24 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 140/6499/24
адміністративне провадження № К/990/48906/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Мартинюк Н.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024
у справі № 140/6499/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивачу ОСОБА_1 , за період проходженням ним військової служби з 30.01.2020 по 23.05.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року: у 2020 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020; у 2021 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021; у 2022 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; у 2023 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, у 2024 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (всі без виключення щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), ОСОБА_1 , виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 у наступному порядку: за період проходження позивачем військової служби від 30.01.2020 по 31.12.2020 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2021 по 31.12.2021 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2022 по 31.12.2022 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2023 по 31.12.2023 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.10.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2024 по 23.05.2024 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , у 2024 році одноразової грошової допомоги у випадку звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за двадцять шість повних років, з урахуванням при визначенні її розміру посадового окладу (ПО) і окладу за військовим званням (ОВЗ), а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років(НВР), премії, надбавки за особливості проходження служби (НОПС), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (НРУРО), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахування та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум, ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за двадцять шість повних років, з урахуванням при визначенні її розміру посадового окладу (ПО) і окладу за військовим званням (ОВЗ), а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років(НВР), премії, надбавки за особливості проходження служби (НзОПС), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень НРУРО), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним 215 діб відпусток: додаткову відпустку 140 діб, як учаснику бойових дій (за 2015-2024 роки) та 75 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 (45діб), 2023 (15 діб), 2024 (15 діб), з неврахуванням при визначенні її розміру посадового окладу (ПО 9800 грн.) і окладу за військовим званням (ОВЗ - 2336 грн), а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років (НВР), премії, надбавки за особливості проходження служби (НОПС), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень НРУРО), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахування та провести виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 215 діб відпусток: додаткову відпустку 140 діб, як учаснику бойових дій (за 2015- 2024 роки) та 75 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 (45діб), 2023(15 діб), 2024(15 діб), розрахованої (з врахуванням при визначенні середньоденного заробітку за березень - квітень 2024 року) виходячи із розміру посадового окладу (ПО-9800 грн.) і окладу за військовим званням (ОВЗ-2336 грн.), а також, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років(НВР), премії, надбавки за особливості проходження служби (НОПС), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (НРУРО), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 - 2920 грн., шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт (0.8) за 30 тарифним розрядом (3.36), враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним служби з 01.02.2018 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.02.2018 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, по день її фактичної виплати;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної (так званої фіксованої) індексації грошового забезпечення, розрахованої з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року, за період проходження позивачем військової служби з 01.03.2018 по 23.05.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 23.05.2024, розрахованої із застосуванням місяця підвищення доходу для обрахування «фіксованої» індексації грошового забезпечення - березень 2018 року з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, по день її фактичної виплати.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: у 2020 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020; у 2021 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021; у 2022 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; у 2023 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: у 2020 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020; у 2021 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021; у 2022 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; у 2023 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією при цьому сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 01.02.2018 по 28.02.2018, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.02.2018 по 28.02.2018 включно, із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця, згідно із Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 щомісячної індексації грошового забезпечення, розрахованої з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період проходження позивачем військової служби з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 23.05.2024. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 23.05.2024, розрахованої із застосуванням місяця підвищення доходу для обрахування з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач оскаржив вказане рішення до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції відмовлено. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі № 140/6499/24 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Статтею 298 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
Положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.
Так, звертаючись із апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі № 140/6499/24 відповідач в порушення вимог пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги не долучив документ про сплату судового збору.
Ухвалою від 29.10.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху, встановив Військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, шляхом подання до апеляційного суду документа про сплату судового збору.
У встановлений апеляційним судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху строк, апелянт судовий збір не сплатив, однак подав клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення апеляційної інстанції.
Розглянувши указане клопотання відповідача, суд апеляційної інстанції зауважив, що в силу приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» для апелянта не встановлено пільг щодо сплати судового збору. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Отже, у встановлений апеляційним судом строк та на момент постановлення ухвали, відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, яка в силу положень частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, при настанні двох взаємопов'язаних умов: 1) неусунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення установленого судом строку.
Оскільки у встановлений судом процесуальний строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та повернення апеляційної скарги апелянту.
З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
У цій справі Суд також враховує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений Кодексом адміністративного судочинства України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 140/6499/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.Г. Загороднюк