.07.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання-Інжиніринг», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням : вул. Іллінська, буд.13, м. Суми.
Ухвалою від 19.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/823/24 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 03.09.2024, 10:30; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
03.09.2024 розгляд справи, призначений в судове засідання на 10:30, не відбувся у зв'язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 03.09.2024 у справі №920/823/24.
Ухвалою від 05.09.2024 у справі №920/823/24 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 18.10.2024, та призначено підготовче судове засідання на 07.10.2024, 10:30.
07.10.2024 розгляд справи, призначений в судове засідання на 10:30, не відбувся у зв'язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 07.10.2024 у справі №920/823/24.
Ухвалою від 08.10.2024 у справі №920/823/24 призначено підготовче судове засідання на 06.11.2024, 12:30.
06.11.2024 розгляд справи, призначений в судове засідання на 12:30, не відбувся у зв'язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 06.11.2024 у справі №920/823/24.
Ухвалою від 07.11.2024 у справі №920/823/24 призначено підготовче судове засідання на 25.11.2024, 12:30.
У підготовчому судовому засіданні 25.11.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 18.12.2024, 15:00.
Ухвалою від 25.11.2024 у справі №920/823/24 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 18.12.2024, 15:00.
18.12.2024 представник позивача подав заяву (вх №7195/24), в якій позовні вимоги підтримав та просить здійснити розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні 18.12.2024 встановлено:
Представники сторін у судове засідання не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до поданої позивачем заяви (вх №7195/24 від 18.12.2024) останній просить провести судове засідання за його відсутності, зауваживши, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити. Відповідачем будь-яких заяв та/або клопотань не подано, про причини неприбуття суд не повідомлено.
Підстави для відкладення розгляду справи та/або оголошення перерви в судовому засіданні відповідно до ст. 216 ГПК України відсутні.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 18.12.2024 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
01.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання-Інжиніринг» (далі - споживач, відповідач) укладено договір №58-Т про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ДК 021:2015, код 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов'язана продукція) на межі розподілу, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору характеристика об'єкту (об'єктів) в т.ч.: вбудованих приміщень теплоспоживання споживача, види та обсяги споживання, теплові навантаження, характеристики для теплової енергії - вказані у Додатку 1, для гарячої води вказані в Додатку 1ГВ до цього договору.
Тарифи та послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може змінюватись протягом дії цього договору (вказані у Додатках 1, 1ГВ до цього договору) (п. 1.3 договору).
За пунктом 2.1 договору постачання та споживання теплової енергії та/або гарячої води здійснюється сторонами на умовах цього договору, виконання вимог Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, нормативних документів у сфері теплопостачання, житлового і містобудівного законодавства та інших нормативних актів України.
Відповідно до п. 4.2.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується виконувати умови, порядок постачання теплової енергії та/або гарячої води, інші вимоги договору, а відповідно до п. 3.2.1 - споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати, отриману на межі продажу теплової енергії та/або гарячої води за тарифами, в обсягах та у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 5.1 договору облік та визначення кількості спожитої теплової енергії та/або гарячої води виконується: приладним способом; розрахунковим способом.
Приладним способом облік теплової енергії та/або гарячої води здійснюється споживачем за показаннями приладів комерційного обліку за період з 28 числа попереднього місяця по 29 число поточного (звітного) місяця та розраховується як добуток кількості (витрати) води на її теплоємність та різницю температур у подавальному та зворотному трубопроводі теплової мережі (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 5.20 договору у споживача, що не має приладів комерційного обліку, визначення обсягу фактично спожитої теплової енергії виконується теплопостачальною організацією розрахунковим способом за період з 1-го по останнє число поточного (звітного) місяця за вирахуванням терміну перерв у теплопостачанні, обумовлених умовами цього договору:
-для опалення та вентиляції - як добуток відповідного максимального теплового навантаження (вказується у Додатку 1 цього Договору) на відношення різниці між нормативною температурою повітря у приміщенні та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (за даними Гідрометеоцентру) до різниці між нормативною температурою повітря у приміщенні та розрахунковою температурою зовнішнього повітря для проектування опалення (за даними кліматології для відповідного міста України) та кількості годин роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді. До отриманого значення додаються величини теплових втрат в Гкал на ділянці теплової мережі споживача (за наявності) від межі продажу теплової енергії до ТП (теплового вводу) споживача;
-для гарячої води - згідно договірної норми ГВ (м3/міс.) (зазначається у Додатку 1ГВ цього договору);
-для підігріву води - згідно договірної норми ГВ (Гкал/міс.) (вказується у Додатку 1 цього договору).
Відповідно до п. 7.1 договору розрахунки за теплову енергію та/або гарячу воду здійснюються на умовах попередньої оплати поточного місяця, величина якої відповідає сумі фактичних нарахувань аналогічного періоду або, за відсутністю таких даних - за кількістю теплової енергії на місяць, розрахованою відповідно до теплових навантажень, вказаних у Додатку 1, 1ГВ цього Договору з урахуванням характеристик вбудованих приміщень.
Згідно з п. 7.2 договору оплата за теплову енергію та/або гарячу воду здійснюється за рахунком та/або актом прийому-передачі до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Споживач, щомісяця, що наступає за звітним, з 01 по 07 число отримує у теплопостачальної організації оформлені акт прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води, акт звірки розрахунків за спожиту теплову енергію та/або гарячої води на початок розрахункового періоду (за потребою) та рахунок на сплату теплової енергії та/або гарячої води (п. 7.4 договору).
Пунктом 7.5 договору визначено, що споживач протягом трьох робочих днів з дати одержання вказаних вище документів, підписує, скріпляє печаткою та повертає теплопостачальній організації по одному примірнику підписаних актів прийому-передачі теплової енергії та звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію та/або гарячу воду.
Відповідно до п. 7.6 договору у разі непогодження з кількістю та вартістю отриманих послуг, суми боргу, зазначених у згаданих вище документах, споживач зобов'язаний у 3-денний термін з дати їх отримання, надати обґрунтовані письмові заперечення теплопостачальній організації та протягом цього ж строку направити свого представника з підтверджуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідних актів.
Згідно з п. 7.7 договору у разі не вчасного повернення підписаних актів прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води та акту звірки розрахунків чи не надання обґрунтованих письмових заперечень теплопостачальній організації - такі документи вважаються прийнятими споживачем у редакції теплопостачальної організації без зауважень.
За пунктом 7.8 договору споживач до 25 числа поточного місяця відповідно до рахунку сплачує теплопостачальній організації суму попередньої оплати за теплову енергію та/або гарячої води поточного місяця.
Відповідно до п. 8.3.1 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасну сплату за теплову енергію та/або гарячу воду за умовами договору - споживач зобов'язаний сплатити пеню - у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання, 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати.
Згідно з п. 11.1.1 та п. 11.1.3 цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії Договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про відмову від нього, але у будь якому випадку до повного виконання договірних зобов'язань. В частині проведення розрахунків за зобов'язаннями, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків.
15.10.2023 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору, відповідно до п. 1 якої внесено зміни в Додатку №1 «Характеристика об'єкту надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження - договірні навантаження теплової енергії» до Договору № 58-Т від 01.10.2020 про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води виклавши її у редакції: Додаток № 1 від 15.10.2023р. (додається).
Відповідно до додатку №1 в редакції додаткової угоди від 15.1.2023 послуги надаються за наступними об'єктами: будівля готелю, будівля чотириповерхова, блок допоміжних служб, прибудова до готелю за адресою - пл. Привокзальна, буд. 9А.
Зазначеним додатком визначені обсяги постачання теплової енергії споживачу: теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію на опалення в межах - 1235,342682 Гкал/рік (п. 1); орієнтована річна вартість теплової енергії, розрахована згідно договірних (проектних) навантажень, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить: 4222228,34 грн, ПДВ 844445,67 грн, усього 5066674,01 грн (п. 3).
У період з жовтня по листопад 2023 року, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію в обсязі 152,663271 Гкал вартістю 600025,99 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води від 31.10.2023 та від 30.11.2023, а також виставленими рахунками на оплату вартості спожитої теплової енергії №58 від 31.10.2023 і №58 від 30.11.2023.
Позивач зазначив, що нарахування за спожиту теплову енергію здійснювалось ним згідно з п. 5.20 договору розрахунковим способом, надавши до позову відповідний розрахунок - пояснення щодо відпуску теплової енергії за приміщенням AT «СМНВО Інжиніринг» за адресою: м. Суми, пл. Привокзальна, 9А, за жовтень-листопад 2023 року.
Факт надання послуги з постачання теплової енергії позивач підтверджує також наступними доказами:
-повідомленням про дозвіл на включення опалення від 27.10.2023;
-актом про обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту та підключення №27.10.2023.031 від 27.10.2023, в якому зафіксовано розпломбування запірної арматури, вказані шифри пломб та зафіксовано подачу теплоносія на об'єкти відповідача за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 9-А.
-актом про обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту та відключення від 01.12.2023 № 01.12.2023.021, за яким зафіксовано перекриття запірної арматури працівниками ТОВ «Сумитеплоенерго» в тепловій камері 118, що призвело до обмеження подачі теплоносія до приміщень відповідача, вказані шифри пломб на запірній арматурі.
15.05.2024 супровідним листом від 14.05.2024 №2225 з описом вкладення в цінний лист позивач направив відповідачу вищезазначені акти прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води і рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії (докази направлення надані до позовної заяви).
У позовній заяві позивач зауважив, що відповідач, підписані зі своє сторони вищевказані акти прийому-передачі теплової енергії не повернув позивачу, вартість спожитої теплової енергії за період жовтень-листопад 2023 року не сплатив, що стало підставою для звернення суду з даним позовом.
На підставі статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої стаття 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. При цьому статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Факт надання позивачем відповідачеві послуг за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором в розмірі 600025,99 грн за жовтень-листопад 2023 року підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, доданого до позову, позивач просить стягнути з відповідача 95946,15 грн пені, а саме:
-10342,93 грн пені за період з 16.11.2023 по 03.07.2024 нарахованої на заборгованість 56307,42 грн;
-85603,22 грн пені за період з 16.12.2023 по 03.07.2024 нарахованої на заборгованість 543718,57 грн.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем суд встановив, що зазначений розрахунок виконано позивачем з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки іншого сторонами у договорі не встановлено.
Ураховуючи норму ч. 6 ст. 232 ГК України суд зазначає, що правомірним періодом, в межах періоду визначеного позивачем, для нарахування пені на заборгованість 56307,42 грн є період з 16.11.2023 по 15.05.2024 та на заборгованість 543718,57 грн - з 16.12.2023 по 15.06.2024.
З урахуванням зазначеного, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем договору, судом здійснено розрахунок пені, який склав 86989,08 грн, а саме: 8338,33 грн на заборгованість 56307,42 грн за період з 16.11.2023 по 15.05.2024 та 86989,08 грн на заборгованість 543718,57 грн за період з 16.12.2023 по 15.06.2024.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 86989,08 грн пені суд задовольняє як обґрунтовані та правомірні. У іншій частині стягнення пені в розмірі 8957,07 грн суд відмовляє за необґрунтованістю.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, доданого до позову позивачем нараховано:
1)12495,97 грн інфляційних збитків, а саме: 1537,01 грн за період грудень 2023 року - травень 2024 року на заборгованість 56307,42 грн, та 10958,96 грн за період січень-травень 2024 року на заборгованість 543718,57 грн;
2)10026,67 грн 3% річних, а саме: 1066,73 грн за період з 16.11.2023 по 03.07.2024 на заборгованість 56307,42 грн та 8959,94 грн на період з 16.12.2023 по 03.07.2024 на заборгованість 543718,57 грн.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків, здійснених позивачем, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем договору, суд встановив, що вищезазначений розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 10026,67 грн 3% річних та 12495,97 грн інфляційних збитків суд задовольняє як правомірні та обґрунтовані.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Таким чином, оскільки зменшення розміру пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір правомірно нарахованої пені на 50% з 86989,08 грн до 43494,54 грн.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до матеріалів справи позивачем частково доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. З урахуванням наведених вище обставин здійснення перерахунку пені з урахуванням норми ч. 6 ст. 232 ГК України, а також зменшення суми пені, суд задовольняє позовні вимоги частково в розмірі 600025,99 грн вартості наданих послуг з постачання теплової енергії за договором за період жовтень-листопад 2023 року, 43494,54 грн пені, 10026,67 грн 3% річних,12495,97 грн інфляційних збитків. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору.
Відповідно до платіжних інструкцій від 26.06.2024 №21111 в сумі 10665,33 грн та від 18.07.2024 №21568 в сумі 112,09 грн, доданих позивачем до матеріалів справи як доказ сплати судового збору, позивач сплатив 10777,42 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 10643,07 грн судового збору, що пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог (709537,71 грн х 1,5%).
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання-Інжиніринг» (код за ЄДРПОУ 00205618; вул. Іллінська, буд.13, м. Суми, 40009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (код за ЄДРПОУ 33698892; вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030) 600025,99 грн (шістсот тисяч двадцять п'ять грн 99 коп.) боргу за надані послуги з постачання теплової енергії, 43494,54 грн (сорок три тисячі чотириста дев'яносто чотири грн 54 коп.) пені, 10026,67 грн (десять тисяч двадцять шість грн 67 коп.) 3% річних, 12495,97 грн (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн 97 коп.) інфляційних збитків, а також 10643,07 грн (десять тисяч шістсот сорок три грн 07 коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2024.
Суддя В.Л. Котельницька