19 грудня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 711/8660/24
Провадження № 22-ц/821/1916/24
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Новікова О.М.
суддів: Гончар Н.І., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Кучер Юлія Вікторівна
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-
04.11.2024 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшов позов адвоката Кучер Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (справа №711/8660/24).
В позові просить визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 04.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. за № 3947, а також у порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в сумі 100220,00 грн., що становить 1/2 вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Hyundai Accent, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2024 року визнано подання адвокатом Кучер Юлією Вікторівною, яка діє і в інтересах ОСОБА_1 , 04.11.2024 року позову до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя зловживанням процесуальними правами.
Позовну заяву адвоката Кучер Юлії Вікторівни, повернуто заявнику.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кучер Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність судового рішення процесуальним вимогам та такого, що суперечить принципу безумовнового доступу до правосуддя, просить оскаржувану ухвалу скасувати та справу направити до Придніпровського районного суду м. Черкаси для продовження розгляду. Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач вчиняє дії, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, є припущенням. Зазначає, що суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків, які полягають у наданні доказів сплати судового збору. Стверджує, що процесуальні дії позивача у вигляді звернення з позовом до суду спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійснені конституційного права на судовий захист.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Як було встановлено судом першої інстанції, 04.11.2024 року (вх. №38763) до Придніпровського районного суду м. Черкаси позов адвоката Кучер Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (справа №711/8660/24).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 року, справа передана у провадження судді Демчика Р.В.
В позові просила визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 04.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. за № 3947, а також у порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в сумі 100220,00 грн., що становить 1/2 вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Hyundai Accent, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Разом з цим, як вбачається з системи документообігу суду (Д-3), 06.06.2024 року (вх.№ 20602/24) до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла позовну заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кучер Ю.В., до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності (справа №711/4547/24).
В позові просила визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 04.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. за № 3947, а також у порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в сумі 100220 грн., що становить 1/2 вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Hyundai Accent, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацької Н.М. від 10.06.2024 року у вказані справі, позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кучер Ю.В., до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності було залишено без руху, саме з підстав не сплати судового збору.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацької Н.М. від 12.07.2024 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кучер Ю.В., до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності були повернуті позивачу, у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху не сплатою судового збору.
16.09.2024 року (вх. № 322662/24) до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кучер Ю.В., до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності (справа №711/7204/24).
В позові просила визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 04.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. за № 3947, а також у порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в сумі 100220 грн., що становить 1/2 вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Hyundai Accent, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
17.09.2024 від представника позивача адвоката Кучер Ю.В. до суду надійшла заява про відкликання позовної заяви, у якій вона просить повернути вказану позовну заяву з додатками для дооформлення до відкриття провадження у справі.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацької Н.М. від 04.10.2024 року у вказаній справі позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кучер Ю.В., до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю дружини та поділ майна подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності повернуто позивачу.
Визнаючи подання адвокатом позовної заяви зловживанням процесуальними правами та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що подаючи 06.06.2024, 16.09.2024 року та 04.11.2024 року позови до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, не надаючи при цьому документи, які свідчать про сплату судового збору позивач вчиняє дії, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, що є зловживанням процесуальними правами.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в зв'язку з наступним.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином передбачено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто, право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Між тим, необхідно враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки існує міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частини першої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Частинами третьою, четвертою статті 44 ЦПК України передбачено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Із приписів цієї статті вбачається, що суд зобов'язаний вживати заходів у разі виявлення зловживання процесуальними правами учасником процесу.
Між тим, положеннями частини третьої статті 44 ЦПК України визначено такі можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами, - це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 757/64933/17-ц.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Маніпуляція автоматизованим розподілом справ полягає у тому, що кожен з поданих численних позовів розподіляється на певного суддю (в межах юрисдикції одного суду) і позивач отримує право вибору головуючого судді у справі, тим самим невілюючи основоположні принципи цивільного судочинства.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Встановлено, що позовна заява у даній справі надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси 04 листопада 2024 року, тобто після повернення позивачеві позовної заяви на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2024 року та після повернення позивачеві позовної заяви на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2024 року.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції не врахував положень пункту 6 частини 4 статті 185 ЦПК України, згідно з якими повернення поданого позову можливе у випадку, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або про відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
В матеріалах справи відсутні докази про подання позивачем декількох позовів, які б привели до маніпуляції автоматизованим розподілом справ.
Матеріали справи не містять доказів щодо виконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України.
Частина 7 статті 185 ЦПК України передбачає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Повертаючи позовну заяву представнику ОСОБА_1 - адвокату Кучер Ю.В. до вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд обмежив позивача права на доступ до правосуддя.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права (пункти 1, 4 частини першої статті 379 ЦПК України).
Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_3 відповідно до частини 3 статті 44 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 251, 374, 379, 382, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни задовольнити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 листопада 2024 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2024 року.
Головуючий: О.М. Новіков
Судді: Н.І. Гончар
Л.І. Василенко