24 грудня 2024 року
м. Київ
справа №520/28894/24
адміністративне провадження №К/990/47151/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мосіна Андрія Володимировича
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року
у справі №520/28894/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік, доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29 квітня 2020 року у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01 січня 2021 року по 16 листопада 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (03 дні) за 2015 рік, доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29 квітня 2020 року у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за період з 01 січня 2021 року по 16 листопада 2021 року, а також індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року по справі № 520/28894/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
Повертаючи апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції вказав, що вимоги ухвали суду від 12 листопада 2024 року у встановлений судом строк не виконані, заяви чи клопотання щодо продовження строку усунення недоліків до апеляційного суду апелянтом не подано.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
При цьому, в касаційні скарзі скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що справа стосується стягнення належної позивачу заробітної плати (грошового забезпечення), а тому, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права.
В касаційній скарзі скаржник зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі підпункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 133 КАС, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В касаційній скарзі її автор не клопотав про звільнення його від сплати судового збору через майновий стан, оскільки вважає, що на підставі закону не повинен його сплачувати. Цією підставою вказує підпункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та зазначає, що справа стосується стягнення належної позивачу заробітної плати (грошового забезпечення).
В той же час, в ухвалі суду, яка є предметом касаційного оскарження, враховуючи фактичні обставини, що спричинили звернення позивача до суду, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивачу необхідно сплати судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на загальних засадах.
В даному випадку суд касаційної інстанції має визначити наявність чи відсутність, за таких конкретних обставин справи, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Отож, визнання касаційної скарги такою, що подана з дотриманням форми і порядку її подання, зокрема, щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, може призвести до ситуації, коли на стадії відкриття касаційного провадження наперед може бути ухвалено рішення, що стосується суті касаційного оскарження.
Для того, щоб запобігти цьому, з огляду на відсутність об'єктивних підстав вимагати від скаржника сплати судового збору та звільняти його від сплати цього платежу, беручи до уваги вимоги закону про обов'язок сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд вирішив, що у цій правовій ситуації правильним і прийнятним буде рішення відстрочити скаржнику сплату судового збору за подання касаційної скарги до дати розгляду касаційної скарги і вирішення питання про порушення прав позивача.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/28894/24 є оскарження судових рішень зазначених у частині 3 статті 328 КАС України та посилання скаржником у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 3, 133, 334 КАС України,
1. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №520/28894/24 до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції.
2. Відкрити провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мосіна Андрія Володимировича на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №520/28894/24.
3. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
4. Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду та/або Другого апеляційного адміністративного суду з матеріали справи №520/28894/24.
5. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду