23 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 340/4127/24
адміністративне провадження № К/990/48446/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду: Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №340/4127/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про в визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
визнати дії відповідача по занижені суми призначеної йому пенсії, безпідставними такими що порушують права позивача на отримання призначеної йому пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" та іншим законодавчим актам що регулюють відношення у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби;
зобов'язати відповідача повернути різницю між призначеної йому пенсії 15 726,31 грн та коштами 12 374,48 грн, які надійшли на його особовий рахунок AT "Приватбанк" 05.06.2024, яка складає 3 351,83грн;
зобов'язати відповідача в подальшому, з 05.07.2024 включно, виплачувати позивачу пенсію за вислугою років, за пенсійною справою ФГ № 1101012361 Міністерства оборони України, у відповідності до перерахунку пенсії від 05.03.2024.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 відкрито провадження у цій справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії у повному розмірі;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повернути різницю, яка складає 3351,83грн., між призначеною ОСОБА_1 пенсією в розмірі 15 726,31 грн. та коштами в розмірі 12374,48 грн., які надійшли на особовий рахунок AT "Приватбанк" 05.06.2024 року;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, з 05.07.2024, виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, за пенсійною справою ФГ №1101012361 Міністерства оборони України, у відповідності до перерахунку пенсії від 05.03.2024 року, з урахуванням висновків суду;
в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задоволено: рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року в адміністративній справі №340/4127/24 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
12.11.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить: скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 та залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду 11.07.2024.
Скаржник вважає, що постанова апеляційного суду від 17.10.2024 є такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак підлягає скасуванню.
На думку скаржника, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Також, покликається на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
Вважає, що обмеження відповідачем максимального розміру його пенсії, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є протиправним. Та позивач має право на виплату пенсії у розмірі 15 726,31 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2024 касаційна скарга повернута скаржнику на виконання пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.
16.12.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить: скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 та залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду 11.07.2024.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
В той же час, у цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Тобто звертаючись з касаційною скаргою на судові рішення у справах незначної складності, скаржник в першу чергу має навести підставу чи підстави касаційного оскарження, визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з належним їх обґрунтуванням, що як наслідок потягне за собою можливість застосування критеріїв касаційного оскарження судових рішень, зазначені в частині четвертій статті 328 КАС України.
Натомість, подаючи касаційну скаргу повторно, скаржник навів підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України, втім не виконав обов'язкову умову під час оскарження судових рішень у справах незначної складності - обґрунтування наявності виключних умов такого оскарження (підпункти «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
На виконання пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, суд приходить до висновку, що вимоги пункту 4 частини другої статті 330 скаржник не виконав (не обґрунтував підстави касаційного оскарження з урахуванням підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
Пункт 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов'язок покладено на скаржника, так як в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення.
В той же час аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
За таких обставин касаційна скарга належить поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №340/4127/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про в визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін